Веносекція

У хворих, яким важко виконати венопункцію (при колапсі, шоці, слабо розвинутих венозних стовбурах і т. ін.), для проведення інтенсивної інфузійної терапії здійснюють веносекцію (виділення та розсічення вени). Частіше всього виділяють одну із підшкірних вен ліктьового згину або вен гомілки, ступні. Для здійснення веносекції необхідно підготувати: шприц, голки, 0,25 % розчин новокаїну, скальпель, 3-4 кровоспинні затискачі, нитки, кетгут, ножиці, веноз­ний катетер, джгут, перев'язувальний матеріал. Хворого вкладають на спину, на відповідну ділянку кінцівки накладають джгут таким чином, щоб зупинити відтік венозної крові, не перетискаючи артерій. Ділянку майбутньої веносекції обробляють розчином йодонату й відгороджують стерильними серветками або пеленками. Під місцевою анестезією 0,25 % розчином новокаїну скальпелем над проекцією вени розсікають шкіру поздовжнім або поперечним розрізом завдовжки 2-2,5 см. Кровоспинними затискачами тупо із підшкірної кліткови­ни виділяють вену і беруть її на 2 кетгутові лігатури (рис. 3.11.18).

Рис. 3.11.18. Венесекція: а - накладання джгута та виділення вени;

б - оголення вени; в - венесекція; г - уведення катетера та його фіксація; д – фіксація катетера до шкіри.

Периферичний кінець вени перев'язують і використовують як тримач. Вище від накладеної лігатури кінчиком скальпеля або ножиць розкривають у повздовжньому або попе­речному напрямку просвіт вени, після цього знімають джгут і в утворений отвір уводять стерильний веноз­ний катетер із загостреним зрізом. Катетер підключа­ють до системи і розпочина­ють інфузію рідин. Після введення катетера на дос­татню глибину (2-3 см) його фіксують у просвіті вени другою кетгутовою лігату­рою, а рану пошарово зашивають. Одною з накладених на шкіру ниток катетер фіксують і накладають асептичну пов'язку. По закінченні інфузії для запобігання згортання крові кате­тер заповнюють гепарином. Для видалення катетера рану обробляють йодонатом, розсікають лігатуру і його виймають. На рану накладають тугу асептич­ну пов'язку.

Розкриття шкірного панарицію

Лікування шкірного панарицію є простим порівняно з лікуванням інших форм. Шкіру обробляють спиртом і без додаткової анестезії підрізають гос­трими ножицями відшарований епідерміс. Потім його припідносять за край пінцетом і відсікають по всій окружності гнійника. Ранову поверхню просушують марлевою кулькою і оглядають на наявність можливої нориці. При її відсутності на ранову поверхню накладають пов'язку з одним із антисептиків (1 % розчином діоксидину, 0,5 % розчином хлоргекседину, ектерицидом і т. ін.) або використовують різні антибактеріальні мазі на жировій основі (тетрациклінову, гентаміцинову, еритроміцинову і т. ін.). Через 3-4 дні ранова поверхня епітелізується, і тоді накладають тимчасову захисну асептичну пов'язку.

Видалення сторонніх тіл

Із сторонніх тіл у м'яких тканинах найбільш часто зустрічаються голки або їх уламки, які попадають у м'які тканини при чистці меблів, шитті одягу і т. ін. Найбільш часто голки попадають у пальці рук. Для визначення глибини проникнення голки слід виконати рентгенографію в двох проекціях. Голки, які знаходяться поверхнево і пальпуються під шкірою, видаляються легко. Глибо­ко розташовані голки видаляють під контролем рентгенівських променів. Слід відмітити, що в народі склалась хибна думка про те, що голки треба терміно­во видаляти, оскільки вони з плином крові можуть пересуватись до серця й викликати смерть.

