Значення дієприслівників доконаного та недоконаного видів

Дієприслівники мають значення виду і часу.

Вид дієприслівників залежить від виду дієслова, від якого їх утворено: терпіти — терплячи (недоконаний вид); витерпіти — витерпівши (доконаний вид).

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи (-ючи) від дієслів першої дієвідміни і -ачи (-ячи) — від дієслів другої дієвідміни: вед(уть) — ведучи, мел(ють) — мелючи, стеж(ать) — стежачи, ход(ять) — ходячи.

Дієприслівники минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -ши і -вши (якщо основа закінчується на голосний), наприклад: біг(ти) — бігши, вез(ти) — візши, взува(ти) — взувавши, взу(ти) — взувши, відда(ти) — віддавши.

Призначення видової ознаки в дієприслівниках — передавати часову співвідносність дій: дієприслівники недоконаного виду вказують на дії, що відбуваються одночасно з діями, які виражені індикативними формами; дієприслівники доконаного виду вказують на дії, що відбуваються раніше за дії, виражені індикативними формами. Напр.: «І туга, що співала в снах, що зріла і росла роками, Що пломінилася в очах, Уже доходячи нестями, Враз вибухла, як грім» (Ю.Клен); «Настя, намовчавшись всмак з Амалією, трохи не позіхнула й встала» (І. Нечуй-Левицький).

Дієприслівник має дві форми: теперішнього і минулого часу. Перша утворюється від основи теперішнього часу 3-ї особи множини) за допомогою суфіксів –учи/-ючи, -ачи/-ячи: пиш-уть — пиш-учи, бач-ать — бач-ачи, робл-ять — робл-ячи, го-ять — го-ячи, струш-ують —стру-ш-уючи, працюють — прац-юючи

Друга — від основи інфінітива за допомогою суфікса –ши/-вши. Суфікс -ши виступає після приголосної основи, варіант –вши – після голосної: спек-ти—спік-ши, мог-ти — міг-ши, утек-ти — утік-ши, писа-ти — писа-вши, написа-ти — написа-вши, працювати — працюва-вши, попрацюва-ти— попрацюва-вши.

Як свідчать попередні приклади, у дієприслівниках, утворюваних від основ на приголосну, відбувається чергування кореневих /о/ та /е/ з /і/. Якщо форма, утворювана від основ теперішнього часу, має лише недоконаний вид, то форма, утворювана від основи інфінітива, має обидві видові форми, хоч переважає форма доконаного виду.

Дієприслівники теперішнього часу виражають додаткову дію, яка збігається з основною в теперішньому або минулому часі. Пор., наприклад: Раз у раз Черниш зупинявся перепочити, тримаючись за скелю руками і ногами (Гонч.); Гуляє містом одчайдушна хуга, висвистуючи, дико кричучи (Баж.).

Дієприслівник може також виражати додаткову дію, що збігається з дією майбутнього часу. Наприклад: Конспектуючи літературу, будемо виділяти основні положення.

Дієприслівники минулого часу виражають додаткову дію, що передує основній або збігається з нею, чи наступну дію, що відбувається після основної. Пор.: Рибка, почувши волю, завмерла, піднявши плавники під самий верх води, і зникла в глибині (Ст.) — Стоїть на варті над розливом стихії юнак, приклавши бінокль до очей (Гонч.); Швидко вийшов, зачинивши за собою двері.