План семінарського заняття

1.1. Виникнення центральних емісійних банків та загальна характеристика їх статусу.

1.2. Створення Національного банку України і його статус.

1.3. Функції Національного банку України.

1.4. Організаційні основи діяльності Національного банку України.

1.5. Фінанси Національного банку України.

Ключові терміни та поняття для вивчення

Центральний банк. Роль центрального банку. Еволюційний та директивний шляхи виникнення центральних банків. Статус центрального банку. Правова основа діяльності центральних банків. Форми незалежності. Фактори незалежності центрального банку. Незалежність НБУ. Структура НБУ. Структура центрального апарату НБУ. Рада НБУ. Правління НБУ. Голова НБУ. Основна функція НБУ.

Теми наукових досліджень та доповідей

1. Місце та роль центрального банку в економіці країни.

2. Об’єктивні закономірності виникнення центральних банків, шляхи їх створення та етапи розвитку.

3. Організаційно-правова характеристика центрального банку, правове забезпечення статусу НБУ.

4. Незалежність центрального банку від органів державної влади: форми та фактори незалежності.

5. Структура центрального банку. Особливості структури НБУ (регіональної та функціональної).

6. Рада НБУ: особливості формування та діяльності.

7. Правління НБУ: особливості формування та діяльності.

8. Функції центральних банків, їх особливості.

Запитання для перевірки знань

1. Завдяки яким функціям центральний банк стає основним органом, що проводить грошово-кредитну політику в країні?

2. Розкрийте причини виникнення центральних банків, шляхи їх створення.

3. У чому полягає статус центрального банку?

4. Які нормативні акти складають правову основу діяльності НБУ?

5. Яке призначення та основні функції НБУ?

6. Які переваги та недоліки сучасної системи керівних органів НБУ?

7. Порівняйте функції та повноваження Ради НБУ і Правління НБУ.

Теми рефератів

1. Становлення та розвиток Національного банку України.

2. Функції Національного банку України.

3. Причини та шляхи виникнення центральних банків.

4. Керівні органи центрального банку: особливості діяльності у розвинутих країнах.

5. Правова основа діяльності НБУ та шляхи її вдосконалення.

2.2.1. ТЕМА 2.1. ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА

Методичні поради для вивчення теми

Грошово-кредитна політика - це комплекс заходів у сфері грошового обігу і кредиту, направлених на регулювання економіч­ного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності гро­шової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівню­вання платіжного балансу.

Сутність грошово-кредитної політики (ГКП) полягає у зміні пропозиції грошей, тобто збільшення пропозиції в період спаду для заохочення витрат і зменшення під час інфляції для зменшення витрат.

Монетарна політика - це складова загальнодержавної економічної політи­ки, яка має стратегічні, проміжні та тактичні цілі.

Центральні банки різних країн неоднаково вирішують проблему вибору стратегічних цілей.

Так, керівництво Федеральної резервної системи США як основні цілі грошово-кредитної політики називає такі макроекономічні змінні: високу зайнятість; економічне зростання; стабільність цін; стабіль­ність процентних ставок; стабільність на фінансових ринках; стабільність на валютних ринках.

Європейський центральний банк ключовою метою своєї грошово-кредитної політики вважає забезпечення цінової стабільності у Єврозоні.

Центральний банк не може прямо впливати на основні макроекономічні змінні. Він може досягати поставлених стратегічних цілей через проміжні та поточні цілі. Тому грошово-кредитна політика має досить складний механізм впливу на реальну економіку, який називають трансмісійним (передавальним) механізмом грошово-кредитної політики.

Класифікація типів грошово-кредитної політики з врахуванням ря­ду ознак така:

• по-перше, за обсягом охоплення - "вузька ГКП", "широка ГКП";

• по-друге, за метою здійснення - політика "дорогих грошей", полі­тика "дешевих грошей";

• по-третє, за кон'юнктурою ринку - рестрикційна ГКП, експансіоністська ГКП, селективна ГКП.

Рестрикційна ГКП зумовлює обмеження обсягу кре­дитних операцій комерційних банків, підвищення рівня відсоткових ста­вок, зростання податків, скорочення державних видатків, оздоровлення платіжного балансу.

Експансіоністська ГКП сприяє розширенню масштабів кредитуван­ня, послабленню контролю за збільшенням кількості грошей в обігу, ско­роченню податкових ставок, зниженню рівня відсоткових ставок.

Селек­тивна (вибіркова) ГКП передбачає встановлення лімітів облікових та пе­реоблікових операцій (за галузями, за регіонами і т.п.), лімітування окре­мих банківських операцій, встановлення маржі при проведенні різних ба­нківських операцій, регламентацію умов видачі окремих видів позик різ­ним категоріям позичальників, встановлення "кредитних стель".

