ТЕМА: Методика вивчення морфемної будови слова.

Методика проведення морфемного і морфологічного розборів

2

План

1. Значення і завдання роботи над вивченням морфемної будови слова.

2. Вивчення основи слова і закінчення.

3. Вивчення кореня слова.

4. Вивчення префікса.

5. Способи виділення морфемних частин слова.

6. Методика часткового і повного морфемного розбору слів.

Список літератури

1. Каніщенко А. П. Будова слова та матеріали для проведення підготовчої роботи в букварний період (ілюстровані методично-теоретичні матеріали). — К., 1989. — 58 с.

2. Кондратенко Л. О. Весела грамота. — К., 1994. — 144 с.

3. Методика викладання української мови. Навчальний посібник. За ред. докт. філол. наук, проф. С. /. Дорошенка. — К.: Вища школа. 1992.— 398с.

4. Програма середньої загальноосвітньої школи. 1—4 (1 —3) класи. — К.: Освіта, 2009. — 254с.

5. Савченко О. Я. Урок у початкових класах. Навчально-методичний посібник. — К.: Освіта, 1993. — 224 с.

3

Значення і завдання роботи над вивченням морфемної будови слова

Будова слова - традиційний розділ шкільної програми, в якому розглядаються значущі частини слова, відношення між спорідненими словами. Словотвір як учення про способи творення нових слів уведено до програми порівняно недавно, і тому зміст його ще достатньо не стабілізувався.

Словотвір як окрема дисципліна пройшов декілька етапів становлення. Спочатку його розглядали як набір комбінацій морфем і включали до складу морфології. Потім цю теорію заступив структурно-семантичний підхід, у якому акцент був зроблено на словотвірній похідності, визначенні «похідної основи», звернено увагу на створення структури і семантики кожного слова.

На сучасному етапі у лінгвістиці пропонуються три напрями в дослідженні словотвору:

1. Синтаксичний (трансформаційний). Цей підхід започаткував Н.Хомський. За цією теорією семантику і структуру дериватів розглядають у лінгвістиці як результат породження різних синтаксичних конструкцій, а поняття словотвірного правила пов'язують із відтворенням ланцюжка переходів, що лежать в основі перетворення вихідних синтаксичних конструкцій у відповідний дериват (Він грає на трубі - він трубач: Він від’їхав - його від’їзд).

2. Ономатологічний, започаткований дослідженнями чеського мовознавця М.Докуліла.

Ономасіологічна теорія в своїй основі має принцип номінації, тобто до номінативного акту словотвірне значення включається як частина підготовленого для означування мисленнєвого змісту. На перший план виходить не формальне вираження словотвірного компонента (префікс, суфікс), а його номінативне значення, здатність надавати нових значеннєвих відтінків до первинного змісту слова (білий - біл-і-ти - ставати тим, що називає мотивуюча частина).

Нове словотвірне значення виникає на основі перерозподілу та доповнення елементів інформації і при згортанні мовної форми.

3. Функціонально - семантичний (формально-семантичний), який синтезує досягнення попередніх двох підходів. Цей підхід у словотворі є традиційним.

Як правило, поняття «словотвір» трактують у двох значеннях:

1. Розділ науки про мову, що вивчає творення нових слів на основі наявних у словниковому складі, які мотивують похідні утворення; це вчення про будову похідних слів, про засоби і способи їх творення.

2. Процес (або результат) творення нових слів на основі однокореневих слів або словосполучень за певними моделями і закономірностями, які існують в мові.

Відповідно до того, які засоби використовуються для вираження дериваційного значення похідного слова.

Саме процес творення нових слів різко відрізняє словотвір від поняття «словозміна», де в основі лежить творення граматичних форм. У словотворі відношення між словами формально-семантичні (легко помітні як зміни «форми», так і зміни словникового індивідуального значення). Цим словотвір відрізняється від лексики, де відношення між словами перш за все семантичні (фізичні форми слів зазвичай не зупиняють на собі увагу мовця) та від морфології, в якій переважають формальні відношення (семантика граматичних категорій людьми зазвичай не контролюється).

Під час опрацювання розділів завдання учителя полягає в тому, щоб:

• сформувати в учнів стійкі вміння розрізняти форми слова й спільнокореневі слова;

• забезпечити знання особливостей, у тому числі й стилістичних, значущих частин

слова;

• навчити учнів здійснювати морфемний (за будовою) і словотвірний аналіз слова;

• виробити павички користування морфемним і словотвірним словниками;

• активізувати морфемний канал сприйняття слів учнями; її осмислити способи і засоби

творення слів.

