Історичні чергування

Поряд з фонетичним» чергуваннями, що відбува­ються в певних фонетичних умовах, в українській мові наявні також і так звані історичні чергування. Історич­ні чергування не залежать від спеціальних фонетичних умов сучасної мови, вони викликані фонетичними зако­номірностями, що діяли в минулому, в більш ранні епо­хи розвитку української мови. Одні з них розвинулися ще в спільнослов'янській мові-основі, другі — в старо­руській мові, треті — на різних етапах розвитку укра­їнської мови.

Усі ці чергування в сучасній українській мові по­ширені неоднаково: одні — ширше, і умови діяння їх цілком очевидні, інші — становлять лише пережиток чергувань, що знані були колись широко, а тепер умови їх діяння зневиразнилися.

Оскільки для деяких форм фонетичні умови були однакові, то ці історичні чергування дістали певну мор­фологічну функцію й стали одним із засобів розрізнення й утворення певних форм слів. Так, наприклад, при утво­ренні прикметників із суфіксом -н- від іменників з кін­цевим задньоязиковим приголосним обов'язкове чергу­вання цього задньоязикового з шиплячим: берег — при­бережний, штука — штучний, вухо — вушний.

Історичні чергування фонем звичайно відображають­ся і в орфографії.

Історичні чергування не можуть бути поясне­ні фонетичними закономірностями, властивими сучас­ній мові, вони відбуваються за традицією.

Слід сказати, що так звані історичні чергування ко­лись були також живими, оскільки були фонетичні причини, що зумовлювали їх. Але згодом ці причини зникли, а чергування в аломорфах лишились і від­буваються за традицією в певних морфологічних формах слів.

Межа між фонетичними й історичними чергуваннями не завжди чітка й виразна. Про це свідчить і той факт, що те саме чергування в одному випадку виступає як фонетичне, а в іншому — як історичне.

У сучасній українській літературній мові живі чергування поширені тільки серед приголосних фонем.Живі чергування, як і модифікації, також бувають комбінаторні (що залежать від сусідніх фонем) і пози­ційні (пов'язані з положенням фонеми в слові).

За направленістю чергування, як і модифікації, мо­жуть бути регресивними й прогресивними. В україн­ській мові переважають комбінаторні регресивні чер­гування приголосних фонем.На відміну від історичних, живі чергування в біль­шості випадків не відбиваються в орфографії.Причиною живих чергувань можуть бути: асиміляція, дисиміляція ¹, спрощення груп приголосних тощо.

Живі чергування приголосних в українській мові можна розбити на такі типи: чергування за дзвінкістю — глухістю, чергування за твердістю — м'якістю, чер­гування за місцем і способом творення, чергування при­голосних з нулем звука, чергування голосних з приго­лосними.

Література

Ганич Д.І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів.-К., 1985, с. 4 –17.

Зиндер Л. Р. Общая фонетика .-Л.,1979, с. 4 –14.

Жовтобрюх М . А. ,Кулик Б. М. СУЛМ.-Л.,1973.

Карпенко Ю . О. Фонетика, Одеса ,1986.

СУЛМ /за ред . А. Грищенка .- К ., 1993.

СУЛМ (Фонетика).- К., 1969.

Тоцька Н.І. СУЛМ,- К., 1981, с. 96- 107.