Головною метою грошово-кредитної політики НБУ є забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці - гривні. Контроль за цінами на внутрішньому ринку забезпечується через здійснення кількісного контролю за динамікою обсягу грошової маси, встановлення межі її приросту, який би відповідав реальній зміні ВВП та забезпечував утримання інфляції у встановлених параметрах.

Політика держави у сфері грошового обігу та кредитних відносин підпорядкована вирішенню таких макроекономічних завдань:

1) збалансування економічного розвитку;

2) забезпечення оптимальної зайнятості;

3) стримання інфляції.

При цьому монетарна (грошово-кредитна) політика повинна бути зорієнтованою на конкретні макроекономічні ситуації, а тактика гро­шової політики гнучкою.

Грошово-кредитна політика - це системний, організаційно офор­млений регулятивний механізм зі своїми специфічними цілями, ін­струментами та роллю в економічній системі.

Об'єктами, на які спрямовуються регулятивні заходи грошово-кредитної політики, є:

• пропозиція грошей;

• процентна ставка;

• валютний курс;

• швидкість грошового обігу;

• рівень інфляції.

Вибір об'єктів грошово-кредитної політики залежить від еконо­мічної ситуації в країні і означає, що центральний банк залежно від ситуації може здійснювати орієнтацію на окремі об'єкти регулювання.

Відповідно до монетарної теорії гроші вважаються основним чинником, який визначає розвиток економіки. Динаміка грошової ма­си прямо впливає на індекс цін і номінальний приріст ВВП. Згідно з кривою Філліпса між рівнем інфляції та безробіття є обернена залеж­ність: високі темпи інфляції супроводжуються низьким безробіттям і навпаки. Це дає концептуальні орієнтири для вибору принципів еко­номічної політики держави.

"Золоте правило" монетаризму: темпи зростання грошової маси повинні бути приблизно постійними (3-5 % на рік). Вони не повинні залежати від коливання економічної кон'юнктури. Ефект від впливу грошової емісії на інфляційний процес проявляється із запізненням, яке становить понад 12-16 місяців. Інфляційні процеси спричиняються не тільки грошовою емісією, але й високим рівнем податків.

Широке застосування напрацьованих світовою практикою ін­струментів грошово-кредитної політики залежить від ступеня розвит­ку ринкової інфраструктури в кожній країні, дієвості ринкових само-регуляторів. Щоб монетарна політика була результативною, її необхідно узгоджувати як із фіскальною, так із зовнішньоекономіч­ною політикою, зокрема валютною.

Заходи грошової стабілізації не можуть бути ефективними при перевищенні оптимально припустимого (більше 3-4 % ВВП) дефіциту державного бюджету та від'ємного сальдо платіжного балансу.

Реалізація заходів монетарної політики потребує обов'язкового встановлення рівня складності системи, неоднозначного реагування грошового обігу на різні інструменти грошово-кредитної політики та консерватизм монетарної сфери, що визначається наявністю в її стру­ктурі сил, які діють у протилежних напрямках і уповільнюють реак­цію. Наприклад, жорстка емісійна політика (обмеження емісії) компе­нсується зростанням швидкості обігу грошей. Консерватизм монетарної сфери робить неприпустимим застосування різких корек­цій динаміки грошових агрегатів. Ефект від шокових заходів грошової політики може бути лише тимчасовим і не забезпечує позитивних ре­зультатів, а, як правило, супроводжується дестабілізацією.

При плануванні параметрів монетарної політики необхідно також враховувати ефект запізнення між застосуванням заходів та реакцією грошової сфери, що потребує не лише своєчасного, а й попереджува­льного регулювання.

В умовах розвиненої ринкової економіки діє механізм попиту та пропозиції грошей як захисний регулятор, який автоматично спрямо­вує розвиток грошової системи у напрямку встановлення рівноваги.

Однією з функціональних ланок механізму рівноваги грошового ринку є ціновий регулятор - рівновага за рахунок зміни темпів інфля­ції, який урівноважується з темпом номінальної пропозиції грошей.

Автоматичним регулятором грошового ринку виступає кредит­ний мультиплікатор. У разі потреби банківські установи створюють додаткові гроші шляхом збільшення механізму кредитного мульти­плікатора.

Як одну з ланок саморегуляції грошового ринку можна розгляда­ти механізм заміщення, який зумовлює відповідні зміни портфельних активів. Тобто в період прискорення інфляції учасники господарсько­го процесу прагнуть заміщувати гроші іншими активами, максимізують користь від багатства.

