Література:

1. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Завдання і вправи: Навч.посібник. – К.:Вища школа,1995. – 151 с.

2. Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ: Навч.посіб. /М.Я.Плющ, О.І.Леута, Н.П.Гальона. – К.:Вища школа, 2003. – 287 с.

3. Колоїз Ж.В., Малюга Н.М., Явір В.В. Сучасна українська літературна мова: Збірник завдань для лабораторних робіт. – К.: Знання, 2006. – 356 с.

Лекція № 2

Типи дієслівних основ. Поділ дієслів на класи. Поділ дієслів на дієвідміни

План

1. Типи дієслівних основ.

2. Поділ дієслів на класи.

3. Поділ дієслів на дієвідміни

Типи дієслівних основ

Дієслівні форми творяться від двох основ: а) основи інфінітива і б) основи теперішнього часу.

Інфінітивна основа виділяється шляхом відокремлення в дієслові інфінітивного суфікса -ти: нес-ти, біг-ти,да-ти, жити, зва-ти, сіда-ти, чита-ти, хоті-ти, нагрі-ти, вивчи-ти, почу-ти.

Від інфінітивної основи творяться форми:

а) дієслів минулого часу: ніс, біг, жив, хотів, нагрів, чув;

б) дієслів умовного способу: ніс би, жив би, хотів би, чув би;

в) дієприкметників минулого часу: несений, прочитаний, вивчений, нагрітий;

г) дієприслівників доконаного виду: нагрівши, прочитавши, почувши.

Основа теперішнього часу виділяється шляхом відокремлення в дієслівній формі третьої особи множини особового закінчення -уть або -ать: нес-уть, жив-уть, біж-ать, крич-ать, спіш-ать.

Якщо орфографічно особове закінчення передається через -ють або -ять, то після м'яких приголосних воно звучить як ут', ат' (ллють, люблять — фонет. л'ут\ л'убл'ат?) і при виділенні основи теперішнього часу повністю відокремлюється від особової дієслівної форми: лл-ють, любл-ять. Після голосних і твердих приголосних ці закінчення звучать як ]ут', ]ат’ (читають, п'ють, стоять — фонет. чита\ут\ п\ут\ сто\ат'), звук у в них, що стоїть перед у і а, належить не до закінчення, а до основи: чита\-ут\ п]-ут\ сто\-ат\.

Від основи теперішнього часу творяться:

а) всі особові форми дієслів теперішнього часу: живу, живеш, живе, живемо, живете, живуть; біжу, біжиш, біжить, біжимо, біжите, біжать; читаю, читаєш, читаємо, читаєте, читають (фонет. чита\у, читщеш, читане, читщемо, читщете, читщут?);

б) особові форми майбутнього часу дієслів доконаного виду: напишу, напишеш, напише, напишемо, напишете, напишуть; прочитаю, прочитаєш, прочитає, прочитаємо, прочитаєте, прочитають (фонет. прочитану, прочитщеш...); зроблю, зробиш, зробить, зробимо, зробите, зроблять;

в) всі особові форми наказового способу: пиши, пишімо, пишіть; читай, читаймо, читайте; зроби, зробімо, зробіть;

г) дієприкметникові форми теперішнього часу: завершуючий, крокуючий, сяючий;

д) дієприслівники недоконаного виду: пишучи, знаючи, лежачи, роблячи, ходячи.

Приголосна основа інфінітива і теперішнього часу збігається, якщо в ній відсутнє чергування кінцевих звуків: вез-ти, нес-ти і вез-уть, нес-уть.

Класи дієслів української мови

Поняття про дієслівні класи

Основа інфінітива і основа теперішнього часу дієслова взаємно залежні і співвідносні. В різних групах дієслів ця залежність між ними неоднакова. Наприклад, в одних дієсловах інфінітивна основа на а співвідносна з основою теперішнього часу на у (спЧва-ти — сгііва\-ут ), в інших інфінітивна основа на і співвідносна з основою теперішнього часу на j (мл'і-ти— млЧ\-уту), ще в інших — інфінітивна основа на а співвідносна з основою теперішнього часу на приголосний (жа-ти — жн-у) і т. д.

В залежності від співвідношення основ при творенні різних дієслівних форм всі дієслова діляться на декілька груп, або класів. До одного класу належать дієслова з однаковою співвідносністю інфінітивної основи з основою теперішнього часу при творенні всіх дієслівних форм.

Класи дієслів поділяються на продуктивні і непродуктивні. Продуктивними вважаються такі класи, які в процесі розвитку мови активно поповнюються новими словами, а непродуктивними — ті, що вже новими словами не поповнюються, тобто такі, які вже не можуть бути зразком для творення нових дієслів.

Продуктивні класи дієслів

Переважна більшість дієслів сучасної української мови належить до п'яти продуктивних класів.

