Форматування вінчестера.
Після встановлення нового диску та об’явлення його у CMOS Setup сам накопичувач ще недоступний. Для того, щоб операційна система „бачила” диск та завантажувалась з нього, необхідно виконати наступні операції:
Відформатувати диск на низькому рівні (фізичне форматування)
Розбити диск на розділи
Відформатувати диск на високому рівні (відформатувати розділи)
Скопіювати операційну систему на диск, щоб диск став загрузочним.
Форматування низького рівня.
При цьому формується логічна структура диска. Доріжки розділяються на сектори і для кожного сектора записується службова інформація. Область даних як правило заповнюється значеннями 0Е6. Таке форматування частіше за усе виконує виробник. Для цього необхідні спеціальні програмні засоби (наприклад, Speed Store або Disk Manager) або спеціальні команди DOS. В скад деяких BIOS входить програма для низькорівневого форматування, яку можна визвати через CMOS Setup.
При низькорівневому форматуванні уся інформація на дисці буде знищена.
У всіх сучасних вінчестерах IDE та SCSI використовується так званий зонно-секційний запис.
Метод зонно-секційного запису.
Доріжка, що розташована ближче до центра коротше доріжки, що розташована ближче до края диска. Внаслідок цього щільність на внутрішніх доріжках вище, ніж на зовнішніх, і корисна ємність вінчестера використовується неефективно.
Для компенсації різної щільності запису використовується метод зонно-секційного запису (Zone Bit Recording). Сутність метода полягає в тому, що увесь робочий простір поділено на зони: 8 та більше. У самій молодшій зоні, тобто на доріжці, що розташована дальше за усіх від центра диска, утримує велику кількість секторів (як правило 120-96). К центру диска кількість секторів зменшується, досягаючи у самій старшій зоні 64-56. В результат чого, оскільки диск обертається з незмінною швидкістю, від зовнішніх зон надходить значно більший обсяг інформації, ніж від внутрішніх. Нерівномірність надходження даних компенсується шляхом збільшення швидкості роботи каналу зчитування/перетворення даних та використання спеціальних перестраюваємих фільтрів для частотної корекції по зонах.
Жорсткі диски, що працюють таким чином неможна об’явити у CMOS Setup з іх фактичними параметрами (Native Mode). Для цих дисків є опція Translation Mode. Якщо її встановити, то значення указане у CMOS Setup, перелічується контролером у відповідності із розміщенням секторів та циліндрів.
Розбиття на розділи.
При розбитті диска на розділи в перший сектор записується спеціальна інформація, що необхідна для завантаження операційної системи та таблиця розбиття (Partition table, PT), в який записана інформація про розділ. Цей сектор називається головним завантажувальним сектором або головним завантажувальним записом (Master Boot Record, MBR).
Вінчестер можна розділити на декілька (не більше 4) незалежних частин, що називаються розділами. Кожний розділ може бути виділений якій-небудь операційній системі і в ньому створена файлова система, що відповідає операційній системі.
Розрізняють два типи розділів:
Первинний розділ;
Розширений розділ;
На вінчестері може бути зформований один первинний розділ, один розширений розділ. Щоб працювати в середовищі DOS або Windows, наявність первинного розділу обов’язкове. В ньому створюється єдиний логічний диск (як правило з ім’ям С:).
Розшрений розділ є необов’язковим. Такий розділ може бути розбитий на один або декілька логічний дисків, яким назначаються різні імена і які можна використовувати під керуванням Windows або ін.
Таким чином з точки зору користувача вінчестер являє собою сукупність логічних дисків. Тільки у первинному розділі логічний диск може бути зроблений системним .
Отже, для того щоб підготувати вінчестер до роботи, необхідно зробити наступне:
Створити первинний розділ з логічним диском на ньому.
Створити розширений розділ.
Зформувати логічні диски в розширенному розділі.
Встановити ознаку активності первинного розділу.
Друга та третя дії можуть не виконуватися, якщо є єдиний логічний диск. Четверта дія також не завжди необхідна, оскільки як правило ознака активності для первинного розділу DOS встановлюється автоматично.
Після конфігурування вінчестера підготовка до його роботи обов’язково повинна бути завершена форматуванням високого рівня усіх логічних дисків з використанням команди FORMAT.