Винятково важливу роль відіграє швидкість обігу грошей. У роки значної інфляції, коли в обігу перебуває надмірна маса грошей, швид­кість їх обігу незначна. Між величиною грошової маси та швидкістю обігу грошей існує обернено пропорційна залежність. Тому за інших рівних умов зміна швидкості обігу грошей рівнозначна збільшенню чи зменшенню кількості грошей, що знаходяться в обігу.

При оцінці швидкості обігу грошей враховується готівкова та безготівкова компонента.

Показник швидкості визначається за такими критеріями:

1) середньою частотою використання грошової одиниці в доходах на­селення (розраховується як відношення національного доходу до маси грошей в обігу);

2) середньою частотою використання грошової одиниці при здійс­ненні всіх видів платежів (відношення загального обсягу грошово­го обігу до грошової маси);

3) частотою проходження готівки через каси банків.

Вплив на швидкість обігу спричиняють дві групи чинників:

1) платоспроможний попит (зміна попиту споживачів на гроші, роз­виток структури споживання, культурних потреб населення);

2) пропозиція (розвиток суспільного виробництва, ринкової інфра­структури).

Коефіцієнт монетизації - це відношення грошової маси до номі­нального ВВП. Коефіцієнт обернено пропорційний до швидкості обігу грошей і залежить від попиту на реальні гроші. На рівень монетизації у першу чергу впливає пропозиція грошей та швидкість їх обігу, а та­кож обсяг ВВП.

Уся система взаємопов'язана і штучне порушення рівноваги з бо­ку органів монетарного реагування призводить до грошових криз. Отже, державне регулювання повинне бути виваженим.

Основні завдання грошово-кредитної політики:

1) визначення напрямку - цільовий орієнтир;

2) вибір інструментів грошово-кредитного регулювання (облікова ставка, обов'язкові резерви, операції на відкритому ринку);

3) аналіз і контроль статистичної інформації (грошова маса, кредити, заощадження);

4) дослідження ефективності грошово-кредитної політики.

Для досягнення мети поєднуються такі методи:

1) прямої (директивної) дії, які можливі на короткі періоди в компле­ксі з іншими методами:

• грошова емісія;

• встановлення "кредитної стелі" для Уряду;

• пряме регулювання позикових операцій банків (обмеження маржі, вартості ресурсів рефінансування, споживчого кредиту­вання);

2) опосередкованого впливу (регулювання):

• операції на відкритому ринку;

• регулювання норми банківських резервів;

• регулювання облікової ставки центрального банку.

Характеризуючи директивні методи, слід підкреслити, що існує три напрямки емісійної діяльності центрального банку:

1) фінансування дефіциту державного бюджету через операції на ринку державних цінних паперів;

2) рефінансування комерційних банків;

3) купівля іноземної валюти.

Обслуговування бюджетного дефіциту при використанні монета­рних методів базується не на грошовій емісії та знеціненні грошей, а на розміщенні на відкритому ринку державних боргових зобов'язань. Продаючи цінні папери, держава позичає, як правило, на пільгових умовах кошти у населення та юридичних осіб.

Розміщення боргових цінних паперів Уряду має неоднозначний вплив на емісійні процеси, що залежить від того, де розміщуються ці папери. Прямий емісійний ефект виникає тоді, коли цінні папери роз­міщуються в банківських установах, зокрема в центральному банку. Купуючи державні зобов'язання, центральний банк створює базу для депозитно-чекової емісії комерційних банків, що безпосередньо при­зводить до зростання в обігу грошової маси. У протилежному випадку приріст державного боргу не спричиняє прямого впливу на пропози­цію грошей.

Важливим напрямком емісійної діяльності центрального банку є рефінансування комерційних банків - надання в їх розпорядження пе­вної суми платіжних інструментів.

Рефінансування комерційних банків, здійснюється за таки­ми методами:

1) через операції репо - надання кредитів банкам під заставу держав­них цінних паперів;

2) через ломбардне кредитування - кредитування під заставу інших цінних паперів;

3) шляхом проведення кредитних аукціонів;

4) шляхом надання банкам стабілізаційних кредитів.

Існує ще один вид емісійної діяльності центрального банку - ку­півля за національні гроші іноземної валюти, яка спрямовується в офіційні валютні резерви.

Грошово-кредитна політика покликана стимулювати ділову акти­вність в умовах депресії і стримувати економічне зростання при над­високих темпах кон'юнктури. Її завданням є створення умов, при яких економічні агенти (громадяни, підприємці, громадські органи), реалізуючи свободу вибору, здійснювали б дії, що співпадають з цілями економічної політики держави.

