2. Регулювання мікроклімату приміщення

Енергозбереження - це діяльність організаційна, наукова, практична, інформаційна, яка спрямована на раціональне використання та економічне витрачання первинної та перетворення енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і які реалізуються з використанням технічних, економічних та правових методів. Як тільки Україна стала самостійною державою, питання енергозбереження стало одним із найважливішим питань економіки.

Основні вимоги до мікроклімату - підтримання благоприємних умов для людей, що знаходяться в приміщенні. Потрібний мікроклімат в приміщенні створюються слідуючи ми системами інженерного обладнання будівель : опалення, вентиляція і кондиціонування повітря.

Системи опалення призначені для утворення і підтримки в приміщеннях в холодних період року необхідних температур повітря.

Система вентиляції призначені для відводу з приміщення забрудненого і подачу в нього чистого повітря. При цьому розрахункова температура внутрішнього повітря не повинна змінювати. Система складається з пристроїв для нагрівання, зволоження і осушки приточного повітря.

Система кондиціювання повітря являється більш досконалішими засобами утворення та забезпечення в приміщенні покращеного мікроклімату, тобто заданих параметрів повітря температури, вологи та чистоти. 3. Для збереження природних ресурсів таких як вугіль, нафта, природній газ, торф, деревини тощо; людство активно розробляє нові шляхи видобування.

3. Шляхи енергозбереження

Значне економії енергії у сільському господарстві можна досягти за рахунок:

• впровадження нових конструктивних рішень при проектуванні сільськогосподарської техніки та енергетичного обладнання, які передбачають зниження питомих метало- та енергомісткості;

• поліпшення структури машинотракторного парку, максимального підвищення частки дизельного транспорту, формування автопоїздів з використанням причепів та автопричепів;

• повного задоволення потреб сільського господарства типовими нафтосховищами, пересувними заправ очними станціями; поліпшення якісних показників палива, підвищення надійності енергопостачання;

• розвитку і поліпшення мережі автомобільних доріг у сільській місцевості;

• впровадження індустріальних технологій виробництва, безвідходних технологій і переробки сільськогосподарської продукції;

• інтенсифікації процесу фотосинтезу;

• використання у сільському господарстві побічних енергетичних ресурсів;

• використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії;

• посилення теплозахисних властивостей конструкцій промислових приміщень та житлових будинків.

У всіх випадках можливе використання кількох варіантів енергозберігаючих заходів.

Для оцінки роботи по енергозбереженню можна визначати такі коефіцієнти:

1. Коефіцієнт економії

К_е = ∆W/W, де∆W – економія енергоресурса; W – витрата енергоресурса;

2. Коефіцієнт можливої економії

К_м = ∆W_∑/W, де ∆W_∑ - сумарна можлива економія енергоресурса;

3. Коефіцієнт реалізації можливої економії енергоресурсів

К_р = К_е/К_м ;

3. Коефіцієнт значності даного резерву економії

К_і = ∆W_і/∑∆W_і, де ∆W_і -и економія енергоресурса по даному направленню енергозбереження (і-му заходу).

Слід розрізняти повну, пряму та структурну економію як по сукупності продуктів (робіт), так і по окремих видах, сортах, марках цих продуктів.

Однаковим темпам економічного зростання можуть відповідати різні варіанти зниження енергомісткості, які різняться рівнем впровадження досягнень науки та техніки.

Перспективним напрямком енергозберігаючої політики є застосування так званої технічної біоенергетики – переробка відходів сільського господарства. Щорічно у сільському господарстві країни накопичується близько 360 млн т відходів, з них 50 млн т на великих тваринницьких комплексах і птахофермах. Анаеробна обробка цих відходів може дати 15-20 млн т ум.п. у вигляді біогазу, до 30 млн т екологічно чистих біодобрив, значну кількість очищеної стічної води.

Органічна біомаса має значний енергетичний потенціал, який економічно доцільно використовувати. Переробка гною від однієї корови за рік дає близько 500 м³ біогазу, що еквівалентно 350 л бензину. З 1 т свіжого гною великої рогатої худоби можна отримати 30-50 м³ біогазу, свиней – 50-80, соломи та трави – 30-60 м ³ .

Біотехнологія передбачає комплексну переробку та утилізацію відходів. Застосування анаеробного бродіння гною дозволяє з 37 кг азоту повернути у грунт у вигляді добрив 36 кг, а при звичайному бродінні – 12-15 кг.

Економічний ефект біотехнології (біоконверсії) складається з вартості додаткового врожаю, одержаного за рахунок підвищення врожайності і вивільнення додаткової кількості нафти та природного газу. За деякими експериментальними даними, внесення у грунт органічних залишків після анаеробної ферментації забезпечує додатковий приріст врожайності 12-15% на кожну тонну сухої органічної речовини, а економічний ефект становить близько 55 крб./т.

Біоенергетика дозволяє організувати багаторазове використання хімічних добрив за рахунок того, що перший раз в грунт вносять повний набір добрив, а потім вони повертаються із сухою органічною речовиною.

Нині кількість біомаси, яка може бути перетворена в енергію становить 150 млрд т, у тому числі деревина – 70, інші рослини – 30, водорості – 50 млрд т.

Як вторинні енергетичні ресурси промисловості для потреб сільського господарства можуть бути використані теплові відходи промислових підприємств, теплоелектроцентралей, газокомпресорних станцій, газопроводів. Обігрівання 1 га теплиць цими джерелами теплоти залежно від природної зони дає економію 1500-4000 т ум. п. на рік.

Застосування теплових відходів та геотермальних вод для теплопостачання тепличних комбінатів зменшує капітальні вкладення на 47 %, експлуатаційні – 70 %, знижує собівартість продукції на 5-20 %, витрату палива – у 3-10 разів порівняно з існуючою технологією виробництва овочів у звичайних теплицях.

Перспективним вважається використання вітроенергетичних установок, зблокованих з електротеплоакумуляційною системою опалювання, для обігрівання будинків площею 100-130 м². Така система заряджається 7-10 год на добу від цих установок, а розряджається – 17-14 год, підтримуючи температуру у приміщенні 20-25єС.

Останнім часом переведено на прогресивне паливо – природний газ більшість котлоагрегатів, замінено застарілі неекономічні парові та водонагрівні котли високого тиску. Проводиться робота по використанню електроенергії замість моторного палива та світлих нафтопродуктів в котельних, які працюють в нічні години з акумулюванням тепла. Введено в експлуатацію 14,5 га теплиць, які обігріваються вторинним теплом газокомпресорних станцій. Розпочато впровадження нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії. Впровадження на цукрових заводах системи інтенсивного згорання топкового мазуту, використання вторинного пару низького потенціалу, автоматизації технологічних процесів дає щорічно по галузі понад 20 тис. т умовного палива. Ведеться робота по забезпеченню постійної технічної готовності машинно – тракторних парків.