39. Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів.

У лексиці укр мови поряд з окремими словами існують стійкі словосполучення, вирази і навіть цілі речення (вислови), що мають одне лексичне значення, яке подібне (синонімічне) до значення окремого повнозначного слова: байдики бити (ледарювати), накивати п’ятами (втекти), замилювати очі (брехати), пекти раків (червоніти).

Такі стійкі вирази називають фразеологізмами (від грецького слова фразис, що означає вислів), а розділ мовознавства, що їх вивчає, наз. фразеологією.

В укр літ мові широкого значення набули фразеологізми, що походять з інших джерел, зокрема:

виробничо-професійні вирази, що набули метафоричного значення:сім раз одміряй, а раз одріж (з мови кравців), грати першу скрипку (з мови музикантів);

вислови з античної культури: золотий вік (епоха розквіту), золотий дощ (несподіване багатство);

переклади виразів видатних людей: Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах (Д.Ібаррурі);

крилаті вирази укр письменників: Хіба ревуть воли, як ясла повні? (Панас Мирний);

переклади крилатих виразів рос письменників: Насмішки боїться той, хто вже нічого не боїться (М.Гоголь);

переклади крилатих виразів зарубіжних письменників: / дим вітчизни нам солодкий і приємний (Гомер);

біблійні й євангельські вислови: Берегти, як зіницю ока.

Фразеологічні вислови за будовою бувають 2-х типів:

1) фразеологічні зрощення – це вислови, в яких значення слів не співпадають зі значенням самого виразу;

2) фразеологічні єдності –вислови, у яких значення слів певною мірою пов”язані зі значенням фразеологізмів;

фразеологічні сполучення – вислови, в яких існує головне слово, а залежні можуть змінюватися і утворювати новий фразеологізм.

41. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.

Свідченням багатства української мови є різноманітність мовних засобів усіх рівнів. Великий вибір варіантів надає мовцям синтаксис. Необхідно навчитися правильно вибирати ті конструкції, які забезпечують найточніше висловлення певної думки і якнайкраще відповідають конкретній ситуації мовлення.

Основними видами синтаксичних синонімів є такі: а двоскладні речення з дієприкметниковим присудком і односкладні речення з формою на -то, -но у ролі головного члена речення: Виставка розгорнута в краєзнавчому музеї Виставку розгорнуто в краєзнавчому музеї; Стороннім вхід заборонений Стороннім вхід заборонено; б дієприслівникові звороти і підрядні речення, наприклад:

Купуючи харчові продукти, обовязково перевіряйте дату виготовлення Коли ви купуєте харчові продукти, обоє язково перевіряйте дату виготовлення в підрядне речення і дієприкметниковий зворот:

Акти оформлюються комісією, що її створює керівник підприємства Акти оформлюються комісією, створеною керівником підприємства; г підрядні речення і члени речення, наприклад обставини:

Незважаючи на погану роботу транспорту у нашому місті, наші співробітники ніколи не спізнюються на роботу Хоча транспорт працює погано, наші співробітники ніколи не спізнюються на роботу;

ґ обставини і дієприслівникові звороти: Після закінчення роботи колектив повинен подати Замовнику звіт про використання матеріально-технічних ресурсів Закінчивши роботу, колектив повинен подати Замовнику звіт про використання матеріально-технічних ресурсів;

В офіційно-діловому мовленні перевага віддається обставинам, оскільки вони мають більш книжний характер порівняно з підрядними реченнями і дієприслівниковими зворотами.

Паралельними засобами вираження думки є безособові, пасивні та особові конструкції. В особових конструкціях підкреслюється активність субєкта дії, в безособових і пасивних конструкціях увага зосереджується на дії: Патенти видаються податковим органом Податкові органи видають патенти; Пасивні й безособові конструкції надають висловленню офіційного характеру, вони активно використовуються в ділових паперах. Часто в безособових конструкціях, що вживаються в офіційно-діловому стилі, субєкт дії взагалі відсутній, наприклад: Орендареві передаються запаси сировини, матеріалів, незавершене виробництво і готова продукція; Договір може бути змінено за угодою сторін. Такі конструкції не мають паралельних особових конструкцій.

Та ж сама думка може бути висловлена за допомогою простих і складних речень. Прості речення переважають у розмовно-побутовому мовленні. Складні речення активніше вживаються у науковому та офіційно-діловому мовленні. Найчастіше зазначені стилі використовують складнопідрядні речення, за допомогою яких виражаються найрізноманітніші причинно-наслідкові чи часові відношення.

Наявність синонімічних засобів дозволяє уникнути однотипності конструкцій, а отже допомагає нам урізноманітнити мовлення.

Синтаксисові публіцистичного стилю властиві різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладеного типу з повторювальними сполучниками та ін.

Ключове вирішальне значення мають влучні, афорестичні, інтрегуючі заголовки.

У художньому стилі на синтасичному рівні використовують речення різних типів, простежено тенденцію до вживання менш громіздких конструкцій на відміну від наукового стилю, можливі пропуски слів, незакінчені речення, слова-речення різного типу.

У розмовному стилі переважно вживаються прості речення, короткі, неповні, часто обірвані, односкладні, речення зі звертаннями, слова-речення.