Довідка

Основні засади грошово-кредитної політики на 2011 рік

Основні засади грошово-кредитної політики на 2011 рік враховують тенденції розвитку вітчизняної економіки та грошово-кредитної сфери, визначають завдання та показники діяльності Національного банку України для досягнення цілей забезпечення стабільності грошової одиниці.

Пріоритетом грошово-кредитної політики, що випливає з основної функції Національного банку, є досягнення та підтримка цінової стабільності в державі, критерієм якої слугуватиме динаміка індексу споживчих цін, забезпечення щорічного його зниження та доведення у 2014 році до рівня 5% і подальшого утримання в межах 3-5%.

Досягнення стабільності грошової одиниці є головним підґрунтям реалізації стратегічних цілей економічного розвитку країни - відновлення економічного зростання на засадах модернізації та інноваційного розвитку, побудова сучасної стійкої відкритої й конкурентоспроможної економіки та підвищення добробуту населення.

Цілям забезпечення цінової стабільності відповідатиме посилення ролі процентної політики в регулюванні грошово-кредитного ринку, що відбуватиметься в міру відновлення фінансової системи та більш ефективної роботи трансмісійних механізмів.

Валютно-курсова політика передбачатиме поетапне пом'якшення регуляторних обмежень та поступове підвищення курсової гнучкості гривні в міру відновлення фінансової системи країни, нівелювання диспропорцій платіжного балансу, сталого розвитку валютного ринку та стійкого зростання попиту на національну валюту. При цьому Національний банк України враховуватиме необхідність упередження різких коливань обмінного курсу гривні, прогнозована динаміка якого в значній мірі забезпечуватиметься завдяки стабілізаційним можливостям міжнародних резервів.

Особлива увага приділяється підтриманню загальної фінансової стабільності за рахунок укріплення довіри до банківської системи шляхом підтримання достатнього рівня її ліквідності, стримування зростання зовнішнього боргу, адекватної пруденційної політики. Головні акценти у посиленні стійкості фінансової системи будуть перенесені в площину запобігання накопиченню ризиків і передумов, які призвели до фінансової кризи у 2008 - 2009 роках. Зокрема посилюватимуться вимоги до капіталу, фінансового стану банків та оцінки ризиків у їх діяльності. Уживатимуться заходи щодо удосконалення правил проведення банківських операцій та розбудови механізмів роботи з проблемними активами.

Ефект від ужиття передбачених заходів у грошово-кредитній сфері Національний банк намагатиметься посилювати за рахунок зміцнення довіри суспільства до його діяльності, у зв'язку з чим удосконалюватиме систему комунікацій з громадськістю, маючи на меті через більш детальне роз'яснення цілей грошово-кредитної політики та заходів щодо їх досягнення отримувати суспільну підтримку своїх дій і формувати на ринку позитивні очікування.

Виконання Основних засад грошово-кредитної політики на 2010 рік

відбувається в умовах посткризового відновлення економіки та створення надійної бази для економічного зростання в середньостроковій перспективі. Спад виробництва, який супроводжував кризові процеси, припинився, стабілізувалася ситуація на валютному ринку, знизилися темпи інфляції, відновлюється довіра до банківської системи.

Приріст реального ВВП у ІІІ кварталі 2010 р. порівняно з відповідним кварталом минулого року становив 3,5%. Виробництво промислової продукції у січні-жовтні збільшилося на 10,7%, що обумовлено, в першу чергу, зростанням виробництва у експортоорієнтованих галузях. Покращилися фінансові результати підприємств, що знайшло відображення у зростанні прибутків підприємств та зменшенні їх збитків. Реальна заробітна плата у січні-жовтні 2010 р. зросла на 9,9%, стабілізувалася ситуація на ринку праці. Обсяги роздрібного товарообороту за цей період зросли на 5,8%.

Скоординовані дії Національного банку та Уряду щодо підтримання стабільності на валютному ринку, забезпечення необхідного рівня ліквідності банківської системи та відновлення довіри до неї дозволили суттєво знизити споживчу інфляцію (до рівня менше 10%). Завдяки цьому економія доходів населення в реальному вимірі оцінюється у 28 млрд. грн., реальний приріст депозитів збільшився на 12 млрд. грн., а процентні ставки за кредитами в національній валюті знизилися з початку року з 19,6% до 13,4%, та депозитами в національній валюті - з 14,1 до 8,0% відповідно. Позитивним наслідком нижчої інфляції, ніж очікувалося на початку року, також стало поліпшення конкурентоспроможності (відносне укріплення РЕОК було на 3 в.п. менше), що сприяло скороченню негативного сальдо поточного рахунку та заощадженню валютних резервів. За результатами 10 місяців 2010 р. зведений платіжний баланс виконано із профіцитом у розмірі 5,9 млрд. дол. США, порівняно із дефіцитом 12,9 млрд. дол. за аналогічний період попереднього року. Попри збереження тенденцій до утримання балансу торгівлі послугами на позитивному рівні спостерігається погіршення стану рахунку поточних операцій, від'ємне сальдо якого у січні-жовтні 2010 р. становило 1809 млн. дол. США. Це зумовлено більш прискореним зростанням імпорту (переважно енергоносіїв), ніж експорту.

