2.5.4. Організація допомоги онкологічним хворим

Догляд за онкологічними хворими

У кожному випадку захворювання потрібно щадити психіку хворого, ретель­но приховувати від нього справжній діагноз. Терміни "рак", "саркома" потрібно заміняти словами "язва", "звуження", "ущільнення" і т. д. Слід уникати і латинсь­ких термінів "канцер", "ц-р", "бластома", "неоплазма", багато хворих розумі­ють цю термінологію. Догляд за онкологічними хворими має свою специфіку. Навіть, при погіршанні стану хворого слід підтримувати у нього надію на швидке одужання. Більшість онкологічних хворих мають раниму психіку, дуже дратів­ливі, тому з самого початку лікування їх необхідно відділяти від інших хворих.

Передопераційну підготовку в онкологічних хворих проводять за загальни­ми правилами. Однак вона має свої особливості і залежить від об'єму наступної операції, локалізації пухлини, стадії поширення, характеру уражених органів і тканин, віку і стану хворого. Передопераційна підготовка повинна бути інтен­сивною і нетривалою. Операцію виконують тільки після необхідної нормалі­зації функцій внутрішніх органів, стабілізації клінічних і біохімічних показників крові та покращання загального стану хворого. У тих випадках, коли не вда­лось виконати радикальну операцію або вона закінчилась накладанням колостоми або сигмостоми, хворим не слід говорити правду про її результат. Їх необ­хідно заспокоїти і говорити, що це тимчасовий стан, а після покращання його, через деякий час стому можна буде легко ліквідувати. Залежно від тяжкості перенесеної операції хворих розміщують у палати інтенсивної терапії або після­операційні палати, де вони перебувають протягом перших 2-3 днів, після чого їх переводять у загальні палати. Догляд за хворими після радикальних операцій не відрізняється від догляду за хворими з іншою хірургічною патологією. Голов­ним завданням лікування хворого в післяопераційний період є проведення за­ходів з корекції наявних порушень, викликаних операційною травмою, і попе­редження післяопераційних ускладнень. Хворі після паліативних методів ліку­вання і неоперабельні хворі після виписування із стаціонару потребують домашнього догляду. Він повинен здійснюватися фельдшером, акушеркою або патронажною сестрою. Хворим необхідно створити на дому оптимальні умови для їх одужання і подальшого життя. Для цього слід виділити й обладнати кімнату, де буде знаходитись хворий, винести з кімнати зайві речі, вибрати зручне ліжко. Медичні працівники повинні потурбуватися про те, щоб необхідні предмети дог­ляду (поїльник, грілка, судно, сечоприймач і т. ін.) знаходились під рукою, були чистими і готовими до використання. їжа в онкологічних хворих повинна бути висококалорійною, містити достатню кількість білків, жирів і вуглеводів, клітко­вини. Притримуватись яких-небудь спеціальних дієт не потрібно. Хворим із за­пущеними формами раку шлунка призначають стіл № 1 (сметана, сир, відварна риба, м'ясні бульйони, парові котлети, фрукти, овочі та ін.). Під час вживання їжі рекомендують приймати 1-2 столові ложки 1 % соляної кислоти з пепсином. Для покращання апетиту можна дати пиво, вино. При непрохідності твердої їжі у хворих із раковим ураженням стравоходу, шлунка їм необхідно готувати рідку їжу. Досить часто при пухлинах стравоходу або шлунка для харчування накла­дають шлункову (гастростому) або кишкову (ентеростому) норицю. Харчу­вання проводять через хлорвінілову трубку (діаметром 1,5-2 см), введену в просвіт шлунка або кишки. Рідку їжу вводять шприцом Жане або через лійку. Після харчування просвіт трубки промивають водою і закривають затискачем. Поряд з цим, необхідно слідкувати за станом нориці, своєчасно її обробляти, підтримувати чистоту і сухість шкіри. При її запаленні або мацерації необхідно зразу ж навколо гастростоми нанести шар пасти Ласара або цинкової мазі.

В онкологічних хворих часто виникають запори. Для їх профілактики по­трібно своєчасно призначити послаблювальні засоби: сульфат магнію, натрію (приймати натще 20-30 г розчиненого в S склянці води і запивати 1-2 склянка­ми теплої перевареної води), рицинову олію, жостер, сену та ін.

Одним із ускладнень в онкологічних хворих є асцит (накопичення рідини в черевній порожнині), гемоторакс (рідина в плевральній порожнині), набряки нижніх кінцівок. При їх появі необхідно своєчасно призначити сечогінні (2-5 % розчин 2-3 мл фуросеміду, дихлотіазид 0,025-0,05 (1-2 табл.), тріамтерен 0,05-2-4 рази та ін.). У випадках прогресуючого збільшення асциту або гемоторак­су проводять пункцію черевної або плевральної порожнини. У хворих із вели­кими та множинними пухлинами може виникати інтоксикація, загальна слабість, блювання. Для зняття інтоксикації переливають гемодез; розчин Рінгера-Локка; 0,85 % розчин хлористого натрію; 5 % розчин глюкози з інсуліном і т. ін. При блюванні призначають церукал, мотиліум.

При розпаді пухлини можуть виникати кровотечі (у цих випадках призна­чають гемостатичні засоби). При розпаді пухлини зовнішньої локалізації з яви­щами інфікування рекомендують застосовувати дезодоруючі засоби (5 % роз­чин перманганату калію, скипидар та ін.). Харкотиння збирають у спеціальні банки або плювальниці з кришками, які закручуються; їх щоденно миють га­рячою водою і 10 % розчином хлорного вапна.

При догляді за неоперабельними хворими досить часто виникає питання про призначення їм болезаспокійливих засобів. При появі болю не варто відра­зу застосовувати наркотичні речовини, які ослаблюють хворого і виклика­ють звикання. Спочатку призначають ненаркотичні аналгетики: амідопірин, анальгін, бутадіон, парацетамол тощо. І лише при відсутності ефекту від цих препаратів потрібно застосовувати наркотики: омнопон, промедол, фентаніл, кодеїн тощо. При безсонні призначають снодійні засоби. Слід зазначити, що в онкологічних хворих можуть виникати різноманітні порушення функції різних органів і ускладнення, які фельдшер чи акушерка повинні своєчасно розпізна­ти та надати допомогу на квартирі чи у стаціонарі до прибуття лікаря.

Медичні працівники, доглядаючи за хворими з онкологічними захворюваннями, повинні знати, що вони досить часто переносять тяжкі фізичні страж­дання, але, можливо, найстрашнішим для них є усвідомлення швидкої смерті, а ще - психологічний вакуум, у якому вони часто знаходяться у зв'язку з хворобою. Для якісного догляду за онкологічними хворими останнім часом ство­рюються спеціальні благодійні заклади - хоспіси. Тут хворому надають окре­му кімнату, призначають необхідне лікування, здійснюють індивідуальний догляд та створюють сприятливий психологічний мікроклімат. Такі хоспіси функціонують у Києві, Львові, Харкові та ін. містах.

Передракові стани

Передракові стани - різні процеси і стани, які можуть передувати утво­ренню злоякісних пухлин і переходити в них. До них відносять вади розвитку, в тому числі дермоїдні кісти, хронічні запальні процеси, доброякісні пухлини.

Усі хворі з передраковими захворюваннями, у яких розвиток злоякісних пух­лин є найімовірнішим, відносяться до групи підвищеного ризику, вони повинні знаходитись на диспансерному обліку й оглядатись не менше 2 разів на рік.