9.4. Типи аудиту та їх характеристика

У міжнародній аудиторській практиці застосовуються різні типи аудиту, які обов'язково мають використовуватися службами внутрішнього аудиту українських банків. За об'єктом аудиту виокремлюють:

1. Фінансовий аудит. Виконується для визначення того, чи відповідає фінансова звітність встановленим критеріям. Фінансова звітність у банківській системі України включає в себе баланс, звіт про прибутки та збитки, звіт про рух грошових коштів, звіт про рух капіталу. Вона ґрунтується на вимогах Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та нормативних актах Національного банку України.

2. Операційний аудит. Виконується для того, щоб оцінити продуктивність та ефективність процедур і методів функціонування тієї чи іншої господарської системи, ділянки. Після закінчення операційного аудиту керівництво установи отримує від аудитора висновки та рекомендації щодо доцільності функціонування господарської системи.

3. Аудит відповідності. Виконується з метою з'ясування, чи відповідає діяльність установи нормативним актам та чинному законодавству України.

4. Аудит розслідування. Виконується для виявлення протизаконних дій, шахрайства з метою їх упередження. При проведенні цього виду аудиту важливою є також оцінка ризику та потенційних наслідків протизаконних дій.

5. Аудит відповідності договорів. Виконується з метою оцінювання відповідності змісту експортно-імпортних та інших договорів вимогам чинного законодавства.

6. Аудит системи внутрішнього контролю. Виконується для того, щоб оцінити систему внутрішнього контролю банку, з'ясувати її ефективність щодо запобігання операційним недолікам та порушенням внутрішніх положень і процедур, а також визначити, як забезпечує система внутрішнього контролю охорону активів та належний запис операцій.

7. Аудит конкретних подій. Виконується для того, щоб оцінити певну ситуацію, обставину, операцію тощо в установі.

За суб'єктом аудиту виокремлюють зовнішній та внутрішній аудит.

Зовнішній аудит здійснюється на контрактній основі сертифікованими вітчизняними та зарубіжними аудиторськими компаніями. Зовнішні аудитори не є власниками або працівниками установи, яку вони перевіряють. Головна мета зовнішнього аудиту – перевірити та підтвердити фінансову звітність, а також (що не менш важливо!) визначити притаманні банківській установі ризики та дати оцінку її надійності. Цей вид аудиту сприяє прозорості ринку і розширенню ділових контактів, сприяє взаємодії користувачів інформацією, встановлює довіру між ними.

Внутрішній аудит здійснюється працівниками самої установи. Основною функцією внутрішніх аудиторів є перевірка надійності системи внутрішнього контролю установи, оцінювання можливих ризиків у банку та встановлення шляхів їх мінімізації, оптимальне функціонування усіх структурних підрозділів банку.

За організаційними ознаками виокремлюють: обов'язковий аудит, який виконується відповідно до вимог чинного законодавства, та необов'язковий аудит, що проводиться банківською установою на добровільній основі.

За принципом організації розрізняють періодичний, неперіодичний та раптовий аудит.

Періодичний аудит проводиться як мінімум один раз на рік. Його перевагою є регулярний переогляд фінансової звітності, прогнозування і систематизація можливих ризиків банківської установи. Результативність систематичних перевірок зростає при спеціалізації аудиторів. Недоліком періодичного аудиту є те, що аудиторський персонал, спеціалізований на перевірці окремих ділянок діяльності банківської установи, може втратити об'єктивність, вважаючи себе своєрідним працівником відділу, який перевіряється.

Неперіодичний аудит здійснюється в міру необхідності та відповідно до плану перевірок. Його перевагою є економія часу, а також гнучкість щодо залучення різних фахівців. Недоліком неперіодичного аудиту є збільшення ризику внаслідок того, що до перевірок залучається персонал, що працює не на постійній основі.

Раптовий аудит є незапланованою перевіркою, що здійснюється в разі виникнення певних проблемних ситуацій.