Грошово-кредитна політика у 2010 році спрямовувалася на стабілізацію функціонування валютного ринку, зниження інфляційного тиску, посилення кредитної підтримки банками процесів відновлення економічного зростання та забезпечення стійкості фінансової системи країни.

Динаміка монетарних показників свідчить про зростання довіри до банківської системи та національної грошової одиниці. Збільшення обсягів депозитів набуло характеру сталої тенденції, за 11 місяців ц.р. загальний обсяг депозитів зріс на 21,9%, в тому числі у національній валюті - на 32,1%, що значно перевищує показник їх зростання в іноземній валюті (10,4%). Питома вага довгострокових депозитів у загальному їх обсязі збільшилася з 24,4% на початок року до 30,6% на 1 грудня 2010 року. Прискорені темпи зростання депозитів у національній валюті порівняно із депозитами в іноземній валюті, на фоні зменшення впливу девальваційного чинника на очікування економічних агентів, сприяли закріпленню позитивних тенденцій до дедоларизації економіки, розрахунковий показник якої знизився до 29,7% порівняно із 31,7% на початок року. Повернення депозитів у банківську систему відповідним чином відображалося і на динаміці грошової маси, яка за січень - листопад збільшилася на 17,9%. Прискорені темпи зростання обсягів грошової маси порівняно із монетарною базою є свідченням відновлення дії механізму мультиплікації коштів, значення грошового мультиплікатора зросло з 2,50 на початок року до 2,66 на кінець листопада 2010 року.

З метою сприяння закріпленню позитивних тенденцій на грошово-кредитному ринку та створення стимулів для поліпшення ситуації в реальному секторі економіки тричі знижувалася облікова ставка, яка є базовою щодо інших процентних ставок. Відповідним чином коригувалися і ставки за активними та пасивними операціями центрального банку. Вжиті заходи дали змогу поступово відновити процеси кредитування банками реального сектору економіки. За результатами 11 місяців обсяг кредитів, наданих юридичним особам, збільшився на 7,4%, в т.ч. у національній валюті на 13,6%. При цьому попит на кредити з боку юридичних осіб об'єктивно стримувався появою інших джерел формування їх обігових коштів внаслідок суттєвого покращення фінансового стану підприємств та випуску державних облігацій для відшкодування прострочених сум податку на додану вартість, які активно торгуються на ринку і можуть бути реалізовані для отримання ліквідних коштів.

У 2010 році стабілізовано роботу банківської системи, відображенням чого є зростання регулятивного капіталу банків (на 14,9% за січень-листопад), а також зниження рівня збитків та зменшення кількості збиткових банків (від'ємний фінансовий результат по системі банків становив 9,4 млрд. грн. порівняно із 27,6 млрд. грн. в аналогічному періоді 2009 року).

За результатами січня-листопада 2010 р. найбільш суттєвими чинниками позитивних змін на валютному ринку були: збільшення надходжень іноземної валюти від нерезидентів - на 15,5% у порівнянні з відповідним періодом 2009 року; формування нетто-надходження валюти на користь резидентів (8,4 млрд. дол.); поновлення співпраці з МВФ; відновлення зацікавленості нерезидентів у придбанні ОВДП; підвищення міжнародних рейтингів України за зобов'язаннями в іноземній валюті. Внаслідок цього укріпився офіційний курс гривні: відносно долара США - на 0,6%, а щодо євро та російського рубля - на 8,9% та 4,0% відповідно. Цьогорічна динаміка обмінного курсу гривні стала важливим фактором стабілізації не лише валютного, але й всього внутрішнього ринку країни. При цьому загальне сальдо валютних інтервенцій Національного банку України було додатнім (1,9 млрд. дол. за січень-листопад), що сприяло збільшенню обсягу міжнародних резервів, який є достатнім для фінансування майбутнього імпорту товарів та послуг протягом 5 місяців.

