Формування діагнозу

Після клінічного, лабораторного та інструментального обстежень перед медичним працівником встає найбільш важке та складне завдання - визначен­ня основного діагнозу, його ускладнень та супутніх захворювань. Основний діагноз встановлюють на основі аналізу клінічних ознак, виявлених у хворо­го, та патогноманічних симптомів, характерних для тої чи іншої хвороби (болю у правій здухвинній ділянці, нудоти, одноразового блювання, позитивних симптомів Сітковського, Ровзінга, Бартом'є-Міхельсона, характерних для гострого апендициту).

Усі результати обстеження хворого і міркування стосовно діагнозу та лікування фіксуються в основному документі, передбаченому законодавством для стаціонарного хворого - в карті стаціонарного хворого (історія хвороби). Для хворого, який лікується амбулаторно, усі дані заносять у медичну карту амбулаторного хворого.