9.Охорона праці та навколишнього середовища

З кожним роком зростає парк автомобілів. Але з ростом числа автомобілів збільшується забруднення навколишнього середовища відпрацьованими газами i істотно зростає шум вироблений ними. Токсичність газів, що викидаються в атмосферу при роботі карбюраторних двигунів, обумовлюється головним чином змістом окису вуглецю, окислів азоту i з’єднаннями свинцю, а для дизелів містячи окиси азоту та сажі. Велике значення для зменшення забруднення навколишнього середовища газами, що відробили, здобуває щоденне технічне обслуговування рухомого складу автомобільного транспорту, що знаходиться в експлуатації. Однією з основних задач якої є контроль змісту шкідливих речовин у вихлопних газах і доведення його до норм, встановлених Україні та до норм розвинутих країн EURO 1, EURO 2, EURO 3, EURO 4 i EURO 5. На автомобільних заводах для зниження токсичності газів, що відробили, розробляють нові моделі двигунів i заходи щодо удосконалення робочих процесів в двигуні, вибору оптимальних режимів його роботи й оптимальні параметри системи живлення та запалення. Значне зменшення токсичності може бути досягнуте так само й нейтралізацією токсичних речовин за допомогою спеціальних дожигачів газів, що встановлюються на автомобілі. Ще одним рішенням цієї проблеми може бути оснащення автотранспортних засобів дизельними двигунами, тобто дизелизацiя автомобiлей, що дозволяє значно скоротити витрату палива знизити токсичність газів. Останнє пiдрозумiває те, що в паливі для дизелів нема свинцевих присадок. Крім того, дизель на 25-30% найекономiчнiший карбюраторного двигуна, для виробництва дизельного палива потрібно приблизно в 2,5 рази менше витрат, чим для виробництва бензину, термін служби дизеля приблизно в 1,5 рази вище карбюраторного двигуна. Розширення дизелизацiї проходить завдяки росту випуску дизелів на Камському автомобільному заводі ( КАМАЗ ), Ярославському моторному завод ( ЯМЗ) Кутаісьскому автомобільному заводі ( КАЗ ). Крім того, створення нових дизелів для автомобілів ЗИЛ і ГАЗ та ін. підготовлення виробничих потужностей для масової дизелизації сучасних легкових та вантажних автомобілів. Одночасно з цим назначається розширення виробництва автомобiлей, що працюють на стиснутому і зрідженому газах. Перехід автомобілів на газоподібне паливо, крок економічно виправданий, тому що вартість газово палива менше вартості бензину. Порівняно з карбюраторними двигунами продукти згоряння двигунів, що працюють на газі значно менше токсичних речовин.

Сильний шум при русі автотранспортних засобів виникає в результаті викиду в атмосферу газів, що спрацювали, та взаємодія шин з дорогою. Тому основними напрямками робіт із зниження шуму створюваного автотранспортними засобами, є удосконалення конструкції глушників та шин. У загальному балансі шуму автомобіля, значна роль належить кузову чи рамі, а також елементам підвіски. Шум від рами виникає в результаті вібрації при русі авто та роботі двигуна. Для зниження шуму внутрішні поверхні й основу кузова легкового чи вантажного автомобіля покривають антивібраційними пастами. Вібрацію несучої системи, що виникає від поштовхів при русі по нерівній дорозі, знижують ресорами чи спеціальними конструкціями підвісок наприклад — пневматичними, гідропневматичними. Автомобільні заводи постійно працюють над удосконаленням конструкції вантажних автомобілів, автопоїздів тобто підвищенням їхніх експлуатаційних якостей, пристосованості до використання причепів та напівпричепів зменшенню витрати палива та мастильних матеріалів. До основних напрямків розвитку конструкції легкових автомобiлей варто віднести перехід на випуск передньоприводних автомобiлей з зменшеною масою (за рахунок застосування пластмас, або тонкого прокату) із сплаву на основі алюмінію. Зменшення маси передньоприводних автомобілів дозволяє знизити витрати палива на 10-15%. Удосконалюється структура автомобiльного парку: збільшується випуск спеціальних автомобiлей, причепів, напівпричепiв. Однак усі ці заходи не можуть бути повною мірою реалізовані тільки за умови грамотної експлуатації автотранспортних засобів, що в основному залежить від водія його, знання конструкції автомобіля уміння своєчасно виявляти й усунути несправність, від його майстерності водіння.