Прогноз розвитку економіки країни у 2011 році враховує світові тенденції, які характеризуються ознаками подальшого виходу з кризи із відповідним зростанням попиту, посиленням дисципліни трансакцій і фінансової діяльності, підвищенням ролі держави в управлінні економікою. Очікується поступове відновлення попиту на продукцію та послуги українського виробництва на зовнішніх ринках, активізація діяльності зовнішніх інвесторів. Збільшення притоку іноземного капіталу в країну відбуватиметься як за рахунок реалізації проектів, спрямованих на підготовку та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року, так і шляхом здійснення приватизаційної програми. Посилення внутрішньої фінансової дисципліни на всіх рівнях сприятиме скороченню припливу короткострокового спекулятивного капіталу, що зменшуватиме ризики кризового рецидиву.

Основними характеристиками відновлювальних процесів в економіці країни мають стати: збільшення попиту на гроші; зростання обсягів виробництва товарів та послуг, що формуватимуть пропозицію на внутрішньому ринку; покращання фінансового стану підприємств; зростання інноваційної складової; підвищення ділової активності населення; активізація кредитування банківською системою реального сектору економіки; проведення в бюджетній сфері політики, спрямованої на підтримання реального сектору економіки на фоні виважених дій щодо підвищення соціальних стандартів; посилення позитивної ролі держави в управлінні економічними процесами.

Очікується, що зростання реального ВВП у 2011 році становитиме 4,5%. Прогнозується певне збільшення чисельності зайнятого населення в економіці (до 20,6 - 20,4 млн. осіб) та зниження рівня безробіття (до 7,6 - 8,1 %%), а також зростання реальної заробітної плати на 4%.

Зміцнення і розвиток банківської системи та небанківських фінансових установ, зниження ризикованості кредитування сприятимуть перерозподілу тимчасово вільних коштів в економіці на користь фінансування заходів, спрямованих на оновлення основних фондів.

В той же час, економічне зростання на тлі інституційної незбалансованості, сильної зовнішньої залежності та структурної вразливості економіки України може відновити сукупний фінансовий ризик. Особливу небезпеку становитимуть: високий рівень боргових зобов'язань на всіх сегментах ринку, в тому числі і державних зобов'язань; недостатній обсяг інвестицій; втрата окремих позицій вітчизняного експорту; більш жорсткі умови отримання зовнішніх кредитів.

У 2011 році від'ємне сальдо поточного рахунку компенсуватиметься припливом капіталу за фінансовим рахунком, що обумовлюватиме майже нульове зведене сальдо платіжного балансу. Від'ємне сальдо поточного рахунку в 2011 р. зросте до 3,9 млрд. дол. США (в 2010 р. - 2,8 млрд. дол.) внаслідок подальшого відновлення внутрішнього попиту, як споживчого, так і інвестиційного.

На фізичні обсяги експорту та імпорту впливатимуть менші, ніж у 2010 році темпи відновлення світової економіки, а також певне укріплення реального обмінного курсу гривні. Експорт у реальному обчисленні має збільшитися на 6,6%, імпорт - на 7,2%, при цьому ціни на товари, що експортуються та імпортуються, зростуть в середньому на 5,5%. Позитивне сальдо фінансового рахунку (3,8 млрд. дол. США) в 2011 році формуватиметься за рахунок прямих іноземних інвестицій (6,5 млрд. дол.) та чистих запозичень реального сектору (2,0 млрд. дол.), в той час як боргові залучення банківського сектору лише покриватимуть поточні виплати за раніше отриманими ресурсами.

Ціни внутрішнього ринку формуватимуться під впливом тенденцій, які були характерними і для процесів посткризового відновлення у період 1999­-2000 років. В першу чергу, головним фактором загальної цінової ситуації буде більш стримана, ніж у два попередні роки, динаміка цін на імпортовані енергоносії, яка через ціни виробників впливатиме і на ціни споживчого ринку. Втім, необхідність компенсації втрат доходів на фоні збереження значного рівня монополізації у визначальних для економіки галузях обумовлюватиме достатньо високі темпи зростання цін виробників промислової продукції (11,3%). Мінімізація негативних коливань обмінного курсу уповільнюватиме динаміку внутрішніх цін. Відтак, неабияке значення матиме стабілізаційний потенціал міжнародних резервів та товарне насичення національного ринку.

Пріоритетною метою грошово-кредитної політики у 2011 році є сприяння зниженню темпів зростання споживчих цін до рівня 8,9%. В цьому сенсі стримана монетарна політика унеможливлюватиме різкі сплески прискорення споживчих цін, а позитивні перспективи розвитку сільського господарства та характерне для посткризового відновлення посилення внутрішньої ділової активності суб'єктів господарювання забезпечуватимуть достатню насиченість споживчого ринку і помірні темпи зростання цін у найбільш вагомому його сегменті - продовольчих товарів.