Перший продуктивний клас об'єднує всі дієслова з інфінітивною основою на а і основою теперішнього часу на j після а: знати — знають (фонет. знщут'), літати — літають, читати — читають, вітати — вітають, замітати — замітають, загрібати — загрібають, висівати — висівають.

Другий продуктивний клас об'єднує всі дієслова з інфінітивною основою на і і основою теперішнього часу на j після і: біліти — біліють (фонет. бЧл'і]'ут'), чорніти — чорніють, червоніти — червоніють, гріти — гріють, володіти — володіють, тліти — тліють, уміти — уміють, марніти — марніють.

Третій продуктивний клас об'єднує всі дієслова з інфінітивною основою на -ну- (суфікс), що зберігається в минулому часі, і основою теперішнього часу на н: в'янути — в'янув — в'януть, крикнути — крикнув — крикнуть, майнути — майнуть, минути — минуть, махнути — махнуть, сіпнути — сіпнуть, штовхнути — штовхнуть.

До цього ж класу належать і дієслова з суфіксом -ону-: садонути — садонуть, сіпонути — сіпонуть, трусонути — трусонуть.

Четвертий продуктивний клас об'єднує всі дієслова з інфінітивною основою на -ува- (-юва-) і основою теперішнього часу на -уй- (-юй-): годувати — годують (фонет. году]'ут'), кувати — кують, купувати — купують, клювати — клюють, диктувати — диктують, мандрувати — мандрують, малювати — малюють, електрифікувати — електрифікують, яровизувати — яровизують.

У більшості дієслів четвертого класу -ува- (-юва-) є суфіксом, але в кількох із них це звукосполучення суфікса не становить (блювати, жувати, кувати, клювати, плювати, скувати).

П'ятий продуктивний клас об'єднує всі дієслова з інфінітивною основою на и (і) і основою теперішнього часу на приголосний перед закінченням третьої особи множини -ать (-ять): вчити — вчать, водити — водять, носити — носять, косити — косять, ловити — ловлять, любити — люблять, топити — топлять, гноїти — гноять, доїти — доять.

Непродуктивні класи дієслів

До непродуктивних класів належить обмежена кількість дієслів, значно менша, ніж до продуктивних. Однак система творення їх форм має багато специфічних рис. У сучасній українській мові непродуктивні дієслова також об'єднуються у п'ять основних класів.

До першого непродуктивного класу належать дієслова з непохідною основою інфінітива і теперішнього часу.

Серед них розрізняються такі групи:

1) дієслова з основою на приголосний, що не змінюється в особових формах (везти — везуть, нести — несуть, скребти — скребуть, повзти — повзуть);

2) дієслова з основою на приголосний, що чергується з іншими приголосними в особових формах (могти — можуть, бігти — біжать, берегти — бережуть, стригти — стрижуть, текти — течуть, пекти — печуть);

3) дієслова з інфінітивною основою на а (з колишнього е), який чергується з приголосним н або м в основі теперішнього часу (жати — жнуть, жати — жмуть, взяти — візьмуть, почати — почнуть);

4) дієслова, в основі яких відбувається чергування голосних (молоти — мелють, боротися — борються, вмерти — умруть, терти — труть).

До другого непродуктивного класу належать дієслова з інфінітивною основою на голосний і непохідною основою теперішнього часу на приголосний. У цьому класі розрізняються такі групи:

1) дієслова з інфінітивною основою на -а- (суфікс) без голосного в корені (брати — беруть, рвати — рвуть, ткати — тчуть);

2) дієслова з інфінітивною основою на -а- (суфікс) з голосним у складі кореня (лизати — лижуть, мазати — мажуть, писати — пишуть, плакати — плачуть);

3) дієслова з інфінітивною основою на і (що походить з давнього ъ), а після j та шиплячих на а (горіти — горять, летіти — летять, терпіти — терплять, мовчати — мовчать, стояти — стоять);

4) дієслова з інфінітивною основою на jа (віяти — віють, діяти — діють, мріяти — мріють, сіяти — сіють);

5) дієслова з інфінітивною основою на ва і основою теперішнього часу на j (давати — дають, відставати — відстають, удавати — удають).

До третього непродуктивного класу належать дієслова з основами інфінітива і теперішнього часу на суфікс -ну- (-н-), який втрачається в формах минулого часу: звикнути — звикнуть — звик, мерзнути — мерзнуть — мерз, осліпнути — осліпнуть — осліп, сохнути — сохнуть — сох.

До четвертого непродуктивного класу належать дієслова з непохідною односкладовою основою в інфінітиві на и або і та з основою в теперішньому часі на у. Серед них розрізняються такі групи:

1) дієслова з інфінітивною основою на и і основою теперішнього часу на j після твердого приголосного в сучасній українській мові: бити — б'ють (фонет. б\ут'), пити — п'ють, вити — в'ють. До цієї групи належить і дієслово лити, в якому в основі теперішнього часу j асимілювався звуком л, що зберіг свою м'яку вимову (лити — ллють — фонет. л'ут');

2) дієслова з основою інфінітива на голосний и, який зберігається перед j в основі теперішнього часу (вити — виють, мити — миють, рити — риють, шити — шиють)',

3) дієслова з інфінітивною основою на і (спіти — спіють).

