
- •Модуль самостійної роботи № 2
- •Модуль самостійної роботи № 3
- •Модуль самостійної роботи № 4
- •Граматика української мови як учення про її морфологічну та синтаксичну будову. Основні граматичні поняття. Морфологія. Частини мови та принципи їх виділення в українській мові
- •Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Перехід іменників з одного лексико-граматичного розряду до іншого
- •Граматичні категорії іменника
- •Маскулізми
- •Фемінативи
- •Граматичні категорії іменника
- •Проблема статусу кличного відмінка в українському мовознавстві
- •Спадкоємність системи флексій кличного відмінка
- •Словозміна іменників. Розмежування варіантів відмінкових форм
- •I. За якою ознакою іменники в українській мові поділяються на відміни?
- •II. У якому рядку не всі іменники належать до м'якої групи і відміни?
- •Iіі. Які іменники української мови стоять поза відмінами?
- •Невідмінювані іменники. Іменники з ознаками прикметникової парадигми
- •Знайдіть рядок, у якому всі іменники не змінюють свого закінчення ні за відмінками, ні за числами.
- •Назвіть приклади неправильної відмінкової форми прізвищ.
- •Виберіть правильні твердження.
- •У якому рядку всі іменники іншомовного походження належать до жіночого роду?
- •Виберіть правильні варіанти вживання абревіатур.
- •Визначте рядки, у яких подано правильне узгодження іменника з прикметником у категорії роду.
- •Розбір іменника як частини мови /за схемою/
- •Прикметник як частина мови. Лексико-граматичні розряди прикметників. Форми прикметників. Творення ступенів порівняння прикметників
- •I. У якому рядку до складу словосполучень входять тільки якісні прикметники?
- •II. У якому рядку не всі прикметники належать до одного розряду?
- •Iіi. У якому рядку до складу словосполучень входять тільки відносні прикметники?
- •V. У якому рядку при утворенні вищого ступеня порівняння у всіх прикметників відбуваються звукові зміни приголосних основи г, ж, з у сполученні з суфіксом -ш-?
- •VI. У якому рядку до складу словосполучень входять якісні прикметники в короткій формі?
- •VII. У якому рядку всі прикметники творять вищий, найвищий ступені порівняння від інших основ?
- •Відмінювання прикметників. Розбір прикметника як частини мови (за схемою)
- •Vіі. У якому рядку правильно зроблено морфологічний розбір виділеного прикметника? Стоїть на землі Мати, вища і святіша від усіх богинь (я. Гоян).
- •Числівник як частина мови. Граматичні категорії та функційні розряди числівників
- •I. У якому рядку всі числівники — кількісні?
- •II. У якому рядку всі числівники - порядкові?
- •Відмінювання різних розрядів числівників. Наголос у числівниках. Розбір числівника як частини мови /за схемою/
- •Займенник як частина мови. Лексико-граматичні розряди займенників та їх граматичні категорії
- •I. У рядку якому всі наведені слова є займенниками?
- •II. У якому рядку всі займенники належать до розряду неозначених?
- •Відмінювання займенників. Розбір займенника як частини мови /за схемою/. Модульна контрольна робота: диктант і граматичне завдання
- •Специфічні випадки функціювання займенників. Явище прономіналізації. Аналіз контрольної роботи
- •Дієслово як частина мови. Неозначена форма дієслова. Типи дієслівних основ. Класи дієслів. Поділ дієслів на дієвідміни
- •Категорія виду дієслів. Утворення форм доконаного і недоконаного виду. Категорія перехідності-неперехідності дієслів. Категорія стану
- •Категорія часу та роду дієслова
- •Категорія способу дієслова. Словотвір дієслів
- •Дієприкметник як форма дієслова. Граматичні категорії дієприкметника. Творення дієприкметників, їх відмінювання та написання
- •Прислівник як частина мови. Розряди за значенням. Морфологічний склад та написання
- •1. У якому рядку до складу всіх словосполучень входять прислівники зі значенням міри та ступеня дії, ознаки?
- •Прийменник як частина мови. Уживання прийменників
- •Сполучник як службова частина мови. Розряди сполучників та їх морфологічний склад
- •Частка як службова частина мови
- •Частки не і ні з різними частинами мови
- •Вигуки та звуконаслідувальні слова. Групи вигуків за значенням
Спадкоємність системи флексій кличного відмінка
У сучасній українській мові кличний відмінок вживається в тих самих випадках, що й у давнину. Форми кличного відмінка використовуються у звертаннях і властиві переважно іменникам – назвам істот. Від назв неістот кличний відмінок вживається здебільшого в поетичній мові, пор.: Не дітись, не дітись мені від вогню! О ноче, ночуй мене! Днюй мене, дню; Прощайте, ферми! Й ви, воли розумні! Й сторожкі коні в траурнім вбранні, і чисте сонце, й люди, й лист кленовий, і ви, машини, й ти, кринице вірна! Прощай, дорого! Й ви, воли розумні! (І. Драч); Водо молоденька, Громе молодий, Слізонько тоненька, - Упади... Рученько біленька, - проведи (М. Вінграновський); Від чого твоя гіркота, Чому ти, полине мій, сивий? (М. Луків).
Від деяких іменників в українській мові можна утворити варіантні форми, пор.: бунтівник – бунтівнику, бунтівнику; мандрівник – мандрівнику, мандрівнику, мандрівниче; робітник – робітнику, робітниче тощо.
Значною варіантністю характеризуються форми кличного відмінка іменників чол. роду ІІ відміни. У сучасній українській літературній мові ці іменники у вокативі мають флексії -у(-ю), -е, які є рефлексами давніх форм іменників -о- (-jo-) та -й- основ.
Іменники колишніх -о- основ, що становлять тверду групу, мають звичайно у кличному відмінку рефлекс своєї давньої флексії -е: брате, вовче, друже та ін. Проте чимало іменників твердої групи, втративши свою стару флексію -е, набули за аналогією до іменників -й- основ нову флексію -у.
Вона властива, зокрема, іменникам із суфіксами -к-(о), -ок, -ик, -ук (-чук): батьку, синку, голубчику, братику, конику, ковальчуку та ін. [12, 282].
У м’якій групі, яку сформували переважно іменники -о- основ, у кличному відмінку вживається здебільшого флексія -ю: коню, місяцю, краю та ін. Проте іменники із суфіксом -ець ще з давніх часів почали набувати закінчення -е під впливом -о- основ [5, 48].
Іменники -і- основ, що злилися з іменниками -о- (-jo-) основ, втративши свою стару форму кличного відмінка, набули нової від іменників -о-(-jo-) основ: гостю, зятю; голубе, яструбе. Іменники -й- основ частково зберегли старі кличні форми, пор. сину, частково зазнали впливу іменників -о- основ, напр.: воле [5, 48].
Отже, українська мова майже без змін успадкувала систему флексій кличного відмінка давньоруської мови. Л.А. Булаховський вважав, що флексії кличного відмінка іменників сучасної української літературної мови становлять “спадщину найдавнішої слов’янської і навіть індоєвропейської старовини” [12, 281], що кличні форми іменників чол. роду української мови дуже близькі до кличних форм іменників чол. роду мови давньоруської [12, 73].
Юносова В.О. Варіантність відмінкових закінчень іменників у сучасній українській літературній мові / Валентина Юносова ; НАН України, Інститут української мови. – К. : Знання України, 2003. – 126 с. – С. 81-82.
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс
Практичне заняття № 5