На фоні послаблення дії факторів зростання цін варто очікувати певного зростання адміністративно регульованих тарифів у житлово-комунальному господарстві та на транспорті, що значною мірою стримувалося у період кризи, зважаючи на їх високу соціальну значущість. При цьому, оптимізація тарифної політики передбачатиме посилення ролі інструменту компенсації малозабезпеченим громадянам підвищення вартості комунальних послуг. В цілому, з урахуванням зазначених факторів та загальних тенденцій посткризового відновлення динаміка внутрішніх цін прогнозується більш стриманою у порівнянні з 2010 роком.

Відповідно до прогнозних умов функціонування економіки України розрахунки грошової програми на 2011 рік здійснені виходячи з показників попиту на гроші, відповідних цінових орієнтирів, динаміки ВВП, платіжного балансу. Темпи уповільнення швидкості обігу грошей можуть становити 5%.

Забезпечення необхідного обсягу грошової пропозиції відбуватиметься в результаті відновлення тенденції до зростання рівня мультиплікації - значення грошового мультиплікатора оцінюється на рівні близько 2,8 на кінець року. Зазначене дає підстави прогнозувати зростання обсягу монетарної бази на рівні 114-118% до початку року.

Виважене регулювання обсягу монетарної бази дасть змогу вчасно реагувати на монетарні ризики для забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Проміжними орієнтирами проведення грошово-кредитної політики виступатимуть монетарні критерії ефективності й індикативні цілі, передбачені програмою "Стенд-бай" (підтримується Міжнародним валютним фондом), які встановлюватимуться під час здійснення її регулярних переглядів.

Динаміка валютного ринку безпосередньо залежатиме від балансу загальних потоків іноземної валюти на користь українських резидентів, а також за їх власними зовнішніми платежами. При цьому основними факторами та складовими зазначених валютних потоків виступатимуть: загальні темпи відновлення світової економіки; динаміка світових цін на традиційні товарні групи українського експорту; обсяги зовнішніх позик, які безпосередньо впливатимуть на здатність своєчасного виконання зовнішніх боргових зобов'язань; продовження співробітництва з МВФ у рамках фінансової програми «Стенд-бай»; можливі зміни у суверенних рейтингах України.

У 2011 році на міжнародних фінансових ринках відчуватимуться наслідки «валютних війн», поточне загострення яких пов'язане з невирішеністю структурних проблем низки провідних індустріальних країн. Ймовірні курсові коливання основних світових валют ускладнюватимуть бізнес-середовище, що негативно впливатиме, насамперед, на умови господарювання сировинних економік.

За цих умов для України залишається важливою підтримка міжнародних резервів на рівні, достатньому для нейтралізації небажаних змін у зовнішній кон'юнктурі. Водночас Національний банк продовжуватиме диверсифікацію їх валютної структури, що сприятиме нарощуванню стабілізаційного потенціалу міжнародних резервів. Спрямовуватимуться зусилля на активізацію впровадження у зовнішніх розрахунках національних валют країн основних торговельних партнерів України, опрацьовуватиметься механізми укладання довгострокових угод щодо обміну національних валют між Україною та її основними торгівельними партнерами.

Загальний розвиток валютного ринку у 2012-2014 роках визначатиметься низкою вже існуючих тенденцій, а також ефективністю зусиль, спрямованих на поглиблення структурних перетворень у вітчизняній економіці. Суттєвий вплив на динаміку загального балансу попиту та пропозиції іноземної валюти матимуть заплановані обсяги платежів за зовнішніми борговими зобов'язаннями, а також структура їх фінансування. При цьому розмір надходжень за зовнішніми кредитами значною мірою впливатиме на загальний стан не лише рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій, але й всього платіжного балансу. Тому нетто-баланс попиту та пропозиції іноземної валюти на внутрішньому ринку та курсова динаміка гривні знаходитимуться під прямим впливом позичкової активності вітчизняних банків та підприємств.

Поетапне зняття регулятивних обмежень на валютному ринку України узгоджуватиметься з темпами економічного зростання, рівнем конкурентоспроможності вітчизняної продукції, зниженням доларизації економічних відносин та посиленням стійкості національної фінансової системи, включаючи її здатність автономно нівелювати шокові валютні коливання з використанням інструментів фондового ринку.

