3.1.3. Запальні захворювання м'яких тканин голови Фурункул, карбункул

Це запальний процес волосяного фолікула і сальної залози, локалізується переважно на вискових ділянках і потилиці. їх виникнення в основному пов'я­зане з забрудненням голови, зниженням реактивності організму, авітамінозом і т. ін. Досить часто фурункул переходить у карбункул. При наявності цих запальних процесів на голові можливий перехід інфекції на оболонки і саму тканину головного мозку.

Клініка. На місці виникнення фурункула з'являється припухлість, гіпере­мія, локальний біль. При переході його в карбункул у процес втягуються при­леглі тканини, виникає лихоманка, загальна слабість.

Лікування. На початкових стадіях фурункула призначають УВЧ, анти­біотики, сульфаніламідні препарати. При абсцедуванні фурункула або пере­ході його в карбункул волосся навколо нього збривають, розкривають і висі­кають некротичні тканини. Подальше лікування здійснюють за загальними правилами гнійної хірургії.

Флегмона

Це волосяної частини голови розвивається, як правило, внаслідок інфікування ран, гематоми, остеомієліту кісток черепа і т. ін.

Клініка. У місці скупчення гною з'являється гіперемія, припухлість, бо­лючість. Слід відмітити, що гній може швидко розповсюджуватися під шкірою голови, викликати набряк лобної ділянки, повік тощо.

Лікування оперативне і полягає у розкритті та дренуванні гнійника. Крім того, хворим призначають антибактеріальну, сульфаніламідну терапію і т. ін.

3.1.4. Пошкодження м'яких тканин, кісток черепа та головного мозку

Черепно-мозкова травма

Це механічне пошкодження кісток черепа, головного мозку та його оболо­нок. Серед усіх травм на сьогодні вона займає 18-20 %. З них 10-12% випадків закінчуються смертю, 19 % - інвалідністю і 47 % - зниженням працездатності.

Пошкодження м'яких тканин черепа

Пошкодження м 'яких тканин черепа поділяють на відкриті і закриті: Вони трапляються досить часто і складають 10% від загальної кількості травмованих.

Закриті пошкодження м'яких тканин черепа виникають при забоях голови важким предметом. Внаслідок травми і розриву мілких судин можуть виникати синці або формуватися у вигляді шишки підшкірна, підапоневротична гемато­ма. При підозрі на травму кісток слід провести рентгенівське дослідження.

Лікування. Хворим призначають болезаспокійливі засоби, накладають стискальну пов'язку, прикладають до голови міхур з льодом. При наявності вели­ких гематом їх розкривають або пунктують через товсту голку.

Відкриті пошкодження м'яких тканин черепа. Прийнято розрізняти рани і відкриті переломи кісток черепа. Причиною їх виникнення може бути забій, колоті та вогнепальні поранення.

Клініка. Особливістю ран голови є те, що вони сильно кровоточать, навіть при незначних пошкодженнях. Якщо пошкоджений апоневроз, то рана зяє. Забійні рани можуть супроводжуватися значним відшаруванням м'яких тка­нин, утворенням гематоми, нагноєнням і викликати абсцес головного мозку, тромбоз венозних синусів.

Лікування. При наданні першої медичної допомоги з рани слід видалити сторонні тіла, бруд, обробити краї рани спиртом або іншим антисептиком, накласти стерильну пов'язку і направити хворого в хірургічне відділення. У стаціонарі хворому проводять ретельну первинну хірургічну обробку рани. Волосся навколо рани вистригають, при множинних пошкодженнях голову голять повністю. Після знеболювання (0,25 % розчином новокаїну) проводять ревізію дна рани. Незабруднені, свіжі рани голови після обробки можна заши­вати без висікання їх країв. Забійні рани обробляють за всіма правилами з наступним накладанням швів. При появі перших ознак нагноєння з рани слід зняти шви і розвести її краї. Така рана загоюється вторинним натягом.

Пошкодження кісток черепа

Переломи кісток черепа складають 10 % всіх переломів. Вони можуть бути закритими і відкритими. Останні супроводжуються пошкодженням шкірних по­кривів. До відкритих переломів відносяться і переломи основи черепа, при яких може виникати сполучення з ротовою, носовою порожнинами, вухом. За харак­тером переломи можуть бути: осколочні; дірчасті і у вигляді тріщин або лінійних переломів. Тріщини можуть проходити через усю товщу кістки у вигляді вузь­кої щілини (лінійні переломи). Осколкові переломи мають декілька осколків, які можуть проникати в мозкову тканину. Дірчасті переломи спостерігаються в основному при вогнепальних пораненнях.

Розрізняють переломи кісток склепіння та основи черепа. Часто при трав­мах вони поєднуються.

Переломи склепіння черепа можуть бути повними, коли пошкоджується вся товща кістки, і неповними, коли ламається тільки її зовнішня або внутріш­ня пластинка. При осколкових переломах чи пошкодженні внутрішньої плас­тинки кісток склепіння може травмуватись тверда мозкова оболонка або сама мозкова речовина (рис. 3.1.2).

Рис. 3.1 2. Хворий С. 36 р.

Осколковий перелом кісток черепа

та обличчя (рентгенограма).

При пошкодженні судин можуть утворюватися зовнішні і внутрішньомозкові гематоми.

Клініка. Основні ознаки як відкритих, так і закритих переломів кісток склепіння черепа досить своєрідні. У більшості хворих виникає симптомокомплекс струсу або забою головного мозку, який характеризується виникненням загальномозкових (втрата свідомості, го­ловний біль, блювання, брадикардія і т. ін.) і вогнищевих симптомів (нерівномірність зіниць - анізокорія, паралічі та ін., які за­лежать від пошкодження певних ділянок мозку). При відкритих переломах склепі­ння діагноз встановлюють на основі огля­ду рани, наявності тріщин, кісткових уламків. При закритих переломах кісток склепіння часто виявляють гематому, інколи можна визначити рухомість кістко­вих відламків при пальпації, вдавлення кісток. Вирішальне значення в постановці діагнозу має рентгенологічне досліджен­ня в двох проекціях.

Лікування. При наявності відкритої черепно-мозкової травми на місці пригоди не можна проводити ніяких маніпуляцій У мозковій рані. У разі наявності поверхду їх видаляють, краї рани обробляють спиртом, люголівським розчином, а на рану накладають лише легку стерильну пов'язку. У разі зупинки серцевої діяль­ності, дихання, медичний працівник повинен терміново провести закритий ма­саж серця і штучну вентиляцію легень за загальноприйнятою методикою. Після надання першої медичної допомоги потерпілим із переломами кісток черепа, їх обстеження (навіть при короткочасній втраті свідомості, викликаній черепно-мозковою травмою) необхідна госпіталізація в лікувальний заклад (нейрохірур­гічне або реанімаційне відділення) у лежачому положенні, краще на ношах. Під час транспортування потерпілого, його голову необхідно покласти на ватномарлевий круг, шину Єланського або спеціально сконструйовані сітчасті крамерівські шини (рис. 3.1.3).

Рис. 3.1.3. Шина Єланського для транспортної іммобілізації голови.