Вивчення кореня слова
Приступаючи до вивчення кореня слова, учитель має сформувати в учнів знання про те, що корінь — головна частина слова, яка обов’язково присутня в кожному слові і містить основний елемент лексичного значення;
— слова з однаковим коренем називаються спорідненими, або однокореневими;
— слова, близькі за значенням, але такі, що не мають спільної смислової частини, не вважаються спорідненими словами (наприклад, хоробрий і мужній);
— слова можуть мати однакову звукову частину, але не вважаються однокорінними, бо у них різні корені (смислові частини), наприклад гора і горе;
— у споріднених словах корінь може частково змінювати свій звуковий (а отже, і буквений) склад (існує цілий ряд чергувань голосних і приголосних у корені).
Крім того, класовод має навчити дітей розрізняти однокореневі слова (школа, школяр) і форми одного й того ж слова (школа — школи — школі),
У процесі вивчення кореня слова діти повинні усвідомити, що головний спосіб виділення кореня полягає у доборі слів, споріднених з даним словом, визначенні їхньої спільної частини, яка передає основне значення. Проте оволодіти цим способом не так просто. Цього дитину потрібно спеціально навчати.
Корінь слова вивчається у певній послідовності. Спочатку на основі порівняння слів за значенням і будовою вводиться термін «споріднені слова», потім повідомляється, що спільна частина споріднених слів називається коренем, а споріднені слова називаються ще й однокорін-ними (2 клас).
На цьому етапі формування поняття «корінь слова» можна використати такі, наприклад, завдання;
— порівняйте слова: гриб, грибок, грибний, подумайте, що між ними спільного, а чим вони відрізняються одне від одного;
— згрупуйте слова за однією з можливих ознак, поясність, як ви згрупували слова: сад, парк, лісник, садівник, ліс.
6
Тут же вчитель вводить значок для схематичного позначення кореня - . Діти знайомляться з терміном «корінь».
Так, на цьому етапі засвоєння поняття «корінь слова» учні виділяють такі його істотні ознаки, як наявність в однокореневих словах спільної смислової і звукової частини.
На наступному етапі формування поняття слід показати, що істотну ознаку кореня становить смисл, а
не однакове звучання частини різних слів. Тому проводиться протиставлення однокореневих слів і синонімів, а також однокореневих слів і слів, які мають корені-омоніми. Воно здійснюється на основі виконання учнями таких, наприклад, завдань:
— випишіть з поданого ряду ті слова, які мають однакову частину: гора, горить, горе. Чи можна їх назвати однокореневими?
— доведіть, що деякі слова, хоч і мають однаковий звуковий склад, проте не є однокореневими: вода, водити, підводний, водій;
— випишіть спочатку близькі за значенням слова, а потім однокореневі: хоробрий, хоробрість, сміливий, сміливість;
— викресліть зайве слово: школа, школяр, учень. Протиставлення однокореневих слів і синонімів дає змогу вчителю попередити помилкову орієнтацію дітей тільки на семантичну близькість слів.
Протиставлення однокореневих слів і слів з коренями-омонімами попереджує помилкову орієнтацію тільки на структурну і звукову близькість.
Формування поняття про корінь слова і однокореневі слова охоплює і спостереження за словами, в яких у коренях слів відбувається чергування голосних чи приголосних звуків. Вирішенню цього завдання можуть сприяти такі, зокрема, вправи:
— скільки груп однокореневих слів записано: річ, річниця, рік, ріка, річковий, річний, роковини? Доведіть свою думку;
— випишіть споріднені слова до слів сіль і сільський (засолювач, село, селянин, посолити).
Засвоєння поняття «корінь слова» потребує виконання ряду тренувальних вправ, таких, наприклад, як:
— доберіть якомога більше однокореневих слів до слова сніг (можна провести у вигляді гри-змагання, у якій переможцем стає той, хто називає останнє слово);
— випишіть із тексту однокореневі слова:
Хоч і зовсім крил не має, Рік літає, два літає,
Та, як блискавка, літає. В небі льотчиків міняє,
Не літак, не вертоліт Крізь розвихрені світи
Вирушає у політ. Може й сам себе вести.
(Космічний корабель)
— гра «хто більше?» (назвати однокореневі слова);
доберіть «родичів» із чергуванням голосних (чи приголосних) звуків у корені.
Робота по формуванню поняття «корінь слова», отже, зводиться до усвідомлення кореня як необхідної частини слова, без якої слово не може існувати, до розрізнення коренів-омонімів, варіантів коренів з чергуванням голосних і приголосних звуків.