Фіксаційні шини

Найбільшого поширення отримали фіксаційні сітчасті шини Фільберга та Крамера, які виготовлені з дроту різного діаметра (рис. 2.1.8). Вони легкі, міцні і одночасно добре згинаються, що дозволяє надати їм будь-яку форму, необ­хідну для іммобілізації тієї або іншої ділянки тіла. Шини Крамера бувають двох розмірів: 60x10 і 110x10 см. Ці шини застосовують в основному для іммо­білізації плечової кістки, передпліччя, кисті, гомілки і стопи.

Рис. 2.1.8. Дротяні шини:

а - Крамера; б - Фільберга.

При накладанні сітчастих шин їх попередньо моделюють відповідно до тієї ділянки тіла, на яку вони будуть накладені. Так, при переломі плечової кістки початок шини повинен йти від внутрішнього краю лопатки здорового боку, вздовж зовнішньої поверхні напівзігнутої в ліктьовому суглобі приведеної руки і закінчуватися, дещо виступаючи за кінчики пальців (рис. 2.1.9).

При пошкодженні передпліччя верхнім рівнем шини повинна бути середня третина плеча, нижнім - кінці пальців.

Рис. 2.1.9. Іммобілізація верхньої кінцівки

при переломі плеча.

Гомілку краще фіксувати з трьох сторін: одну шину моделю­ють по задній поверхні гомілки і ступні від кінчиків пальців до се­редньої третини стегна, дві інші фіксують по боках гомілки (зовні­шня і внутрішня), для фіксації гомілковостопного суглоба кінцеву частину шин згинають у вигляді стремена (рис. 2.1.10).

Рис. 2.1.10. Транспортна іммобілізація при

переломі гомілки:

а- перший етап; б-другий етап.

При пошкодженні шиї з сітча­стих шин виготовляють своєрід­ний шолом: одну вигинають фрон­тальною площиною по контуру голови та обох надпліч, іншу - в сагітальній площині по контуру голови, шиї і спини. Шини зв'язують між собою, покривають ватно-марлевими прокладками та фіксують до голови й обох надпліч.

Останнім часом при наданні невідкладної допомоги потерпілим із переломами кінцівок, хребта, таза широко використовують пневматичні шини. Вони бувають трьох типів: І тип - для кисті та пе­редпліччя, II тип - для ступні і го­мілки, III тип - для колінного суг­лоба, хребта, таза (рис. 2.1.11).

Рис. 2.1.11. Пневматична шина для іммобілізації хребта.

Розміри шин забезпечують їх вільне накладання поверх одягу та взуття. Перевагами пневматичних шин перед шинами з твердих ма­теріалів є їх невелика маса, швидкість і простота накладання.

Останнім часом використову­ють також шини, виготовлені із полімерних матеріалів.

Дистракційш шини. З цієї гру­пи шин найбільше розповсюдження отримала шина Дітеріхса. Вона складається з чотирьох частин: підошовної (рис. 2.1.12, а), внутрі­шньої (рис. 2.1.12, б), зовнішньої (ве­ликого розміру; рис. 2.1.12, в) і па­лички-закрутки зі шнурком. Ця шина в основному використовуєть­ся при пошкодженнях нижньої кінцівки і кульшового суглоба.

Рис. 2.1.12. Загальний вигляд шини Дітеріхса:

а-пристрій для стопи; б-внутрішня планка;

в - зовнішня планка; г - вигляд накладеної та

фіксованої шини; д - витягнення кінцівки за

допомогою шнура і палички-закрутки.

При накладанні шини Дітеріх­са спеціальний пристрій для стопи прибинтовують до її підошовної поверхні. Зовнішню більш довгу планку шини (зовнішній костиль) розсувають і закріпляють із таким розрахунком, щоб вона починалась від пахвової впадини і доходила до стопи, де вставляла в зовнішнє ме­талеве вушко в підошовній частині пристрою для стопи і виступала поза нею на 8-10 см. Внутрішню частину шини (внутрішній костиль) потрібно підготувати таким чином, щоб вона впиралась у пах і проходила через внутрішнє металеве вушко в підошовній частині пристрою для стопи і виступала поза нею теж на 8-10 см. Кінцеву (шар­нірну) частину згинають під кутом 90° і вставляють в паз на кінці зовнішньої частини шини. На кінцівці шину фіксують циркулярними ходами бинта. Зверху зовнішню частину шини фіксують двома ременями. За допомогою палочки-закрутки здійснюють витягнення за підошовну частину шини (рис. 2.1.12, г, д, є).

