Тема 7. Валютна політика. Валютне регулювання та валютний контроль

Методичні поради для вивчення теми

Валюта України, гривня, — єдиний законний засіб платежу на території держави, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, а порядок ввезення, переказування і пересилання валюти з-за кордону і за кордон визначається Національним банком України.

Національний банк України здатний оперативно встановлювати порядок функціонування валют­ного ринку, коли події на міжнародних валютних ринках можуть негативно впливати на міжбанківський валютний ринок України.

До основних повноважень НБУ входить: здійснення валютної політики виходячи з принципів загальної економічної політики України; складання разом з Кабінетом Міністрів України платіжного балансу України; контроль за дотриманням затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України; нагромадження і використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики.

Обов’яз­ком НБУ є видача ліцензій на здійснення валютних операцій та установлення способів визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют.

Національний банк України є голов­ним органом, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України і забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

Засобом виконання функцій банківського нагляду і валютного контролю за комерційними банками є проведення перевірок комерційних банків.

Кожний комерційний банк перевіряється на місці інспекторами Національного банку України чи аудиторами, призначеними Національним банком України, з метою визначення рівня безпеки і стабільності валютних операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валю­тний контроль.

Валютна політика - це сукупність заходів у сфері міжнародних економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей економічної політики.

Дов­гострокова валютна політика передбачає заходи спрямовані на забезпе­чення макроекономічної стабільності та здійснення довгострокових струк­турних змін у валютному механізмі.

Поточна валютна політика охоплює оперативне регулювання ринку золота, валют, поточної валютної кон'юнктури і включає дисконтну політику, дивізійну політику та дивер­сифікацію валютних резервів.

Валютна політика спрямована на забезпечення стабільності курсу національної грошової одиниці, сприяння залученню іноземних інвес­тицій в економіку, регулювання зовнішніх платіжних стосунків з ін­шими країнами, забезпечення збалансування зовнішніх платіжних і накопичення централізованих валютних резервів.

Рис. 8.1. Інструменти реалізації валютної політики

Інструментами валютної політики є:

1) валютні інтервенції;

2) девальвація та ревальвація валют;

3) дисконтна (облікова) політика;

4) управління валютними резервами;

5) інші інструменти грошово-кредитного регулювання.

Валютна інтервенція - це пряме втручання НБУ у функціону­вання валютного ринку через купівлю (продаж) іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці.

Девальвація - це офіційне зниження курсу національної грошової одиниці до іноземних валют або міжнародних розрахункових оди­ниць.

Ревальвація - це офіційне підвищення курсу національної грошової одиниці до іноземних валют або міжнародних розрахункових оди­ниць.

Національний банк здійснює дисконтну валютну політику, змі­нюючи облікову ставку Національного банку для регулювання руху капіталу та збалансування платіжних зобов'язань, а також коригуван­ня курсу грошової одиниці України до іноземних валют.

Національний банк здійснює девізну валютну політику на підста­ві регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі та продажу іноземної валюти на фінансових ринках.

Валютне регулювання - це сукупність нормативних документів, встановлених органами валютного регулювання, спрямованих на ре­гулювання потоків капіталу в країну і з країни, а також валютних опе­рацій, що здійснюються в межах України, з метою підтримання стабі­льності курсу національної грошової одиниці, достатнього рівня валютних резервів і збалансування міжнародних платежів.

Тобто ва­лютне регулювання - це регламентація державою міжнародних розра­хунків і порядку проведення валютних операцій через механізми ва­лютних обмежень і валютного контролю.

До компетенції Національного банку у сфері валютного регулю­вання та контролю належать:

1) видання нормативно-правових актів про ведення валютних опера­цій;

2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, зокрема шляхом проведення планових і позапланових перевірок діяльності банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валют­них операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства;

3) встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, які купують та продають іноземну валюту;

4) вжиття заходів щодо відповідальності банків, юридичних та фізич­них осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валют­ного регулювання і валютного контролю.