До п'ятого непродуктивного класу належать дієслова з інфінітивною основою на голосний і основою теперішнього часу на в, м, н: жити— живуть, дути — дмуть, надіти — надінуть.

Крім того, в українській мові існують окремі дієслова непродуктивного типу з специфічними морфологічними ознаками, що не дають можливості віднести їх до будь-якого з перелічених непродуктивних класів, напр.: хотіти — хочуть, іти — ідуть, їхати — їдуть і деякі інші.

Поділ дієслів на дієвідміни

Дієвідмінювання — це система змінних форм дієслова. Дієслова змінюють свою форму за особами, часами, способами, числами, а в минулому часі й умовному способі — за родами.

Інфінітив (дієйменник), дієприкметник і дієприслівник не змінюють своєї форми за особами, не мають способу і тому не належать до дієвідмінюваних форм.

І дієвідміна	ІІ дієвідміна
1. Дієвідміну в дієсловах можна визначити за 3-ою особою множини:
- уть, - ють беруть, пишуть, малюють.	- ать, - ять бачать, кричать, роблять, сплять.
2. Дієвідміну можна визначити за основою інфінітива:
а) з односкладовою основою: вити, мити, шити, чути;	а) з суфіксами -и-, -і-, -ї-, які випадають в особових формах: варити, клеїти.
б) із суфіксами –ува- (-юва-), -ну-, -і-, -а-, що не випадають в особових формах: будувати, малювати, біліти, гнати.	б) з суфіксом -а- після шиплячих та й, що випадає в особових формах: кричати.
в) з основою на приголосний: нести, пасти, терти.	в) з основою на -а не після шиплячого і з основою на приголосний: бігти, спати.
г) з основою на –оро-, -оло- : пороти, колоти.
Увага! Дієслова дати, їсти, бути, вісти (розповісти) не належать до жодної з дієвідмін.

Якщо в неозначеній формі перед -ти дієслово має суфікс -і- (-Ї-), -и- або після .шиплячого -а- і цей суфікс у 1-й особі однини (що роблю?) випадає, то це дієслово належить до II дієвідміни. Інші дієслова належать до І дієвідміни.

Наприклад, у дієсловах белькотіти — белькочу, кроїти — крою, волочити — волочу, стелити — стелю, мовчати — мовчу в 1-й особі однини суфікси -і-, -и- та після шиплячого -а- випадають— отже, ці дієслова належать до II дієвідміни: белькотиш, кроїш, волочиш, стелиш, мовчиш і т. д. А в дієсловах радіти— радію, захищати — захищаю суфікси -ї- та -а- не випадають— отже, ці дієслова належать до І дієвідміни: радієш, захищаєш і т. д.

У дієсловах белькотати, полоти, в'янути, волокти нема названих вище суфіксів — отже, ці дієслова належать до І дієвідміни: белькочеш, полеш, в'янеш, волочеш і т. д. У дієсловах бити, пити, лити, жати, почати звуки [и] та [а] не суфікси — отже, ці дієслова також належать до І дієвідміни: б'єш, п'єш, ллєш, жнеш або жмеш, почнеш і т. д.

Із цього правила є винятки:

а) дієслова хотіти, гудіти, сопіти, ревіти, іржати і похідні належать до І дієвідміни: хочеш, гудеш, сопеш, ревеш, іржеш і т. д.;

б) дієслова бігти, боятися, стояти, спати і похідні належать до II дієвідміни: біжиш, боїшся, стоїш, спиш і т. д.;

в) дієслово сукати може належати і до І, і до II дієвідміни: сукаю, сукаєш і т. д. або сучу, сучиш і т. д.

Кмітливий. Коротше кажучи, випадають суфікси -і-, -и-, -(ш) а- — отже, це II дієвідміна, пиши в закінченнях и. Не випадають — І дієвідміна, пиши є. А винятки легко перевірити за 3-ю особою однини: хоче, гуде, сопе, реве, ірже, біжить, стоїть, боїться, спить.

Допитливий. Деякі дієслова, хоча звучать майже однаково і мають однакове значення, належать до різних дієвідмін через те, що в них різні неозначені форми: хропти і хропіти, волокти і волочити, слатися і стелитися, бурмотати і бурмотіти, свистати і свистіти... Отже, як їх не напишеш — буде правильно: хропеш і хропиш, стелеться і стелиться, бурмочеш і бурмотиш... Але не «бурмочиш»!

Визначить дієвідміну дієслова, відразу ж дібравши до нього антоніми: шити, падати, заборонити, знайти, любити.

Лекція № 3