1. Тоталітаризм та його вплив на Україну.

Тоталітарний політичний режим характеризується всеохопним репресивним примушуванням громадян до виконання владної волі, здійснюється цілковитий державний контроль за діяльністю окремих громадян, їх об´єднань, соціальних груп . Суспільне життя ґрунтується на адмініструванні, примушуванні й заборонах, на бюрократичній системі управління.

Тоталітарному політичному режимові притаманні:

1.надцентралізована структура влади

2.монопольний політичний контроль над економікою та іншими сферами суспільства,

3.влада належить масовій політичній партії, що організована недемократично.

4.політизація, регламентація і санкціонування всієї життєдіяльності суспільства.

5.терористичний поліційний контроль за поведінкою громадян;

6вимога до громадян активно виявляти відданість режимові і підтримку його;

7ліквідація конституційних прав і свобод особи (особистості);

8репресії як засіб державної політики.

Про зміцнення тоталітаризму в Україні у 1920-1930-х рр свідчать такі тенденції та процеси:

1)утвердження комуністичної форми тоталітарної ідеології, яке йшло через безкомпромісну боротьбу з релігією. У 1930 р. унаслідок «організаційних заходів» автокефальна православна церква припинила своє існування. Тільки до жовтня 1930 р. в Україні було закрию 533 церкви. Майже 70% церков, які діяли до 1939 р., узагалі перестали існувати. Цілковиту монополію на офіційну ідеологію мали забезпечити органи цензури, утворені в республіці на початку 1920-х р.; 2)монополізація влади більшовицькою партією, усунення з політичної арени інших політичних партій; 3)зрощення правлячої партії з державним апаратом; 4)установлення жорсткого контролю держави над суспільним життям.

Тоталітарна система підпорядкувала духовне життя суспільства. Перед інтелігенцією, суспільствознавцями, ставилося головне завдання - теоретично обґрунтувати більшовицький режим, прославляти Сталіна як «вождя всіх часів і народів». Тоталітарна система, яка склалася на початок 1930-х рр., являла собою суворо централізовану піраміду влади, на горі якої стояв вождь - Сталін. Значні кроки в утвердженні культової ідеології були зроблені на XVI і XVII з’їздах ВКП(б) (1930-1934 рр.). На XVII З’їзді майже всі виступаючі, серед яких С. Кіров, С. Орджонікідзе, П. Постишев, К. Ворошилов, С. Косіор, звеличували Сталіна як «найбільшого революційного мислителя». Створення обстановки загальної підозрілості і доносів, масові необґрунтовані репресії, розпалювання істерії, боротьби проти «шкідників, диверсантів, шпигунів, ворогів народу» призвели до повної дезінформації засобів масової інформації та страху людей за своє життя. 2. Ознаки народності. Народність — це форма спільноти людей, яка історично виникає за родоплемінною спільністю і формується на певній території при натурально-господарчій діяльності у процесі злиття, консолідації різних племен завдяки створенню єдиної мови, культури, традицій, обрядів. 3. 1 грудня 1991 р. ознаменував закінченняДекларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України і Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. ознаменували початок нового періоду нашої історії. 4. 1976 р. утворена Українська Гельсинська група, об'єднання діячів українського правозахисного руху, діюча напівлегально (пізніше вона перетворилася на Гельсинський Союз). Підставою для утворення УГГ були постанови про права людини Заключного акту Наради у справах безпеки й співпраці в Європі у Гельсінках 1975. Згідно з основоположною декларацією УГГ її метою є сприяти виконанню в Україні постанов Заключного акту:

1)збирати докази порушення тих постанов та скарги постраждалих;

2)доводити факти порушення прав людини та націй в Україні до відома ширших кіл української та міжнародної громадськості, до урядів держав, які підписали Заключний акт.

Білет № 5