Уміння виділяти в слові його складові частини - основу і закінчення, корінь, префікси і суфікси є головною передумовою для успішного вивчення частин мови та їх форм, зв’язків між словами, стилістичних функцій морфологічних засобів. Без засвоєння будови слова неможливе свідоме сприйняття семантики багатьох слів, а отже, й поповнення лексичного запасу цілими рядами споріднених (спільнокореневих) лексем.

Розуміння структури слова - необхідна умова й засвоєння орфографії, передусім тих правил, що базуються на морфологічному принципі.

Не менш важливе і розуміння способів творення слів, тому цей розділ має й значний світоглядний потенціал - самою суттю лінгвістичного матеріалу утверджується погляд на мову як на історично змінне явище, на систему, що постійно вдосконалюється й розвивається.

Розуміння взаємодії морфем у структурі слова і способів творення слів дозволить повніше і грунтовніше сприйняти творення морфологічних форм.

4

Ознайомлення молодших школярів із морфемною будовою слова розкриває широкі можливості для систематичного розширення і уточнення словника дітей, оволодіння одним із способів розкриття лексичного значення слова. Під час вивчення цієї теми учні знайомляться із словотворчими засобами. Усе це сприяє розвиткові точного і образного мовлення дітей.

Крім того, оволодіння умінням здійснювати морфемний аналіз слова закладає основи для формування повноцінних навичок правильного письма, адже вивчення цієї теми пов’язане із засвоєнням найважливіших чергувань української мови (о, е) з (і), (г, к, х) із (ж, я, ш) та (з', ц', с'), правопису слів з ненаголошеними голосними й сумнівними приголосними (нігті, легкий, молотьба), а також префіксів, уживання апострофа після префіксів тощо.

Засвоєння теми «Будова слова» впливає на виховання інтересу до уроків мови, на розвиток лінгвістичних здібностей учнів.

Завдання вивчення морфемної будови слова в початкових класах полягає у формуванні в учнів понять: основа, закінчення, корінь, суфікс, префікс, усвідомленні їх ролі, а також у практичному оволодінні морфологічним способом словотвору (без називання термінів), у збагаченні і розширенні словника учнів.

Вивчення теми «Будова слова» викликає в учнів певні труднощі. Ці труднощі пов’язані з тим, що діти:

• аналізуючи слова, враховують лише зовнішнє їх оформлення ( збіг окремих звуків) і не замислюються над значенням слів (вода і водити).

• враховуючи семантику слова, його значення, забувають про зовнішнє (звукове) оформлення однокореневих слів, а тому помилково вважають однокореневими, скажімо, слова парк, і сад (місце, де ростуть дерева);

• не враховують того, що в коренях слів можливе чергування звуків (сніг — сніжок);

• не розрізняють однокореневих слів і форм одною й того самого слова (білий, білити і білий, білого);

• «склеюють» корінь із префіксом (наприклад, якщо для виділення кореня в слові заспів доберуть споріднені слова заспівати, заспівувати, то у них виникає бажання помилково прийняти за корінь заспів-, при доборі ж інших слів: співати, спів, співак — корінь буде виділено правильно;

• «склеюють» корінь із суфіксом (наприклад, аналізуючи слово робітник, учні можуть дібрати споріднені слова робота, заробіток, робітничий і визначити корінь робот — робіт, добір же слів зароблений, робити, роботящий переконує учнів у тому, що -от-, -іт--суфікси, а не частини кореня);

• склеюють» між собою суфікси (наприклад, визначають у слові слоненятко суфікс -енятк- або -ятк-, насправді ж тут три суфікси -єн-, -ят-, -к-);

• «склеюють» суфікс і закінчення (наприклад, у слові казка визначають як суфікс -ка).

Отже, вивчаючи морфемну будову слова, учитель повинен приділити належну увагу попередженню цих типових учнівських помилок.

Тема «Будова слова» як самостійна починає вивчатися в 2 класі і закінчується в 3. Вона складається з таких основних етапів:

1. Підготовча робота до ознайомлення із смисловими частинами слова, яка полягає у спостереженні за спорідненими словами, доборі споріднених слів і побудові речень (2 клас).

2. Ознайомлення зі специфікою і роллю морфем (корінь, префікс, суфікс) у слові та з однокоріниими (спорідненими) словами (3 клас).

3. Закріплення і поглиблення знань про морфемну будову слова, які пов’язуються із формуванням правописних і мовленнєвих навичок (3—4 класи).