3.Планування технічного обслуговування і ремонту дтз Планування об’ємів робіт по ремонту I технічному обслуговуванню автомобiлiв.

3.1 Система то I ремонту автомобiлiв.

Система ТО i ремонту автомобiлiв передбачає наступні ремонтно-обслуговуючi дiї (РОД), з допомогою яких забезпечується необхідний технiчий стан автомобiлiв i її працездатність на протязі всього періоду експлуатації.

1. Технічне обслуговування (ТО)

2. Поточний ремонт (ПР)

3. Капітальний ремонт (КР)

ТО- це комплекс робiт по підтриманню працездатності або справності машин при їх використанні, зберігання i транспортуванні. Роботи носять планово-попереджувальний характер i виконуються в обов’язковому порядку на протязі всього періоду експлуатації Машин В згоді з вимогами експлуатаційної документації

ТО включає обкаточнi , мийні , очисти, контрольно-дiагностичнi, регулювання , змащувальні, заправні, крiпільнi i контрольно-демонтажнi робота, а також роботи по консервації та роз консервації машин i їх частин.

Види ТО , перiодичнiсть i умови їх проведення встановлює розробник-виробник машини в погодженні із діючими стандартами i узгоджує їх з замовником i споживачем.

При експлуатації автомобілів передбачають такі види ТО:

1. Щоденні (ЩТО)

2. Номерні ТО-1; ТО-2

3. Сезонне (СО)

УСТАТКУВАННЯ РОБОЧИХ ПОСТІВ І ПОТОКОВИХ ЛІНІЙ

Основні групи устаткування

Устаткування ВАТ АТП за виробничим призначенням поділяють на загальновиробниче, профілактичне, ремонтне, підйомно-оглядове і складське.

Загальновиробниче устаткування призначене для забезпечення нормаль­ної діяльності всього підприємства. Основні групи цього устаткування, напри­клад, такі: технічна (котельня, вентиляційні установки та ін.), транспортна (електрокари, крани-балки, візки тощо), допоміжна (вогнегасники, насосні установки та ін.), канцелярська (столи, шафи, стільці, друкарські машини тощо), допоміжна (табельні годинники та ін.).

Профілактичне устаткування призначене для здійснення ТО автомобілів і поділяється на підгрупи залежно від видів обслуговування та діагностування (устаткування зони ЩО, ТО-1, ТО-2, Д-1, Д-2).

Ремонтне устаткування використовують на робочих постах поточного ре­монту автомобілів (постове устаткування) і в цехах (спеціальне цехове устат­кування).

Підйомно-оглядове устаткування (канави, підйомники та ін.) застосовують при ТО і ремонті автомобілів, тому його доцільно виділити в самостійну групу.

Складське устаткування (цистерни, посудини, стелажі тощо) використо­вують у складських приміщеннях.

Устаткування робочих постів і потокових ліній становить значну частку профілактичного, ремонтного і підйомно-оглядового устаткування. Воно при­значене для забезпечення вільного доступу до всіх елементів автомобіля, ство­рення безпечності й зручності при одночасному виконанні операцій кількома робітниками збоку, знизу і зверху автомобіля, забезпечення зручності, надійності та маневрування автомобіля на постах ТО і ремонту. Від устаткуван­ня робочих постів і потокових ліній багато в чому залежать якість виконання ТО і ремонту автомобілів, продуктивність та умови праці ремонтно-обслуговуючих робітників.

Устаткування постів і потокових ліній можна поділити на такі основні гру­пи: оглядові канави, естакади, гаражні підйомники і домкрати, підйомні й вантажотранспортні пристрої, конвеєри і мастильно-заправне устаткування.

Оглядові канави поділяють на вузькі і широкі залежно від ширини робочо­го простору. Канави вузького типу за будовою поділяють на міжколійні, бо­кові та комбіновані. Міжколійні розміщують посередині між колесами автомо­біля, бокові — з обох боків від нього, а комбіновані є поєднанням міжколійних і бокових оглядових канав. Вузькі канави за способом за'їжджання і з'їжджан­ня поділяють на тупикові й проїзні. Будова проїзної канави забезпечує наскріз­ний проїзд. Якщо вузькі канави розміщені паралельно, то їх сполучають тран­шеєю або тунелем. Розміри канав залежать від типу обслуговування автомобілів та встановленого устаткування.