Національний банк визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями відповідно до законо­давства України про валютне регулювання.

Об'єктом валютного регулювання і контролю в Україні є опера­ції резидентів та нерезидентів, фізичних та юридичних осіб, що пов'язані з переміщенням валюти, зміною її власника, перерахуван­ням валюти за кордон, отриманням валютних коштів за товари та по­слуги, а також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, які перебувають за межами України.

Операції з іноземною валютою та цінними паперами в іноземній валюті поділяються на:

1) поточні валютні операції;

2) операції, пов'язані з рухом капіталу.

У свою чергу поточні валютні операції поділяються на торгове­льні і неторговельні. Відповідно до законодавства України до поточ­них торговельних валютних операцій належать:

1) розрахунки між юридичними особами-резидентами і нерезидента­ми під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності, включаю­чи кредитування експортно-імпортних операцій на термін не біль­ше 90 днів;

2) розрахунки у межах торговельного обороту, що здійснюються на території України в іноземній валюті за умови наявності індивіду­альної ліцензії НБУ чи у грошовій одиниці України за умови, що хоча б однією із сторін є нерезидент;

3) операції на міжбанківському валютному ринку України;

4) оплата фізичними особами товарів, робіт, послуг з використанням платіжних карток та чеків.

Поточні неторговельні валютні операції не пов'язані з комерцій­ною діяльністю підприємств, організацій, громадян, експортом та ім­портом товарів та послуг, а також рухом капіталу.

До таких операцій належать:

1) операції з обміну іноземної валюти;

2) виплата фізичним особам готівкової іноземної валюти;

3) переказ коштів у іноземній валюті за межі України неторговель­ного характеру;

4) відкриття та ведення рахунків фізичних осіб в іноземній валюті.

Згідно з чинним законодавством усі міжнародні розрахунки, пов'язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг та інши­ми комерційними угодами, здійснюються резидентами України лише через уповноважені банки, тобто комерційні банки, що мають ліцен­зію НБУ на здійснення валютних операцій.

До валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу, належать:

1) прямі інвестиції у вигляді валютних цінностей нерезидентами в Україну або резидентами за кордон, участь в акціонерному капіта­лі, довгострокове (понад 1 рік) та короткострокове (до 1 року) вкладення капіталу, пов'язане з набуттям контролю над підприєм­ством, придбанням права власності на будівлі, споруди, природні ресурси, інше нерухоме майно;

2) портфельні інвестиції нерезидентами в Україну або резидентами за кордон;

3) розміщення резидентами валютних цінностей на рахунках та вкла­дах за межами України;

4) одержання резидентами фінансових кредитів від іноземних інвес­торів.

Валютний курс - це ключова ланка, яка зв'язує економіку України зі світовою економікою.

Валютний курс - це ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни чи в міжнародних одиницях. На валютний курс впливають такі фактори: утворюючі, які безпосередньо впливають на динаміку валютного курсу; регулюючі, як опосередковано впливають на зміну валютного курсу; кризові, що виникають при виве­денні економічної системи країни з рівноваги. Всі ці обставини усклад­нюють визначення та вибір режиму валютного курсу.

Як свідчить світовий досвід, Центральні банки застосовують такі види режимів валютних курсів: фінансовий валютний курс, "вільно пла­ваючий" курс, системи множинних валютних курсів, подвійний валютний курс.

Одним із головних завдань державного регулю­вання є управління золотовалютними резервами, які є невід'ємною части­ною національного багатства України, яке знаходиться під управлінням НБУ.

Структура золотовалютних резервів включає наступні активи: бан­ківське золото; спеціальні права запозичення; резервна позиція в МВФ; іноземна валюта у вигляді банкнот і монет або кошти на рахунках за кор­доном; цінні папери (крім акцій), що сплачуються в іноземній валюті; будь-які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності.

Основними функціями золотовалютних резе­рвів є:

- фінансування валютних інтервенцій Національного банку України:

- протидія надмірним коливанням поточного рахунку та рахунку капіта­лу платіжного балансу України.