Автомобілі, що надходять на технічне обслуговування або ремонт, повинні бути очищені вiд пилу та бруду вимиті, висушені в зоні щозмінного обслуговування. Мийно-очищувальнi роботи виконують за допомогою ручної шлангової мийки або мийних машинах i пристроях. Перед початком мийно-очищувальних робіт оператор-мийник зобов’язаний:

перевiрити стан мийних машин, справнiсть вентиляції, нагрiвальних елементiв, душових пристроїв насосiв, щiльність крiплення трубопроводiв i надiйнiсть пiдйомних механiзмiв;

при роботi з лужними мийними розчинами змастити руки захисною пастою, одягти прогумований фартух, нарукавники;

пiд час приготування кислотних та лужних мийних розчинiв одягати маску та захиснi окуляри;

увiмкнути вентиляцiйний пристрiй мийної машини й загальну припливно-витяжну вентиляцiю.

Розчини каустичної соди при потраплянні на шкіру спричинюють опіки. Тому забороняється використовувати при струминному митті розчин із вмістом каустичної соди понад 1%, а у виварних ваннах — понад 5%. Якщо розчин каустичної соди потрапив на шкiру, уражене мiсце промивають слабким розчином оцтової кислоти, а потiм проточною водою й перев’язують.

Розчини синтетичних мийних засобiв особливої шкоди не завдають. При випадковому потрапляннi на шкiру розчину, нагрiтого до 90°С, обережно змивають його холодною водою, а потiм розчином марганцевокислого калiю, уражене мiсце змащують вазелiном i перев’язують. Уражене кислотним розчином мiсце промивають розчином лугу i водою. При користуваннi органiчними розчинниками (гасом, дизельним паливом, ацетатом) місткостi, де вони зберiгаються, повиннi бути закритi кришками. Органiчнi розчинники змивають з рук теплою водою з милом, а шкiру змащують кремом. При зовнiшньому миттi мийними пристроями, стежать за тим, щоб у зону миття не заходили стороннi особи. Забороняється під час зовнішнього миття та очищування розбирати й регулювати агрегати а також перебувати в серединi мийних камер. Ставлячи автомобіль н

а пост технiчного обслуговування, його загальмовують стояночним гальмом, вмикають найнижчу передачу в коробцi передач, пiд колеса пiдкладають упори (башмаки). При ремонтi автомобілів поза оглядовою канавою ремонтники повиннi використовувати пiдстилки. Працювати без підстилок забороняється. Пiд осi знятих колiс автомобіля пiдставляють запобiжнi козли, а пiд незнятi колеса — упори. Виконувати роботи на автомобілі, виваженому тiльки одними механiзмами (домкратами, пiднімачами тощо), забороняється. Категорично забороняється пiдкладати під виважені осi автомобіля диски колiс, цеглу, ящики тощо. Виконувати технічне обслуговування або ремонт пiд час роботи двигуна забороняється. Технiчне обслуговування або ремонт виконують справним iнструментом, розбирально-складальнi роботи — за допомогою спецiальних пристосувань, а монтажно-демонтажнi роботи — за допомогою вантажопідйомних механiзмiв. Пiднiмати складальнi одиниці масою, більшою вiд вказаної для даного пiдйомного механiзму, забороняється. Вiзки для транспортування агрегатiв повиннi мати стояки та упори, що запобiгають падiнню та довiльному перемiщенню вантажiв у платформi вiзка. При технiчному обслуговуваннi або ремонтi звертають увагу на попередження нещасних випадкiв через можливi деформації несучих частин автомобіля, порушення та послаблення з’еднань і крiплень вузлiв, надмiрну корозiю метало­конструкцiй. Робочi мiсця постiв технiчного обслуговування та ремонту повиннi бути добре освiтленими. При роботi на оглядових канавах i в iнших мiсцях, якi не мають достатнього освiтлення, користуються переносними свiтильниками заводського виготовлення, обладнаними пристроєм для їх пiдвiшування та металевою сiткою для захисту лампи.