Канави бокові вузького типу — це всі канави завширшки не менш як 0,6 м і завглибшки не менш як 0,8 м, між якими встановлюється автомобіль. Відстань між канавами на 0,25 м більша від габаритної ширини автомобіля. Канави за­стосовують в основному для прибирально-мийних роботах, оскільки вони не пристосовані для виконання робіт під автомобілем.

Дуже поширені комбіновані канави (рис. 3.1). Вони створюють добрі умови праці для обслуговуючих робітників при виконанні різних видів допоміжних робіт. Розміри канави, розміщеної між колесами автомобіля, такі самі, як і міжколійної, а двох бокових канав — менші, ніж бокових канав вузького типу.

Рис. 3.1. Оглядова канава вузького типу (комбінована), обладнана канавним гідравліч­ним підйомником

Канави вузького типу прості за будовою і недорогі. Вони дають змогу одно­часно виконувати роботи знизу, збоку, зверху, можуть бути використані для ТО і поточного ремонту різних моделей автомобілів, не потребують приміщень великої площі й висоти.

Стіни канав усіх типів роблять із бетону, цегли, каменю; облицьовують глазурованою або метлаською плиткою. Іноді стіни облицьовують склом, покритим білою фарбою. Дно канав має ухил 2—3° у бік стічного трапу, який потрібний для стікання води, палива і масел. На підлозі канав установлюють дерев'яні решітки. Іноді підлогу поси­пають тирсою, що поліпшує умови праці робітників. У стінках канав є малі й великі ніші для розміщення в них освітлювальних пристроїв, інструментів та устаткування. Вентиляція канав здійснюється підведенням свіжого повітря по одному каналу і відсмоктуванням забрудненого повітря по іншому. У зимову пору повітря, що підводиться, підігрівають до 40—50°С. Канави мають бата­рейне опалення. Відпрацьовані гази при регулюванні двигунів видаляють спе­ціальними витяжними пристроями.

Естакади (рис. 3.2) застосовують для обладнання відкритих постів ЩО автомобілів, постів ТО і поточного ремонту на відкритих майданчиках у ВАТ АТП в польових умовах, а також за високого рівня ґрунтових вод у ВАТ АТП. Це колійні мости, розташовані вище рівня підлоги робочого приміщення на 0,7—1,4 м, з рампами (похилими напрямними для за'їжджання і з'їжджання автомобіля), що мають ухил 12—25°. Для зменшення висоти виробничих при­міщень будують напівестакади, підвищені над рівнем підлоги не більш як на 0,7—0,8 м, а під ними обладнують невеликі оглядові канави.

Рис 3.2 Пересувна естакада:

1 — шасі; 2 — пересувна опора; 3 — каркас; 4 — задня опора; 5 — правий опорний місток; 6 — передня опора містка; 7 — привід обмежника; 8 — обмежник; 9, 12 — ролики; 10 — поперечина; 11 — лівий похилий місток; 13 — рухомі площадки; 14 — підйомний механізм; 15 — привід підйомного механізму; 16 — візок

Розрізняють естакади стаціонарні і пересувні, тупикові і проїзні. їх ви­готовляють із металу, залізобетону, бетону, цегли, деревини та інших мате­ріалів. У польових умовах кращим варіантом є пересувні розбірні естакади. Вони дешеві, прості у виготовленні, зручні для здійснення ТО і ремонту авто­мобілів. Недоліки естакади такі: велика площа, яку займають рампи; не­зручність вивішування коліс для заміни вузлів і агрегатів автомобіля; потре­бує високих виробничих приміщень.

Гаражні підйомники і домкрати призначені для піднімання автомобіля над рівнем підлоги на потрібну висоту (зручну для ТО і ремонту автомобілів). У ВАТ АТП широко застосовують стаціонарні й пересувні гаражні підйомники. Гаражні підйомники мають низку переваг порівняно з оглядовими канавами й естакадами. Вони дають змогу регулювати висоту піднімання автомобіля, що значно полегшує працю робітників, гарантує її безпеку. Недоліки гаражних підйомників такі: утруднене застосування при потоковому методі ТО, немож­ливість одночасного виконання робіт зверху і знизу автомобіля та ін.

Серед стаціонарних підйомників найбільше поширені електрогідравлічні, електромеханічні й гідропневматичні (рис. 3.3—3.6) вантажопідйомністю від 1,5 до 14 т і більше, одно- і багатоплунжерні, одно- і багатостоякові. Вони да­ють змогу піднімати автомобіль на висоту 1,5—1,8 м за 1—2 хв.

