- •1. Мова і літ в системі культурних цінностей укр суспільства.
- •2. Мова – суспільне явище. Функції мови.
- •3. Українська літературна мова й мова професійного спрямування.
- •4. Специфіка мови професійного спілкування.
- •40. Поняття „граматична норма”. Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.
- •5. Комунікативні якості професійної мови.
- •6. Складники системи національної мови.
- •9. Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.
- •7. Мовне законодавство в Україні.
- •8. Статус української мови як державної.
- •10. Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.
- •11. Поняття культури мови. Комунікативні якості культури мови.
- •13. Давня література й початки формування літературної мови.
- •12. Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •14. Усна й писемна форми української літературної мови.
- •16. Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.
- •20. І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •17. Науковий, офіційно-діловий, розмовний (кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.
- •18. Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста.
- •21. Г.Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •22. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •19. Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •23. Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •24. Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •25. Принципи українського правопису.
- •26. Науковий стиль сучасної української літературної мови.
- •27. Писемні форми репрезентації результатів студентських досліджень (конспект, тези, реферат).
- •28. Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.
- •29. Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика.
- •30. Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •31. Поняття “термін”, „термінологія”, “терміносистема”. Проблеми кодифікації та стандартизації сучасної економічної терміносистеми.
- •32. Пряме й переносне значення слова. Вияви полісемії в різностильових текстах.
- •33. Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у різностильових текстах.
- •34. Вияви антонімії, паронімії та омонімії в різностильових текстах.
- •35. Мовна надмірність і мовна недостатність у різностильових текстах.
- •36. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •38. Виразність та образність мови, її чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова в лексиці та лексиконі окремої особистості.
- •39. Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів.
- •41. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
- •37. Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові.
- •42. Синтаксична норма. Складні випадки керування.
- •43. Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях.
- •44. Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти.
- •53. Мовний етикет.
- •45. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •50. Специфіка публічної монологічної мови.
- •46. Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •48. Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.
- •47. Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •52. Змістова організація основної частини публічного виступу (виклад матеріалу, доказ, спростування).
- •49. Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум).
- •51. Специфіка публічної діалогічної мови.
- •54. Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.
- •55. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
- •56. Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
- •57. Типи економічних словників, їхня характеристика.
20. І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
З кінця XVIII ст. зароджується нова українська літературна мова на народній основі. Вихід її на історичну арену пов’язують із виданням «Енеїди» І. Котляревського. Це був перший друкований твір, написаний живою народною мовою. Саме І. Котляревського вважають зачинателем нової української літературної мови.
Велика заслуга І. П. Кртляревського в тому, що він підняв нові теми, звернувся до невичерпних скарбів фольклору, він перший серед українських письменників дошевченківського періоду широко звернувся до невичерпних багатств мови народу, з’єднав її із найкращою, життєздатною, книжною мовою, удосконалив техніку вірша і п’єси. Народолюбство Котляревського, осуд жорстокості кріпосників, їхнього паразитизму і морального дикунства, проголошення ідеї рівності станів, розумової і моральної вищості народу над панством – усе це мало не лише літературно-мистецьке, а й велике суспільне значення, бо скеровувало читачів на роздуми, на шлях демократизму, вселяло віру в краще завтра, стимулювало національне відродження.
17. Науковий, офіційно-діловий, розмовний (кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.
Науковий стиль-це стиль наукових праць із різних галузей науки і техніки, зокрема математики, фізики, економіки, філософії і т.д. Він характеризується широким використаням термінології, іншомованої та абстрактної лексики. Слова вживаються тільки у прямому значенні, використовуються складні речення. Існують підстилі: науково-популярний (теми подано доступно для масового читача), газетно-інформаційний. У науковому стилі не використовуються образні засоби мови, діалектні й вульгарні слова.
Офіційно-діловий стиль – це стиль ділової мови, яким користуються для написання різноманітних ділових документів, зокрема законів, указів, постанов, договорів, заяв, актів, протоколів, анкет, розписок тощо. Він характеризується використанням канцелярської термінології та деяких застарілих слів (вельмишановний, вищезгаданий), наявністю стандартних схем висловлення, мовних кліше та сталих синтаксичних конструкцій. В офіційно-діловому стилі може використовуватися лексика з інших шарів, зокрема науково-термінологічна, виробничо-професійна, суспільно-політична, що залежить від того, яку галузь суспільного життя він обслуговує. Загалом для цього стилю властиве суворе дотримання зразків оформлення ділових паперів, мова яких має бути ясною, чіткою, лаконічною.
Розмовний стиль використовується у бесідах, приватних листах, ним користуються під час обміну інформацією, думками, враженнями, проханням чи наданням допомоги. Він є засобом невимушеного спілкувіання. Застосовується у побутових стосунках, в спілкуванні з родичами, друзями. До ознак розмовного стилю можна віднести такі: усна форма спілкування, неофіційність стосунків між співрозмовниками і невимушеність спілкування, непідготовленість до спілкування, використання позамовних чинників (рухи, жести, міміка), лаконізм, емоційні реакції.
Використовуються мовні засоби: побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені та просторічні слова, звертання, вставні слова, вигуки, неповні речення , діалектизми, фольклоризми скорочені слова тощо.