Переноснi свiтильники пiд’єднують до мережi живлення з напругою не бiльше 36В. Розетки пiд’єднання вилок свiтильникiв повиннi мати вiдповiднi написи. Автомобілі заправляють пальним за допомогою паливороздавальних колонок або помпи. Користуватися шлангами i вiдсмоктувати пальне ротом забороняється. Особливих заходiв запобiгання дотримуються при роботi з етилованим бензином i антифризами. До складу етилованого бензину для пiдвищення його октанового числа та полiпшення детонацiйної стiйкостi вводять етилову рiдину, яка є сильнодiючою отрутою. Тому етилований бензин є шкiдливий і небезнечний для здоров’я, оскiльки викликае тяжкi отруєння при потрапляннi на шкiру, вдиханнi його парiв та випадковому ковтаннi. Шкiдливi для здоров’я гази двигунiв, що працюють на етилованому бензинi, через вмiст канцерогенних речовин. При заправцi паливних бакiв автомобіля повинен перебувати з пiдвiтряного боку паливороздавальної колонки. Для етилованого бензину передбачають окремi цистерни, бензопроводи, паливороздавальнi колонки, помпи. Лiнiйку для замiрювання бензину загортають у ганчiрку, змочену гасом. Приготування етилованого бензину (змiшування бензину з етиловою рiдиною) у мiсцях заправки крана забороняється; цей бензин повинен надходити в готовому вигляді. Антифризи готують з незамерзаючої отруйної рiдини — етиленглiколю — додаючи воду, тому з ними необхiдно обережно поводитися. Переливати їх шлангом, засмоктуючи ротом, категорично забороняється. Антифризи можна зберiгати в справнiй герметичнiй металевiй тарi, з якої вони повиннi надходити безпосередньо в систему охолодження без переливання в промiжну тару. Для технiчного обслуговування та ремонту автомобілів, якi працюють на етилованому бензинi й заправляються антифризами, вiдводять примiщення й закритi майданчики, де є спецiальне устаткування; вентилятори для повного усунення парiв бензину, накиднi шланги, пристрої для вiдведення назовнi вiдпрацьоианих газiв, лотки для спускання води та антифризiв, бензоколонки або iнша спецiалъна тара для залишкiв етилованого бензину, що зливається з бензобакiв. Пiд час технiчного обслуговування та ремонту автомобіля робiтники повиннi в усiх випадках користуватися спецодягом, рукавицями, а при необхiдностi — вiдповiдними захисними засобами. Покрiй спецодягу має виключати можливiсть його зачеплення обертовими частинами автомобіля. Робiтники, якi обслуговують i ремонтують автомобіль, повиннi дотримуватися заходiв особистої профiлактики з етилованим бензином i антифризами, перед їдою обов’язково мити руки чистим гасом, а потiм теплою водою з милом. Застосовувати етилований бензин для миття рук i деталей суворо забороняється. Забороняється виносити спецодяг, у якому працювали з етилованим бензином, за межi пiдприємства, а також вiдвiдувати у ньому їдальнi, кiмнати вiдпочинку, службовi примiщення. Перуть такий спецодяг через кожних 7...10 днiв. Пiд час роботи з маслом, злитим з картера двигуна, який працював на етилованому бензинi, дотримуються таких самих заходiв, що й при роботi з етилованим бензином. Ручнi лiнiйки для замiрювання залишкiв етилованого бензину в паливних баках пiсля повернення автомобілів з об’єктiв зберiгають у бiдонi з гасом. Якщо iд час руху виникає необхiднiсть зупинити автомобіль для розбирання й перевiрки системи живлення, водій повинен зробити це обережно, не проливаючи етилованого бензину. При обслуговуваннi та ремонтi автомобілів слiд уникати можливостi потрапляння етилованого бензину на грунт, пiдлогу, одяг. Для знешкодження забруднень етилованим бензином використовують хлороване вапно, гас, неетилований бензин. Забрудненi етилованим бензином ганчiрки, тирсу тощо кладуть у спецiальнi металевi скриньки з кришками i в міру накопичення спалюють.