Переломи кісток (fractura)

Часткове або повне порушення цілості кістки під впливом швидкодіючої механічної сили або внаслідок патологічного процесу називають переломом. Переломи кісток становлять 6-7 % усіх травм. Найчастіше переломи виника­ють у людей похилого віку внаслідок зниження в кістках кальцію та втрати їх еластичності. За локалізацією переломи кісток розподіляються таким чином: верхня кінцівка - 50 %, нижня кінцівка - 31 %, таз та хребет - 12 % і череп –

6 % (О.М. Єдинак, 2002 p.).

Класифікація переломів:

1. За походженням переломи можуть бути вродженими і набутими.

Вроджені переломи виникають під час внутрішньоутробного життя під впливом різних факторів. Переломи, які виникають у процесі родового акту, відносять до набутих, їх ще називають акушерськими. Набуті переломи виникають внаслідок дії тих або інших механічних факторів у дорослих і дітей. Виділяють ще так звані "патологічні" переломи, які спостерігаються при тих чи інших захворюваннях кісток (остеомієліті, пухлині, кісті тощо).

2. Залежно від механізму виникнення переломів, їх поділяють на:

1) перело­ми від стиснення (компресійні) можуть виникати в повздовжньому або попе­речному до осі кістки напрямку;

2) переломи від згинання - найпоширеніший вид переломів; у цьому випадку кістка ламається в поперечному напрямку з утворенням кісткового трикутника з боку згинання;

3) переломи від скручу­вання (торсійні, гвинтоподібні, спіральні) виникають у тому випадку, коли один кінець кістки фіксований, а інший підлягає силі, що її скручує; лінія перелому при цьому має вигляд спіралі;

4) відривні переломи утворюються при різкому і сильному скороченні м'язів; при цьому, як правило, відривається кістковий фрагмент у зоні прикріплення сухожилків до кістки.

3. З урахуванням ступеня ушкодження переломи поділяють на повні і неповні. При повних переломах порушується цілісність кістки по всій поперечній площині (рис. 2.1.4, а), а при неповних - цілість кістки порушується частково (сюди відносять тріщини (fissura) та піднадкісничні переломи, або переломи за типом "зеленої гілки", які в основному трапляються у дітей; рис. 2.1.4, б).

а б

Рис. 2.1.4. Рентгенограма перелому променевої кістки:

а - неповний, за типом "'зеленої гілки"; б- повний із зміщенням кісток.

4. Залежно від відділу пошкодженої кістки переломи можуть бути епіфізарними (внутрішньосуглобові), метафізарними (білясуглобові) і діафізарними.

5. За відношенням площини перелому до осі кістки розрізняють такі види переломів:

1) поперечні - лінія перелому перпендикулярна до осі кістки;

2) по­здовжні - лінія перелому іде паралельно до осі кістки;

3) косі - лінія перелому розташована в косому напрямку відносно до осі кістки;

4) гвинтоподібні, або спіральні, - лінія перелому має вигляд спіралі, що йде по кістці.

6. Залежно від кількості переломів і числа кісток, що зазнали ушкодження, роз­різняють поодинокі і множинні переломи. При збереженні цілості шкіри переломи називають закритими, а при її пошкодженні кістковими відламками - відкритими. Як правило, при переломах спостерігається зміщення кісткових відламків. Якщо воно виникло після дії механічного фактора, то таке зміщення назива­ють первинним. Якщо зміщення з'явилось опісля, за рахунок витягнення м'язів або опори на пошкоджену кінцівку - то воно називається вторинним.

Відомо декілька видів зміщення кісткових фрагментів (відламків; рис. 2.1.5).

Рис. 2.1.5. Види зміщення відламків при переломах:

а – бокове; б – по довжині; в – під кутом; г – ротаційне.

Бокове зміщення - осі кісткових відламків зміщуються одна від одної по ширині.

Зміщення по довжині - кісткові відламки заходять один за другий і зміщуються по довжині, чим викликають вкорочення кінцівки.

Зміщення під кутом - осі кісткових відламків розташовуються під кутом одна до одної.

Ротаційне зміщення - перифе­ричний кістковий відламок, зміщується внаслідок повороту навколо осі.

Переломи і ушкодження кістковими відламками сусідніх органів (легень, судин, нервів тощо) й тканин (мозкової) назива­ють поєднаною травмою (полі-травмою). їх ділять на ускладнені (шок, пневмоторакс, кровотеча, параліч та ін.) і неускладнені.

Клініка. Розрізняють абсо­лютні (характерні тільки для переломів) і відносні (можуть спостерігатися і при інших травмах) ознаки переломів. Абсолютними ознаками є:

1. деформація кінцівки в зоні перелому;

2. вкорочення кінцівки за рахунок зміщення її відламків по довжині;

3. крепітація кісткових відламків при їх терті;

4. патологічна рухливість в зоні перелому (рис. 2.1.6).

Рис. 2.1.6. Визначення крепітації і патологічної рухливості

при переломі гомілкової кістки.

Відносними ознаками є:

1. біль у зоні ушкодження;

2. гематома в ділянці травми;

3. набряк і припухлість м’яких тканин у ділянці ушкодження;

4) порушення функції кінцівки.

Ці ознаки набувають зна­чення тільки при наявності абсолютних ознак перелому. Слід зазначити, що переломи кісток можуть ускладнюватись кровотечею, травматичним шоком і жировою емболією. Так, при відкритих переломах може спостерігатись зовнішня кровотеча. При закритих переломах кров накопичується в ділянці перелому і навколишніх тканинах. Переломи великих кісток можуть викликати травма­тичний шок - загальну реакцію організму на велику травму, який проявляєть­ся пригніченням життєво важливих функцій, порушенням діяльності серцево-судинної, дихальної, нервової, ендокринної систем і обміну речовин. При пере­ломах кісток може виникати жирова емболія - попадання жиру в судинне русло великого або малого кола кровообігу.

Для лікування хворого необхідно не тільки встановити діагноз, але і вия­вити вид перелому, характер зміщення відламків і їх взаємне розміщення. Вирішити ці питання можливо тільки при повному клінічному обстеженні потер­пілого: скарги, анамнез, огляд, пальпація та ін. Для уточнення діагнозу і вияв­лення характеру зміщення кісткових відламків здійснюють рентгенографію в двох взаємно перпендикулярних проекціях - фасній і профільній (рис. 2.1.7).

Рис. 2.1.7. Рентгенограма перелому променевої кістки:

а – фас; б – профіль.

Лікування. Воно включає в себе надання першої медичної допомоги та лікування потерпілого в спеціалізованих лікувальних закладах травматологічно­го профілю. Перша допомога при переломах кісток полягає у введенні потер­пілому аналгетиків або наркотиків та іммобілізації пошкодженої кінцівки. При переломах, особливо довгих трубчастих кісток із зміщенням для профілакти­ки пошкодження м'яких тканин слід обережно надати кінцівці фізіологічного положення і провести її іммобілізацію. При відкритих переломах шкіру навко­ло рани обробляють антисепти­ком (йодинол, люголівський роз­чин, кутасепт і ін.), при наявності кровотечі проводять її тимчасо­ву зупинку за допомогою джгу­та, стискальної пов'язки тощо, та накладають захисну асептичну пов'язку. Якщо відламки пошкодженої кістки виступають із рани, то вправляти їх до відповідної хірургічної обробки не можна. Для утримування пошкодженої кінцівки у відповідному поло­женні при транспортуванні хво­рого в травматологічний лікувальний заклад використовують транспортні шини.