Для бокового нахилу автомобіля застосовують електромеханічні переки­дачі, які дають змогу нахиляти автомобіль масою до 2 т на кут до 60° за 1,5 хв, а також перекидачі з ручним приводом (у невеликих ВАТ АТП). При нахи­лянні автомобіля на кут понад 40° з автомобіля треба знімати акумуляторні батареї і повітряний фільтр, герметизувати отвори, щоб не допустити переливання

Рис. 3.3. Електромеханічний під­йомник одностояковий

електроліту, масла і галь­мової рідини. Автомобіль пере­кидають у бік, протилежний від горловини паливного бака і маслоналивної горловини двигуна. Перекидачі застосовують при митті днища автомобіля перед ТО або поточним ремонтом, зва­рювальних роботах, нанесенні антикорозійних покриттів з боку днища та інших роботах.

Рис. 3.4. Електромеханічний підйомник двостояковий

На наземних площадках, обладнаних оглядовими канавами, у ВАТ АТП за­стосовують гідравлічні підйомні пристрої і гаражні домкрати вантажопідйомні­стю від 1 до 20 т з пневматичним, пневмогідравлічним і гідравлічним приводами (рис. 3.9 а, б). Найбільше поширені пневматичні і пневмогідравлічні домкрати.

Пневматичний домкрат. Його основа складається з опорної пластини з кот­ками і трубчастої рукоятки. На опорній пластині закріплена гумотканинна сильфонна камера, верхня частина якої закрита кришкою зі знімним підхва­том. Обмеження робочого ходу сильфонної камери здійснюється спрацюванням

Рис. 3.5. Електромеханічний підйомник чотиристояковий

перепускного клапана. Кран керування змонтований на трубчастій руко­ятці. До нього підведений гнучкий рукав, який з'єднує домкрат із блоком підго­товки повітря. Трубкою рукоятка сполучена з камерою.

У середньому положенні рукоятки крана керування магістраль стиснутого повітря перекривається. Це дає змогу фіксувати підхват у будь-якому поло­женні. При повертанні рукоятки крана вгору повітря з магістралі надходить у сильфонну камеру і вона, розправляючись, піднімає вантаж за 2—3 с. При ниж­ньому положенні рукоятки крана повітря з камери виходить в атмосферу. Ма­гістраль стиснутого повітря перекривається.

Пневмогідравлічний домкрат складається з вантажопідйомного телеско­пічного циліндра, пневмогідравлічного мультиплікатора, поручнів, гнучкого рукава і крана керування. До магістралі стиснутого повітря домкрат підклю­чається через блок підготовки повітря, який складається з фільтра і регулято­ра тиску. Робочу рідину заливають у бак мультиплікатора через горловину. На баку мультиплікатора закріплена вісь із котками.

Повне піднімання підхвату домкрата виконується робочим ходом поршнів мультиплікатора за 4—6 с. Підхват на потрібній висоті зупиняють перекрит­тям повітряної магістралі (установленням рукоятки крана в середнє фіксо­ване положення), а опускають встановленням рукоятки в нижнє положення.

Рис. 3.6. Електрогідравлічний підйомник

Такі домкрати дуже рухомі, легко вста­новлюються під автомобілями, дають змогу уникнути важкої фізичної робо­ти при обслуговуванні автомобільної техніки.

Вантажопідйомні й транспортні пристрої призначені для піднімання і транспортування агрегатів. У зоні ТО і поточного ремонту автомобілів застосо­вують різні підйомно-транспортні пристрої: пересувні крани, вантажні візки, талі, електротельфери; крани-балки та ін. (рис. 3.10). Пересувні крани засто­совують для знімання, встановлення і транспортування агрегатів автомобіля на невеликі відстані, якщо немає монорейкових підйомних пристроїв або кранів-балок.

Вантажні візки призначені для знімання і встановлення на автомобіль аг­регатів (наприклад, візки для знімання і встановлення коліс автомобіля). Для обслуговування робочого простору зони ТО і поточного ремонту в трьох взаєм­но перпендикулярних напрямах застосовують підвісні або опорні крани-балки 3-р.учним або електричним приводом.

