
Переломи кісток (fractura)
Часткове або повне порушення цілості кістки під впливом швидкодіючої механічної сили або внаслідок патологічного процесу називають переломом. Переломи кісток становлять 6-7 % усіх травм. Найчастіше переломи виникають у людей похилого віку внаслідок зниження в кістках кальцію та втрати їх еластичності. За локалізацією переломи кісток розподіляються таким чином: верхня кінцівка - 50 %, нижня кінцівка - 31 %, таз та хребет - 12 % і череп –
6 % (О.М. Єдинак, 2002 p.).
Класифікація переломів:
1. За походженням переломи можуть бути вродженими і набутими.
Вроджені переломи виникають під час внутрішньоутробного життя під впливом різних факторів. Переломи, які виникають у процесі родового акту, відносять до набутих, їх ще називають акушерськими. Набуті переломи виникають внаслідок дії тих або інших механічних факторів у дорослих і дітей. Виділяють ще так звані "патологічні" переломи, які спостерігаються при тих чи інших захворюваннях кісток (остеомієліті, пухлині, кісті тощо).
2. Залежно від механізму виникнення переломів, їх поділяють на:
1) переломи від стиснення (компресійні) можуть виникати в повздовжньому або поперечному до осі кістки напрямку;
2) переломи від згинання - найпоширеніший вид переломів; у цьому випадку кістка ламається в поперечному напрямку з утворенням кісткового трикутника з боку згинання;
3) переломи від скручування (торсійні, гвинтоподібні, спіральні) виникають у тому випадку, коли один кінець кістки фіксований, а інший підлягає силі, що її скручує; лінія перелому при цьому має вигляд спіралі;
4) відривні переломи утворюються при різкому і сильному скороченні м'язів; при цьому, як правило, відривається кістковий фрагмент у зоні прикріплення сухожилків до кістки.
3. З урахуванням ступеня ушкодження переломи поділяють на повні і неповні. При повних переломах порушується цілісність кістки по всій поперечній площині (рис. 2.1.4, а), а при неповних - цілість кістки порушується частково (сюди відносять тріщини (fissura) та піднадкісничні переломи, або переломи за типом "зеленої гілки", які в основному трапляються у дітей; рис. 2.1.4, б).
а б
Рис. 2.1.4. Рентгенограма перелому променевої кістки:
а - неповний, за типом "'зеленої гілки"; б- повний із зміщенням кісток.
4. Залежно від відділу пошкодженої кістки переломи можуть бути епіфізарними (внутрішньосуглобові), метафізарними (білясуглобові) і діафізарними.
5. За відношенням площини перелому до осі кістки розрізняють такі види переломів:
1) поперечні - лінія перелому перпендикулярна до осі кістки;
2) поздовжні - лінія перелому іде паралельно до осі кістки;
3) косі - лінія перелому розташована в косому напрямку відносно до осі кістки;
4) гвинтоподібні, або спіральні, - лінія перелому має вигляд спіралі, що йде по кістці.
6. Залежно від кількості переломів і числа кісток, що зазнали ушкодження, розрізняють поодинокі і множинні переломи. При збереженні цілості шкіри переломи називають закритими, а при її пошкодженні кістковими відламками - відкритими. Як правило, при переломах спостерігається зміщення кісткових відламків. Якщо воно виникло після дії механічного фактора, то таке зміщення називають первинним. Якщо зміщення з'явилось опісля, за рахунок витягнення м'язів або опори на пошкоджену кінцівку - то воно називається вторинним.
Відомо декілька видів зміщення кісткових фрагментів (відламків; рис. 2.1.5).
Рис. 2.1.5. Види зміщення відламків при переломах:
а – бокове; б – по довжині; в – під кутом; г – ротаційне.
Бокове зміщення - осі кісткових відламків зміщуються одна від одної по ширині.
Зміщення по довжині - кісткові відламки заходять один за другий і зміщуються по довжині, чим викликають вкорочення кінцівки.
Зміщення під кутом - осі кісткових відламків розташовуються під кутом одна до одної.
Ротаційне зміщення - периферичний кістковий відламок, зміщується внаслідок повороту навколо осі.
Переломи і ушкодження кістковими відламками сусідніх органів (легень, судин, нервів тощо) й тканин (мозкової) називають поєднаною травмою (полі-травмою). їх ділять на ускладнені (шок, пневмоторакс, кровотеча, параліч та ін.) і неускладнені.
Клініка. Розрізняють абсолютні (характерні тільки для переломів) і відносні (можуть спостерігатися і при інших травмах) ознаки переломів. Абсолютними ознаками є:
деформація кінцівки в зоні перелому;
вкорочення кінцівки за рахунок зміщення її відламків по довжині;
крепітація кісткових відламків при їх терті;
патологічна рухливість в зоні перелому (рис. 2.1.6).
Рис. 2.1.6. Визначення крепітації і патологічної рухливості
при переломі гомілкової кістки.
Відносними ознаками є:
біль у зоні ушкодження;
гематома в ділянці травми;
набряк і припухлість м’яких тканин у ділянці ушкодження;
4) порушення функції кінцівки.
Ці ознаки набувають значення тільки при наявності абсолютних ознак перелому. Слід зазначити, що переломи кісток можуть ускладнюватись кровотечею, травматичним шоком і жировою емболією. Так, при відкритих переломах може спостерігатись зовнішня кровотеча. При закритих переломах кров накопичується в ділянці перелому і навколишніх тканинах. Переломи великих кісток можуть викликати травматичний шок - загальну реакцію організму на велику травму, який проявляється пригніченням життєво важливих функцій, порушенням діяльності серцево-судинної, дихальної, нервової, ендокринної систем і обміну речовин. При переломах кісток може виникати жирова емболія - попадання жиру в судинне русло великого або малого кола кровообігу.
Для лікування хворого необхідно не тільки встановити діагноз, але і виявити вид перелому, характер зміщення відламків і їх взаємне розміщення. Вирішити ці питання можливо тільки при повному клінічному обстеженні потерпілого: скарги, анамнез, огляд, пальпація та ін. Для уточнення діагнозу і виявлення характеру зміщення кісткових відламків здійснюють рентгенографію в двох взаємно перпендикулярних проекціях - фасній і профільній (рис. 2.1.7).
Рис. 2.1.7. Рентгенограма перелому променевої кістки:
а – фас; б – профіль.
Лікування. Воно включає в себе надання першої медичної допомоги та лікування потерпілого в спеціалізованих лікувальних закладах травматологічного профілю. Перша допомога при переломах кісток полягає у введенні потерпілому аналгетиків або наркотиків та іммобілізації пошкодженої кінцівки. При переломах, особливо довгих трубчастих кісток із зміщенням для профілактики пошкодження м'яких тканин слід обережно надати кінцівці фізіологічного положення і провести її іммобілізацію. При відкритих переломах шкіру навколо рани обробляють антисептиком (йодинол, люголівський розчин, кутасепт і ін.), при наявності кровотечі проводять її тимчасову зупинку за допомогою джгута, стискальної пов'язки тощо, та накладають захисну асептичну пов'язку. Якщо відламки пошкодженої кістки виступають із рани, то вправляти їх до відповідної хірургічної обробки не можна. Для утримування пошкодженої кінцівки у відповідному положенні при транспортуванні хворого в травматологічний лікувальний заклад використовують транспортні шини.