Видалення уламків голки з пальців. Для видалення уламків голки слід при­готувати скальпель, голки, шприц, голкотримач, хірургічний пінцет, крово­спинні затискачі, 0,25 % розчин новокаїну, йодонат, джгут. Палець обробля­ють розчином йодонату, біля його основи накладають джгут (гумову трубку) або марлеву тісьомку. Після цього проводять місцеву анестезію (0,25 % роз­чином новокаїну - 5-6 мл), вичікують п'ять хвилин, роблять невеликий розріз і здійснюють ревізію рани. Уламок голки має вигляд синьо-чорного тіла, яке захоплюють затискачем або пінцетом і видаляють. На шкіру накладають адап­таційні шви й асептичну пов'язку.

Видалення голки з кисті або ступні Видалення голки з кисті або ступні викликає значні труднощі. Голки видаляють тільки після рентгенологічного дослідження і ретельного визначення їх розміщення. Найчастіше голка попадає у підвищення біля великого пальця і мізинця кисті та у п'ятку ступні. Для видалення голки готують інструментарій так, як для видалення уламків голки з пальців. Після обробки операційного поля йодонатом накладають джгут на рівні зап'ястя або нижньої третини гомілки і проводять місцеву анестезію (0,25 % розчином новокаїну - 10-15 мл). Після цього роблять розріз у проекції голки, виконують ревізію рани і видаляють голку. Рану зашивають і наклада­ють асептичну пов'язку.

Видалення сторонніх тіл (скалок, колючок і т. ін.). Для видалення скалок, колючок, які знаходяться поверхнево і кінчики їх виступають над шкірою, ча­сто використовують голки, пінцети, затискачі. При наявності скалок під нігтем, вирізають частину нігтя і пінцетом видаляють стороннє тіло.

Видалення кліща. У теплу пору року на листках дерев, у траві, живуть кліщі, які живляться кров'ю і відчувають запах теплокровних на відстані 15-20 м, тому часто збираються біля стежок, доріг. Попадаючи на одну людину, кліщ швидко впивається у шкіру. Укус кліща не болючий, так як паразит, присмоктавшись до шкіри, уводить у рану специфічну знеболюючу речовину. Лише через декілька годин на місці укусу (голова, шия, згинальні поверхні кінцівок) виникає сверблячка, неприємне відчуття. Кліщ може жити на тілі людини до 10 днів. Напившись крові і збільшившись до розмірів квасолі (1-15 см) паразит відпадає.

Перша допомога. На шкіру навколо паразита ставлять обручку і наливають олію так, щоб вона покрила комаху. Через деякий час кліщ вилізе сам. Після цьо­го обробляють рану йодом або спиртом. Якщо хоботок кліща залишився в рані, його треба видалити за допомогою стерильної голки. Щоб виявити, чи небезпеч­ний цей кліщ, його слід віднести у відділення медичної паразитології санстанції.

Протягом двох тижнів кожен день необхідно вимірювати температуру тіла, при погіршанні стану потерпілому слід звернутись до лікаря-інфекціоніста.

Кліщ може бути переносчиком кліщового енцифаліту, бруцельозу. Від кліщового енцифаліту можна здійснити профілактичні прививки.

Зняття вузької обручки з пальця. Інколи, при спробі поміряти перстень або внаслідок травми, запального набряку пальців руки ви­никають труднощі із зняттям кільця. Проста спроба зняти його не дає успіху: шкіра зсу­вається перед кільцем, утворюючи поперечні складки. Стискання тканин кільцем призводить до розвитку набряку, порушення кровобігу у пальці. Кільце можна перепиляти, однак для цього потрібні спеціальні інструменти. Існує простий спосіб, за допомогою якого можна зня­ти кільце, не пошкодивши його (рис. 3.11.19).

Рис. 3.11.19. Методика зняття кільця з пальця:

а- намотування нитки на палець;

б-розмотування нитки і зняття кільця.

Під кільце просувають кінець товстої шов­кової нитки і утримують його затискачем. По­чинаючи від краю кільця намотують щільни­ми рядами шовкову нитку, периферичний кінець якої зав'язують. Центральний кінець нитки натягують і починають розкручувати під кільцем, поступово зміщуючи його до кінчика пальця.