Рис. 3.7. Підйомні пристрої:

а — гідравлічні підйомні пристрої; б — пневматичні підйомні пристрої

Рис. 3.8. Вантажопідйомні й транспортні пристрої

Мастильно-заправне устаткування призначене для виконання мастиль­них та інших робіт. Організовують пости мащення на потокових лініях (зви­чайно це передостанній пост) або в спеціальному приміщенні. Залежно від при­значення пости мащення обладнують стаціонарним і пересувним устаткуванням, що поділяється на устаткування для заправлення автомобілів маслами для двигунів, трансмісійними і пластичними мастильними матеріалами. Устаткування може мати пневматичний, електричний, пневмоелектричний, ручний, ножний приводи. Основна особливість устаткування для рідких ма­сел (для двигуна і трансмісії) — висока продуктивність при відносно низькому робочому тиску. Устаткування для пластичних мастильних матеріалів має низьку продуктивність, але розвиває високі тиски.

Рис. 3.9. Стенд воздух-минор типу 2 253

Рис. 3.10. Паливно-роздавальні колонки

Рис. 3.11. Обладнання АЗС У VILS:

1. — технологічна арматура для ємкостей;

2. — вентиляційні та паливні трубопроводи;

3. — вентиляційна арматура;

4. — обладнання для автомийок;

5. — паливно-роздавальні колонки (ПРК);

6 — пульти дистанційного керування ПРК; комп'ютерні ситеми керування; система безготівкового розрахунку;

7. — островки для ПРК;

8. — резервуари для нафтопродуктів

Пости мащення обладнують стаціонарними зливальними пристроями для збирання відпрацьованого масла. На спеціалізованих постах для заміни агрегатів автомобілів, призначених для збирання відпрацьованого масла, застосо­вують пересувні установки. Місткість установленої у них тари 50—100 л. Мас­ло вивільняється пневматичною системою з ежектором або самопливом. Пода­ча при відсмоктуванні гарячого масла — 1,5—2 л/хв.

Для обслуговування гальмівних систем із гідроприводом застосовують пе­ресувні установки. Установка має вигляд візка, на якому розміщені повітря­ний балон (резервуар) для збирання відпрацьованої гальмівної рідини, прилад для перевірки герметичності й тиску (максимального і залишкового) в гальмо­вій системі. Тиск повітря у повітряному балоні — 8 ∙ 10 ² кПа, при прокачуванні — 2,5 10²кПа.

Для накачування шин і контролю тиску застосовують автоматичні повітро-роздавальні колонки (рис. 3.7). Вони ідентичні. Складаються з пульта, самона-мотувальних шлангів, наконечників для накачування, стояка, основи кріплен­ня пульта на стіні. Контрольно-вимірювальним приладом колонок є електро­контактний манометр. Коли тиск у шині досягає заданого рівня, манометр ав­томатично відключає подачу повітря. Накачують шини у двох режимах. Для легкових автомобілів перший імпульс 10 с, другий — 4 с; для вантажних авто­мобілів і автобусів — відповідно 25 і 6 с.

Обладнання для АЗС зображено на рис. 3.10.

Модель 952 АТ становить одинарну колонку, що освітлюється; вона відзна­чається надійністю та низькими витратами на догляд. Колонка працює безшум­но і відпускає точну дозу палива. На зовнішній вигляд та за основними техніч­ними параметрами колонка «ТОКХЕЙМ» відповідає найвищим вимогам. Застосування нержавіючої сталі скорочує до мінімуму витрати на фарбування та догляд за колонками.

Подвійні колонки — це рішення для АЗС, де заїзд автотранспорту щільний. Завдяки двом роздаточним кранам обслуговування клієнтів значно приско­рюється.

Подвійна колонка моделі 1052 поставляється у двох варіантах: модель 1052-А-1 — розрахована на відпуск одного виду продукту; модель 1052-А-З — роз­рахована на відпуск двох видів продукту.

Бензороздавальна колонка АДАСТ з роликовим лічильником витрат та опла­ти призначена для рідкого палива. її характеристики — гарний зовнішній ви­гляд, гарантована точність, простота обслуговування, експлуатаційна надій­ність, ефективність заправки. Офіційно перевірена точність ±0,25 % забезпе­чується у діапазоні витрат від 5 л/хв до 75 л/хв.

На рис. 3.11 як приклад показано типове обладнання АЗС VILS.

Технічне обслуговування машин при використані їх по призначенню має своєю метою систематичний контроль технічного стану машин i виконання планових робiт для зменшення швидкості зношування елементів, попередження відмов та несправностей.

Автомобiлi підлягають ТО наступних видів. Якi регламентуються положенням про ТО i ремонт рухомого складу автомобільного транспорту.