3.1.10. Пухлини обличчя

Судинні пухлини

На обличчі утворюються прості і печеристі гемангіоми. Досить часто печеристі гемангіоми сильно спотворюють обличчя. Гілчасті гемангіоми часті­ше розташовуються на вушній раковині, щоці, підборідді, в ділянці навколо-вушної залози. На обличчі можуть зустрічатися лімфангіоми (див.рис. 2.5.4).

Лікування. Гілчасті гемангіоми лікують оперативним методом. Невеликі печеристі і прості гемангіоми припікають вуглекислотою - відбувається рубцювання тканин, спорожніння і облітерація судин. При великих печеристих гемангіомах здійснюють висікання пухлини, перев'язку приводящих судин, про­водять променеву терапію.

У чоловіків похилого віку може розвинутися пухлиноподібний утвір ниж­ньої половини носа, останній набуває спотвореного вигляду, стає бугристим. Шкіра над пухлиною має синюватий відтінок, всіяна крупними порами. Цей процес захоплює всю шкіру. Операція проводиться з косметичною метою і по­лягає у видаленні скальпелем або електроножем надлишкових поверхневих шарів до отримання нормального вигляду носа.

Рак шкіри обличчя

Зустрічаються в основному у похилих людей, з однаковою частотою у чо­ловіків і жінок; частіше спостерігається у сільських жителів.

Клініка. Рак розвивається на грунті дискератозу, який виникає внаслідок тривалого впливу атмосферних чинників (зміна вологості й температури по­вітря, вітер, сонячна інсоляція) із рубців, бородавок, родимок. Спочатку на шкірі з'являється неболюче потовщення у вигляді вузлика, з якого через дея­кий час утворюється виразка. Виразка поступово збільшується, її краї і дно стають щільними. З часом виразка поширюється на навколишні тканини, пе­реходить на кістки, досягаючи значних розмірів (див рис. 2.5.5).

Лімфатичні вузли уражаються в пізніх стадіях хвороби. Діагностика раку шкіри неважка. В сумнівних випадках проводять біопсію і гістологічне дослідження.

Лікування. В початкових стадіях захворювання можна застосовувати як хірургічне, так і променеве лікування, останнє дає кращий косметичний ефект. Під час операції з метою профілактики рецидиву і метастазування видаляють регіонарні підщелепні лімфатичні вузли. У пізніх стадіях захворювання прово­дять тільки коагуляцію великих виразок.

Рак губи

Виникає з епітелію червоної облямівки нижньої губи. Спостерігається ча­стіше у чоловіків похилого і старечого віку. Важливе значення у його виник­ненні мають куріння та хронічна травматизація губ (рис. 3.1.19.).

Рис.3.1.19. Рак нижньої губи.

Клініка. Рак губи може виникати на грунті папіломи, вогнищевого або ди­фузного дискератозу, тріщин губ, рубців, лейкоплакій. На початку захворю­вання утворюється невелика поверхнева виразка, яка швидко розростається в глибину і в ширину. Ракова виразка має щільне дно і краї, покриті кірками, які

легко кровоточать. Ракова виразка може поширюватися на м'язи і щелепу. Некро­тичний розпад супроводжується неприє­мним запахом. Метастазами можуть ура­жатись підщелепні і підборідні лімфатичні вузли, а в подальшому - і шийні.

Діагноз не викликає затруднень, ракову пухлину необхідно диференціювати від сифілітичної виразки, туберкульозу, а також від папіломи, яка росте з сосочків сполучної тканини, і вкрита гіперпластичним епітелієм. У сумнівних випадках проводять цитологічне і гістологічне дослідження біопсійного матеріалу.

За клінічним перебігом розрізняють чотири стадії раку губи. В І стадії пух­лина до 2 см, лімфатичні вузли не уражені, у 2 стадії пухлина до 4 см у най­більшому вимірі, метастази в одному з вузлів, у 3 стадії пухлина понад 4 см в діаметрі і пальпуються великі білатеральні вузли, в 4 стадії пухлина поши­рюється на навколишні тканини і є віддалені метастази.

Лікування. Вибір методу лікування залежить від стадії і форми росту пух­лини. У початкових стадіях (Т_1-2N_oM_o) проводять резекцію нижньої губи або близькофокусну рентгенотерапію. У стадіях, що характеризуються поширен­ням процесу, методом вибору є комбіноване лікування, яке здійснюють у два етапи: 1-й - променева терапія первинного джерела, а через 2 тижні видаляють регіонарні лімфатичні вузли - підборідочні і підщелепні. При ранньому звер­танні, одужання спостерігають у 80 % випадків.