3.1. Захворювання і пошкодження голови

3.1.1. Вроджені дефекти та деформації

Мозкові грижі

При затримці розвитку кісток черепа в ембріональний період розвитку через щілини склепіння черепа можуть вип'ячуватися мозкові оболонки або тканини мозку, внаслідок чого утворюються вроджені мозкові грижі. Вроджені грижі переважно локалізуються в ділянці перенісся (передні грижі) і поти­лиці (задні грижі). Залежно від вмісту їх поділя­ють на три види: менінгоцеле - вмістом грижі є мозкові оболонки; енцефалоцеле - мозкова речовина; енцефалоцистоцеле - грижа складаєть­ся з мозкової тканини і порожнини, наповненої рідиною. При таких грижах порожнина інколи сполучається з шлуночками мозку.

Клініка. Мозкові грижі бувають різної ве­личини і форми (рис. 3.1.1).

Грижові випинання покриті розтягнутою, часто рубцево зміненою шкірою. При плачі гри­жове випинання збільшується, в окремих випад­ках спостерігається пульсація або просвічуван­ня грижі. При обстеженні інколи можна пропальпувати дефект кістки біля основи грижі. При неможливості визначити пальпаторно отвір у кістках, проводять рентгенологічне обстеження. Діти з вродженими грижами голови досить часто гинуть у перші дні та місяці життя.

Лікування. Хворі з вродженими мозковими грижами підлягають оперативному втручанню. Операцію краще проводити після першого року життя дитини. Суть операції полягає у вида­ленні мозкової грижі і наступному пластично­му закритті дефекту в кістках.

Рис 3.1.1. Мозкові грижі:

а-в ділянці перенісся;

б - в ділянці потилиці.

Дермоїд

Це вроджена пухлина кулеподібної форми еластичної консистенції, яка виникає внаслідок вад розвитку ембріона і являє собою утвір, наповнений кашкоподібною масою, нерідко з домішками волосся.

Клініка. Дермоїдні кісти переважно локалізуються біля внутрішнього кута очної щілини, у висковій, потиличній ділянках. При тривалому існуванні при­зводять до вдавлення і деформації кісток, що визначається рентгенологічно.

Лікування полягає в оперативному висіченні пухлини з її оболонками при залишенні яких можуть бути рецидиви.

3.1.2. Пухлини м'яких покривів черепа

Розрізняють доброякісні та злоякісні пухлини м'яких тканин черепа. Із доброякісних пухлин найчастіше зустрічаються атероми, ліпоми, фіброми, ангі­оми. Із злоякісних - рак шкіри.

Атерома

Це ретенційна кіста сальної залози, найбільш поширена доброякісна пух­лина м'яких тканин черепа, округлої форми, еластичної консистенції; локалізується атерома переважно в тім'яній ділянці голови.

Клініка. Атероми ростуть повільно, інколи набувають великих розмірів, часто нагноюються, вмістом атероми є продукт секреції залози (сало). Якщо атерома нагноюється, то утворюється нориця, яка не закривається до видалення капсули атероми. При тривалих атеромах може наступати їх окостені­ння, в окремих випадках можливе переродження в рак. Атероми часто бува­ють множинними.

Лікування. Атероми голови підлягають оперативному лікуванню, їх видаляють разом з оболонками. При залишенні оболонок можуть виникати ре­цидиви. Нагноєну атерому розкривають, а її порожнину вишкрібають гострою ложечкою.

Фіброма

Пухлина, що розвивається з сполучної тканини.

Клініка. Фіброми мають вигляд бородавчатих утворів щільної консистенції, спаяних зі шкірою; досить часто ріст сполучної тканини поєднується з ростом іншої тканини (нервової). Фіброми можуть проявлятися у вигляді фіброматозу (множинних фібром).

Лікування. Вибором методу лікування фібром є операція, яка полягає у висіканні пухлини. Досить часто для видалення фібром використовують елек­трокоагуляцію або кріодеструкцію (випалювання холодом) .

Ліпома

Доброякісна пухлина, що розвивається з жирової клітковини.

Клініка. М'яка, нерухома, з повільним ростом пухлина у тонкій капсулі, має часточкову будову, може сягати великих розмірів і спричиняти косметичні де­фекти. Шкіра над ліпомою рухлива. На відміну від фіброми, росте поодиноко.

Лікування. Ліпоми видаляють хірургічним методом.

Рак шкіри голови

Злоякісна пухлина. Розвивається з епітелію шкіри, сальних, потових залоз і волосяних фолікулів.

Клініка. Захворювання проявляється у вигляді плоскої або кулеподібної пухлини, круглої виразки. Плоска пухлина покрита тонким шкірним епітелієм із сірувато-скляним блиском, на краях пухлини видно рисунок розширених венозних капілярів. Переважна локалізація таких пухлин: лоб, виски, куточки очей. Кулеподібні пухлини переважно локалізуються на волосяній частині голови, виділяються над поверхнею шкіри, мають інфільтративний ріст. Досить швидко ці пухлини дають метастази (у підщелепні, потиличні лімфовузли), зростаються з кістками черепа й уражають їх. Виразкова форма характери­зується зернистим червонуватим дном і валикоподібними краями. Часто руб­цюється з утворенням тонкої шкіри, непокритої волоссям. Ця форма раку м'я­ких покривів голови може існувати декілька років і навіть десятиліть. Однак прогноз її перебігу сумнівний. Без видимих причин, за короткий проміжок часу може викликати великі ураження і дати метастази .

Лікування полягає в оперативному (хірургічному, електрохірургічному або за допомогою лазера) висіканні пухлини (в межах 2-3 см від пухлини) з наступною променевою і хіміотерапією.