Валютна політика враховуватиме можливість підвищення курсової гнучкості гривні, що відображатиме зміни у співвідношенні попиту та пропозиції на валютному ринку. Офіційний курс гривні до долара США встановлюватиметься на підставі її котирувань на міжбанківському ринку, сприяючи формуванню в суспільстві об'єктивної оцінки валютних ризиків.

Валютні інтервенції передбачатимуть необхідність досягнення інфляційних цілей, згладжування різких курсових коливань гривні та підвищення міжнародних резервів до рівня, що забезпечує необхідний захист національної економіки від негативних зовнішніх шоків. Крім того, враховуватиметься, що за існуючими критеріями безпеки обсяг міжнародних резервів має становити не менше ніж 100% короткострокового боргу країни за залишковим терміном погашення.

Валютне регулювання передбачатиме заходи з удосконалення моніторингу зовнішніх запозичень, своєчасної ідентифікації системних ризиків, їх мінімізацію шляхом сприяння іноземним капіталовкладенням в українську економіку.

Стабілізація ситуації на валютному ринку та відновлення припливу депозитів до банківської системи створюватимуть передумови для формування профіциту ліквідності. З огляду на це під час проведення операцій з регулювання ліквідності більш активно здійснюватимуться невідновні операції (продаж державних цінних паперів без зобов'язання зворотного придбання, повернення кредитів рефінансування) та застосовуватимуться інструменти довгострокової дії (обов'язкові резерви).

Операції з продажу державних цінних паперів у разі потреби вилучення значних обсягів вільної ліквідності проводитимуться з премією або з дисконтом. Як орієнтир для цього використовуватиметься ціна реальних угод на організованому вторинному ринку або ціна їх розміщення на відповідний термін на первинних аукціонах. У разі потреби структурна ліквідність банківської системи регулюватиметься через зміну вимог до формування банками обов'язкових резервів. Зберігатимуться більш преференційні умови формування обов'язкових резервів за коштами в національній валюті порівняно з коштами в іноземній валюті.

Сукупність факторів засвідчує про те, що Україна входить у фазу політичної стабільності та втілення ефективної системи управління. Це дозволяє надійно реалізовувати заявлені Президентом України і Урядом програми соціально-економічного розвитку країни, добиватися серйозного збільшення інвестицій, джерелами яких можуть бути: власні кошти бізнесу, кредити комерційних банків, іноземні інвестиції. Реальність показує, що інвестори стримують чи з неохотою здійснюють інвестиції через недосконалість законодавства, яке не забезпечує економічну і правову впевненість та стабільність в інвестиційній сфері. Інтенсифікації інвестицій сприятимуть впровадження у найкоротший термін ефективної амортизаційної політики, використання довгострокових кредитів, прибутку та інших доходів, що будуть отримані додатково у зв'язку із здійсненням інвестицій на кредитній основі.

В межах повноважень та відповідальності Національного банку одним з головних акцентів у грошово-кредитній політиці у 2011 році буде сприяння відновленню інвестиційного зростання, яке є неможливим без активної участі банків у кредитуванні капітальних вкладень суб'єктів господарювання, що потребує вжиття заходів в напрямку концентрації банківського капіталу, в тому числі шляхом прийняття відповідних законодавчих рішень.

Стимулювання процесів кредитування реального сектору економіки відбуватиметься за рахунок здійснюваної процентної політики, виважених заходів щодо управління поточним рівнем ліквідності, створення інструментів, які дозволятимуть трансформувати кошти в іноземній валюті, залучені банками, в довгострокові ресурси в національній валюті, а також застосування спільних дій з Урядом стосовно підвищення надійності інвестиційних проектів, підвищення гарантій та зниження ризиків кредитування. Відновити стійкий кредитний процес у реальному секторі неможливо лише монетарними методами, тому діяльність Уряду у зазначеному напрямку має концентруватися на проведенні інституційних та структурних реформ, спрямованих на сприяння детінізації економіки, розвиток внутрішнього ринку, малого та середнього бізнесу.

Підтримуватиметься тісна взаємодія Національного банку з Урядом у питаннях узгодження грошово-кредитної та фіскальної політики, у т.ч. у частині впливу на стан грошово-кредитного ринку випуску внутрішніх зобов'язань, а також активна співпраця в питаннях забезпечення стійкості фінансової системи, визначення пріоритетів спрямування фінансових ресурсів через фіскальні й структурні механізми та інструменти.

Для забезпечення окреслених завдань Національний банк використовуватиме наявні інституційні механізми та операційні важелі, дотримуючись середньострокових орієнтирів, забезпечуючи послідовність і прозорість політики, органічно поєднуючи незалежність у виконанні головної конституційної функції з узгодженістю своїх дій з макроекономічними та фінансовими заходами інших органів влади.