Правління НБУ, як вищий колегіальний орган управ­ління, наділяється такими повноваженнями в сфері управління золотова­лютними резервами:

- визначення основних цілей та принципів управління золотовалютними резервами;

- цільовий обсяг золотовалютних резервів та граничні межі відхилення від нього;

- цільова валютна структура золотовалютних резервів та граничні межі відхилення від неї;

- перелік фінансових інструментів, приданих для розміщення коштів офіційних золотовалютних резервів;

- цільова інвестиційна структура золотовалютних резервів у розрізі за кожною іноземною валютою та монетарними металами;

- цільова тривалість та ліквідність золотовалютних резервів;

- граничні рівні валютного, процентного та кредитного ризиків портфе­лю офіційних золотовалютних резервів.

Валютний ринок у широ­кому розумінні - це сфера зовнішньоекономічних відносин, які проявля­ються при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти та цін­них паперів в іноземній валюті, експортно-імпортних операцій між резиден­тами та нерезидентами, а також операцій з інвестування валютного капіталу та залучення і розміщення відповідних валютних коштів.

Безпосередньо ва­лютні ринки - це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту і пропозиції. Вони обслуговують міжнародний пла­тіжний обіг, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних і фізич­них осіб.

З інституціональної точки зору - це сукупність комерційних і центральних банків, бірж, брокерських фірм, корпорацій (особливо транс­національних), міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій.

Функції валютних ринків наступні:

• забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

- диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, регу­лювання валютних курсів;

- страхування валютних і кредитних ризиків;

- взаємозв'язок світових валютних, кредитних і фінансових ринків;

- отримання прибутку учасниками ринку у вигляді різниці валют.

Операції на міжбанківському валютному ринку здійснюються лише суб'єктами цього ринку, до яких належать:

- Національний банк України;

- уповноважені банки (комерційні банки, які отримали ліцензію НБУ на право здійснення операцій з валютними цінностями);

- уповноважені кредитно-фінансові установи (які отримали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями);

- валютні біржі.

Особливе місце у системі валютного регулювання займає платіж­ний баланс, за допомогою якого реалізується внутрішній зв'язок стану валютного ринку країни зі станом національної економіки. Структура і динаміка платіжного балансу показує конкурентоспроможність наці­ональної економіки і дозволяє прогнозувати динаміку курсу націона­льної валюти.

Платіжний баланс - це співвідношення між валютними плате­жами економічних суб'єктів країни (резидентів) за її економічні межі та валютними надходженнями на їх користь із-за економічних меж країни (від нерезидентів) протягом певного періоду часу (рік, квартал, місяць).

Платіжний баланс складається з:

1) балансу поточних операцій;

2) балансу операцій з капіталом та фінансових операцій;

3) резервних активів.

У свою чергу складовими балансу поточних операцій є:

1) торговельний баланс (експорт та імпорт товарів);

2) баланс послуг;

3) баланс доходів від закордонних інвестицій та платежів за ними;

4) баланс поточних трансфертів (односторонніх переказів).

Довідка

Валові валютні резерви в Україні за станом на 01.07.2001 р. складають 37,8 млрд.дол. проти 29,4 млрд дол., які були в минулому році. 

Чисті резерви в Україні складають 21,4 млрд дол. проти 19,7 млрд дол., які були на відповідне число 2010 р. При цьому сальдо інтервенцій з початку року залишається позитивним - близько 500 млн. дол., за травень позитивне сальдо - 127 млн. ​​дол.

За даними Національного банку України, в травні 2011 р. золотовалютні резерви зменшилися на 1,3% (більше 484 млн дол.). На 31 травня цей показник становив 37 млрд. 867 млн. ​​дол.

В квітні 2011 р. золотовалютні резерви НБУ склали 38 млрд 351 млн 390 тис. дол. Золотовалютні резерви НБУ досягли історичного максимуму, перевищивши той рівень, який був до сьогоднішнього дня найбільшим в історії руху українських валютних резервів, а саме - рівень вересня 2008 р.