6) Охарактеризуйте систему військових судів «укр держави» …..Система військових судів Української держави гетьмана п. Скоропадського базувалася на кількох нормативно-правових актах:

Закон "Про військову підсудність" (30 травня 1918 р.) визначав протиправні діяння, що мали розглядатися військовими судами у порядку звичайної підсудності та у порядку виняткової підсудності .У порядку виняткової підсудності військовому суду підлягали також і цивільні особи у разі вчинення ними під час війни чи військового стану таких злочинів, як зрада, шпигунство, повстання проти влади, опір владі, напад на військових при виконанні ними службових обов'язків, грабіж, підпал, зґвалтування…. А в разі ведення бойових дій на чужій території військовому суду в порядку виняткової підсудності підлягали жителі місцевостей, захоплених армією під час війни.

Наприкінці липня 1918 р. Рада міністрів надала право міністру внутрішніх справ передавати військовим судам для розгляду, за погодженням з міністром військових справ і міністром юстиції, справи про всі злочини проти державного устрою України, напади на урядових осіб цивільних відомств при виконанні службових обов'язків, навмисне знищення чи пошкодження майна і фальсифікування грошових знаків.

Згідно з ухваленим Законом "Про організацію військово-судових інституцій та їх компетенцію" (21 червня 1918 р.), військові суди поділялися на вищі і штабові. А систему гетьманської військової юстиції очолювало Головне військово-судове управління, що складалося з трьох відділів: загального, прокурорського та законодавчого. На загальний відділ покладались функції вирішення персональних та господарських справ. Прокурорський відділ, перейменований згодом на касаційний, здійснював прокурорський нагляд. У законодавчому відділі працювали над створенням нового українського військового законодавства (Ю. Вовк).

Військові судові установи у своїй діяльності мали керуватися колишніми російськими законами, якщо "постанови в цих законах не будуть суперечити новим законам Української держави". Вищі військові суди розглядали справи військових і про військових, що займали посаду не нижче за командира окремої частини. До компетенції штабних судів належали всі справи, які не підлягали вищим військовим судам У засіданнях вищого військового суду передбачалась участь прокурора й захисника, проте в штабних судах їхня присутність не була обов'язкова. Касаційне оскарження вироків усіх військових судів було передбачено в Генеральному суді.

Варто зазначити, що на території Української держави у 1918 р. діяли також і окупаційні військові суди, які були судами виняткової юрисдикції особливого роду (В. Німченко). Розгул і свавілля таких судів Міністерство юстиції доби Гетьманату виправдовувало послабленням функцій національного судового апарату. Військова влада Німеччини і Австро-Угорщини прямо зобов'язувала власні військові суди приймати до розгляду будь-які кримінальні справи щодо українських громадян.