
- •1. Мова і літ в системі культурних цінностей укр суспільства.
- •2. Мова – суспільне явище. Функції мови.
- •3. Українська літературна мова й мова професійного спрямування.
- •4. Специфіка мови професійного спілкування.
- •40. Поняття „граматична норма”. Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.
- •5. Комунікативні якості професійної мови.
- •6. Складники системи національної мови.
- •9. Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.
- •7. Мовне законодавство в Україні.
- •8. Статус української мови як державної.
- •10. Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.
- •11. Поняття культури мови. Комунікативні якості культури мови.
- •13. Давня література й початки формування літературної мови.
- •12. Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •14. Усна й писемна форми української літературної мови.
- •16. Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.
- •20. І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •17. Науковий, офіційно-діловий, розмовний (кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.
- •18. Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста.
- •21. Г.Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •22. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •19. Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •23. Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •24. Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •25. Принципи українського правопису.
- •26. Науковий стиль сучасної української літературної мови.
- •27. Писемні форми репрезентації результатів студентських досліджень (конспект, тези, реферат).
- •28. Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.
- •29. Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика.
- •30. Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •31. Поняття “термін”, „термінологія”, “терміносистема”. Проблеми кодифікації та стандартизації сучасної економічної терміносистеми.
- •32. Пряме й переносне значення слова. Вияви полісемії в різностильових текстах.
- •33. Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у різностильових текстах.
- •34. Вияви антонімії, паронімії та омонімії в різностильових текстах.
- •35. Мовна надмірність і мовна недостатність у різностильових текстах.
- •36. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •38. Виразність та образність мови, її чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова в лексиці та лексиконі окремої особистості.
- •39. Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів.
- •41. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
- •37. Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові.
- •42. Синтаксична норма. Складні випадки керування.
- •43. Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях.
- •44. Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти.
- •53. Мовний етикет.
- •45. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •50. Специфіка публічної монологічної мови.
- •46. Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •48. Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.
- •47. Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •52. Змістова організація основної частини публічного виступу (виклад матеріалу, доказ, спростування).
- •49. Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум).
- •51. Специфіка публічної діалогічної мови.
- •54. Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.
- •55. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
- •56. Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
- •57. Типи економічних словників, їхня характеристика.
19. Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
Котляревський (К) є одним із фундаторів нової укр. літ-ри, а його «Енеїда» - найвидатнішим досягненням укр. поезії тго періоду і початкомнац відродження українців. Новаторство К виявилося перш за все у нац забарвленні етнографічного матеріалу, можливості двопланового прочитання поеми. К вдалося не просто відтворити життя українців того часу, а й передати дух народу завдяки використанню живої народнорозмовної мови, а саме київсько-полтавського діалекту. У мовній тканині твору вдало поєднуються багата народна фразеологія, лексика з давніми традиціями укр. віршування. «Енеїда» К є новим етапом розвитку укр. силабо-тонічного віршування. Отже «Енеїда» є новим, самобутнім літ. Явищем, що було суголосним новій історичний добі, сприяло пробудженню нац свідомості в освічених верствах укр. громадянства. Це перша друкована книга, написана живою мовою, перша високохудожня поема. К є зачинателем нової укр. літ-ри новою мовою – живою народною, що стала знаменною сторінкою в історії укр. літ-ри.
Тематика і проблематика поезії Ш наскрізь національна. Новаторською і оригінальною є історіософія Ш, що поєднувала особистісне і народне у поглядах на минуле Укр., яку поет обов’язково включав у загальноєвроп істор контекст. Своєрідною є форма шевченк вірша, поет відмовляється від традицій наслідування рос вірша, пов’язуючи авторську віршову ритміку з народним розміром, оригінальним є використання неповної, неточної рими, внутрішньої рими, що дає змогу уникнути одноманітності викладу. Романтизм виявився у використанні жанру байронічної поеми (поеми «вільної форми»), де до вірша приєднується проза і наявне формальне вираження авторських почувань і думок («Катерина», «Гайдамаки»).З творів Кобзаря світ довідується про основні дух цінності нашого народу: мову, звичаї, побут, культуру. Ш синтезує мистецький досвід минулих поколінь одночасно творячи новий рівень культурного, філософського, духовного розвитку українців як нації, з геніально простотою розв’язуючи «вічні» проблеми свободи, добра і зла, справедливості, сили слова. Ш – основоположник нової укр. літ мови. Мова його творів багата на поетичні паралелізми, антитези та інші худ засоби; відзначена високою афористичністю, відсутністю вульгаризмів, «просторічної мови».
23. Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
Тематика і проблематика поезії Ш наскрізь національна. Новаторською і оригінальною є історіософія Ш, що поєднувала особистісне і народне у поглядах на минуле Укр., яку поет обов’язково включав у загальноєвроп істор контекст. Своєрідною є форма шевченк вірша, поет відмовляється від традицій наслідування рос вірша, пов’язуючи авторську віршову ритміку з народним розміром, оригінальним є використання неповної, неточної рими, внутрішньої рими, що дає змогу уникнути одноманітності викладу. Романтизм виявився у використанні жанру байронічної поеми (поеми «вільної форми»), де до вірша приєднується проза і наявне формальне вираження авторських почувань і думок («Катерина», «Гайдамаки»).З творів Кобзаря світ довідується про основні дух цінності нашого народу: мову, звичаї, побут, культуру. Ш синтезує мистецький досвід минулих поколінь одночасно творячи новий рівень культурного, філософського, духовного розвитку українців як нації, з геніально простотою розв’язуючи «вічні» проблеми свободи, добра і зла, справедливості, сили слова. Ш – основоположник нової укр. літ мови. Мова його творів багата на поетичні паралелізми, антитези та інші худ засоби; відзначена високою афористичністю, відсутністю вульгаризмів, «просторічної мови».