Іммобілізація при ушкодженнях плечового пояса і верхніх кінцівок. При переломі ключиці для іммобілізації відламків використовують пов'язку Дезо або косинкову пов'язку з валиком, вкладеним у пахвову впадину, або восьмиподібну пов'язку. При переломі кісток верхньої кінцівки, пошкодженні плечового або ліктьового суглобів іммобілізацію проводять шиною Фільберга або Крамера, яку попередньо потрібно змоделювати. Кінцівці надають положення, вказаного на рисунку, з валиком під пахвою. Шина фіксує променевозап'ястковий і ліктьовий суглоби. Змодельовану шину підвішують на шию з допомо­гою косинки або ременя (рис. 2.1.13).

Рис. 2.1.13. Іммобілізація верхньої кінцівки при переломі кісток передпліччя:

а, б - моделювання шини Фільберга і її фіксація;

г - іммобілізація кінцівки в закінченому вигляді.

При відсутності стандартних засобів транспортну іммобілізацію при переломі плеча у верхній третині проводять за допомогою кошикової пов'язки: в пахвову ямку кладуть невеликий ватно-марлевий валик і фіксують його бин­том до грудної клітки через здорове плече. Після цього кінцівку згинають у ліктьовому суглобі під кутом 60° і підв'язують косинкою до шиї, плече при­бинтовують до тулуба.

При іммобілізації передпліччя та кисті застосовують малу драбинчасту шину, до якої прибинтовують кисть і передпліччя з фіксацією променевозап'ясткового і ліктьового суглобів. Рука зігнута в ліктьовому суглобі, кисть після накладання шини підвішують на косинці. При відсутності спеціальних шин передпліччя підвішують на косинці або іммобілізують за допомогою дошки, картону, фанери з обов'язковою фіксацією двох суглобів.

Транспортна іммобілізація при ушкодженнях хребта і таза. При травмі хребта, яка часто супроводжується пошкодженням спинного мозку, майже завжди відмічаються явища травматичного шоку і порушення функції тазових органів, тому надійна іммобілізація і обережне транспортування повинні бути головними в наданні першої допомоги. Таким хворим вводять знеболю­ючі, серцеві препарати. Ці хворі повинні транспортуватися на твердих ношах, якщо їх немає, то можна на звичайні покласти дерев'яний щит або лист фане­ри, або скріплені між собою дошки. При переломі шийного і верхньогрудного відділів хребта транспортування здійснюють на ношах в положенні потерпі­лого на спині, під шию підкладають валик. При переломі хребта в грудному, поперековому відділах та при переломі кісток таза потерпілих транспорту­ють на ношах зі щитом в по­ложенні на спині, з невеликим валиком під колінами. Потер­пілого прив'язують до нош. При відкритому пошкодженні хребта і таза хворий повинен знаходитися в положенні на животі (рис. 2.1.14).

Рис. 2.1.14. Положення хворого при переломах хребта:

а - кісток таза; б - закритому; в - відкритому.

Останнім часом, для транс­портування цих хворих широко використовують іммобілізаційні пневматичні шини (рис. 2.1.11). Транспортну іммобілізацію потерпілих із пошкодженнями хребта і кісток таза можна здійснювати за допомогою шин Єланського, Крамера.

Іммобілізація при переломах нижніх кінцівок. При переломах кісток нижніх кінцівок, пошкодженні кульшового і колінного суглобів застосовують шини Дітеріхса.

Для іммобілізації стегна можна використовувати шини Крамера, з'єднані між собою. їх накладають по зовнішній, внутрішній і задній поверхнях кінцівки. Іммо­білізація трьох суглобів у цих випадках є обов'язковою.

При переломі кісток гомілки застосовують шини Крамера (див. рис. 2.1.10), при цьому створюють нерухомість у колінному і гомілковостопному сугло­бах. Для іммобілізації нижньої кінцівки, останнім часом використовують пнев­матичні шини.