Основні висновки:

Процеси сушіння широко застосовують у сільськогосподарській та харчовій технології для зневоднення різноманітних вологих матеріалів (твердих, пастоподібних. рідких) на різних стадіях їх переробки (сировина, напівфабрикати, готові вироби).

Розрахувати повітряну сушарку - це означає визначити питомі та загальні витрати теплоти і повітря на висушування, а також інші параметри, потрібні для розрахунку калорифера, сушильної камери й витяжного пристрою (вентилятора).

Контрольні питання:

1. Що таке Сушіння?

2. Перерахувати основні типи сушарок, охарактеризувати їх.

3. Пояснити принцип роботи сушильної камери

4. Пояснити особливості визначення матеріального та теплового балансу сушарки

Домашнє завдання:

1. Повторення матеріалу теми за конспектом.

Прочитати:

[1] c. 341-373

Тема №21

ОПАЛЕННЯ І ГАРЯЧЕ ВОДОПОСТАЧАННЯ ЖИТЛОВИХ І ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

План

1. Загальні відомості

2. Теплові втрати приміщень

3. Внутрішні теплові надходження приміщень

4. Гаряче водопостачання

5. Радіатори

1. Загальні відомості

У виробничих і комунально-побутових приміщеннях слід створити оптимальний мікроклімат, який забезпечує комфортні умови для людей, найвищу продуктивність тварин і рослин. Він визначається фізіологічними, метеорологічними і технічними факторами.

Фізіологічні фактори: вплив температури, вологості, швидкості руху повітря, складу повітря.

Метеорологічні фактори: умови зовнішнього навколишнього середовища, що впливають на мікроклімат приміщення через огороджуючі конструкції і вентиляцію чи кондиціонування.

Технічні фактори: конструкція будівель, а також розміри і теплоізоляція огороджувальних поверхонь; вентиляція, опалення, освітлення.

Система опалення приміщень тваринницьких ферм складається з трьох елементів:

1) тепловий генератор, в якому нагрівається теплоносій від тепла спалюваного палива,

2) теплопроводи, призначені для підведення гарячого теплоносія до опалюваного приміщення і відведення спрацьованого теплоносія до теплового генератора,

3) нагрівальні прилади, що передають тепло повітрю опалюваного приміщення.

Класифікація систем опалення:

1. Залежно від сполучення елементів системи опалення: місцеві й центральні. У перших спалювання палива й передача утвореного при цьому тепла до повітря опалюваного приміщення об'єднані в одному пристрої. До місцевих систем опалення належать опалювальні печі, електричні та газові печі або каміни.

2. Залежно від роду теплоносія: центральне опалення може бути паровим, водяним або повітряним.

2.1 При центральному паровому опаленні до нагрівальних приладів від теплових генераторів підводиться теплоносій у вигляді водяної пари, яка віддає своє тепло повітрю опалюваного приміщення, а сама охолоджується і конденсується. Конденсат повертається в тепловий генератор для повторного використання. Парове опалення буває низького тиску (тиск пари від 0,05 до 0,7 бар. надл.) і високого тиску (тиск пари більше 0,7 бар надл.).

2.2 При центральному водяному опаленні вода нагрівається в тепло­вому генераторі — котлі й надходить до нагрівальних приладів опалюваних приміщень. Після віддачі тепла повітрю опалюваних приміщень, охолоджена вода повертається в тепловий генератор — котел для повторного нагрівання.

За способом руху води по трубопроводах розрізняють системи центрального водяного опалення з природною, або гравітаційною, циркуляцією, коли вода переміщується за рахунок різниці густини гарячої і охолодженої вйди, та з примусовою циркуляцією, коли вода переміщується насосом.

2.3 У системі повітряного опалення повітря, підігріте в калориферах до температури 40—50° С, подається в опалювані приміщення. За способом переміщення нагрітого повітря системи центрального повітряного опалення бувають з природним переміщенням (за рахунок різниці густин охолодженого й гарячого повітря) і з механічним переміщенням (за допомогою вентилятора).

Циркуляційний тиск:

(21.1)

де h - вертикальна відстань між серединами висоти котла і нижнього нагрівального приладу, м;

p₀, p₂ - щільності охолодженої і гарячої води, кг/м3.

Тиск, який забезпечує циркуляцію води в насосній системі опалення:

(21.2)

Рис.91 – Класифікація систем опалення

За видом теплоносія центральні системи можуть бути водяними, паровими і повітряними. Системи опалення повинні задовольняти такі основні вимоги: санітарно-гігієнічні, економічні, будівельні, монтажні, експлуатаційні, естетичні.

Системи водяного опалення. Переваги: помірна температура па по­верхні нагрівальних приладів; простота центрального регулювання; без­шумність роботи і простота обслуговування. Недоліки: великий гідроста­тичний тиск у нижній частині систем; небезпека замерзання води в трубо­проводах. Рекомендується в житлових, громадських і вироб­ничих будинках.

Гілки трубопроводів з'єднують роздавальні магістралі системи опалення з підводками до опалювальних приладів. За розташуванням в просторі гілки можуть бути вертикальними або горизонтальними. Вертикальні гілки прийнято називати стояками. У місцях підключення гілок до роздавальних трубопроводів повинна встановлюватися запірна арматура. Рекомендується використовувати, як правило, вентилі з отворами для зливу води або випуску повітря. За відсутності таких вентилів слід передбачати трійники з кранами.

За способом приєднання підводок до гілки системи опалення поділяються на:

1. однотрубні системи з послідовним з'єднанням опалювальних приладів;

2. двотрубні з паралельним приєднанням опалювальних приладів. У двотрубній системі гаряча і охолоджена вода відповідно підводяться до нагрівального приладу і відводяться від нього по окремих трубах;

3. біфілярні з послідовним з'єднанням спочатку всіх перших половин опалювальних приладів, а потім для руху теплоносія у зворотному напрямку - всіх других їхніх половин.

Системи парового опалення. Переваги, більш висока тепловіддача нагрівальних приладів, менша витрата металу на труби і нагрівальні при­лади, ніж у систем водяного опалення, менша небезпека замерзання, мож­ливість переміщення пари на великі відстані. Недоліки: висока темпера­тура труб і нагрівальних приладів, неможливість гнучкого центрального регулювання, більш складна експлуатація, значні теплові напруги і дефо­рмації системи, підвищена корозія труб. Допускається в промислових будинках і будинках із нетривалим перебуванням людей.

Системи повітряного опалення. Переваги: можливість суміщення із системою вентиляції, відсутність в опалювальних помешканнях будь- яких нагрівальних приладів, відсутність теплової інерції, можливість центрального якісного регулювання. Недоліки: великі поперечні перетини каналів, великі тепловтрати в магістральних повітроводах. Застосовують головним чином у сполученні з вентиляцією, а також у промислових будинках великого об'єму.

Елементи обладнання систем центрального опалення.

1. Котли низького тиску (до 68,7 кПа) у якості теплових генераторів для центрального опалення

2. Теплогенератори: для повітряного опалення тваринницьких приміщень

3. Нагрівальні прилади: радіатори (двоколінні чавунні), ребристі труби (литі чавунні з круглими або прямокутними ребрами),регістри гладеньких стальних труб (гнуті або зварні) – калорифери (прилади, які застосовуються для нагрівання повітря в припливних системах вентиляції, системах кондиціонування повітря, повітряного опалення, сушільних та технологічних установок.

У порівнянні з радіаторами, ребристі труби мають більшу поверхню нагріву, але вони менш гігієнічні через погіршені умови очищення їх від пилу

4. Трубопроводи й арматура (водогазопровідні труби)