План семінарського заняття

5.1. Економічна сутність і необхідність міжбанківських розрахунків.

5.2. Класифікація і характеристика міжбанківських розрахунків.

5.3. Еволюція міжбанківських розрахунків в Україні.

5.4. Система електронних платежів Національного банку України.

5.5. Перспективи розвитку платіжної системи України.

Ключові терміни та поняття для вивчення

Суть міжбанківських розрахунків. Кореспондентські відносини. Банки-кореспонденти. Рахунки “лоро” і “ностро”. Принципи здійснення міжбанківських розрахунків. Методи здійснення міжбанківських розрахунків, їх переваги і недоліки. Кліринг. Система електронних платежів НБУ. Функції і структура СЕП. Принципи організації роботи СЕП. Моделі обслуговування консолідованих коррахунків комерційних банків у СЕП НБУ. Внутрішньобанківська платіжна система, особливості здійснення розрахунків. Система електронних міжбанківських розрахунків, її складові. Система термінових переказів.

Запитання для перевірки знань

1. У чому переваги здійснення міжбанківських розрахунків через СЕП НБУ?

2. Навіщо банкам встановлювати прямі корвідносини з іншими банками?

3. Яка роль центрального банку при організації міжбанківських розрахунків?

Теми наукових досліджень та доповідей

1. Основи організації кореспондентських відносин між банками.

2. Міжбанківські розрахунки, їх характеристика.

3. Система електронних платежів НБУ.

4. Моделі обслуговування консолідованого коррахунку комерційного банку.

5. Напрями розвитку платіжної системи України.

6. Система термінових переказів, перспективи її розвитку.

Теми рефератів

1. Система термінових переказів та перспективи її розвитку в Україні.

2. Платіжні системи розвинутих країн світу.

3. Технологія здійснення розрахунків у СЕП НБУ.

4. Тема 6. Національний банк україни – банкір та фінансовий агент уряду

Методичні поради для вивчення теми

Національний банк та Кабінет Міністрів України проводять взає­мні консультації з питань грошово-кредитної політики, розробки і здійснення загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку.

Національний банк на запит Кабінету Міністрів України надає інформацію про монетарні процеси.

Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні орга­ни виконавчої влади на запит Національного банку надають інформа­цію, що впливає на стан платіжного балансу.

Національний банк підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільно­сті грошової одиниці України.

Голова Національного банку або за його дорученням один із заступників можуть брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.

У засіданнях Правління Національного банку можуть брати участь члени Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.

Згідно з вимогами законодавства України не допускається втру­чання органів законодавчої та виконавчої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Ради Національного банку чи Правління Національного банку тільки в межах, визначених цим Законом.

Національному банку забороняється надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Держа­вного бюджету України.

Функції банкіра уряду виконує кожен центральний банк, незважаючи на форму власності, забезпечуючи касове виконання державного бюджету, обслуговуючи державний борг, здійснюючи регулятивно-наглядову роботу і будучи фінансовим консультантом уряду.

Операції, пов’язані з обслуговуванням державного боргу, операції з цінними паперами на відкритому ринку як інструмент грошово-кредитної політики, використання цінних паперів у процесі рефінансування комерційних банків є частиною заходів НБУ, спрямованих на регулювання грошового ринку в межах виконання функції «банку держави», тому визначальний вплив на них справляє взаємодія центрального банку з урядом.

Обслуговування державного боргу стало традиційним для центральних банків постсоціалістичних країн, у тому числі і для НБУ, тільки в останньому десятиріччі. З 1995 р. НБУ починає виконувати важливі обо­в’язки генерального агента уряду з обслуговування державного боргу, а в 1997 р. — припиняє пряме кредитування уряду.

У зв’язку зі здійсненням обслуговування державного боргу центральний банк є учасником розміщення державних цінних паперів і власником їх частини. Ця діяль­ність притаманна йому, оскільки політика державного боргу тісно пов’язана з грошово-кредитною політикою центрального банку. Центральний банк найкраще знає кон’юн­ктуру грошового ринку, де обертаються цінні папери уряду, і здатний справляти на неї вирішальний вплив. До того ж, у центральному банку відкриті рахунки основних учасників операцій з борговими зобов’язаннями держави — Міністерства фінансів і Казначейства.

У обслуговуванні державного боргу основним завданням центрального банку є забезпечення оптимальних умов для неемісійного залучення коштів на фінансування державних витрат.

Аукціоном з розміщення облігацій внутрішньої державної позики за поперед­німи та остаточними заявками й умовами вважається аукціон, на якому його учасникам надається право підтвердити первинну кіль­кість та цінові умови чи рівень дохідності придбання облігацій або збільшити цю кількість та/або змінити ці умови на підставі отриманої від Міністерства фінансів України інформації.

Обов’язкові умови проведення закритого аукціону з продажу облігацій:

— наявність заявок з придбання облігацій. Заявки не можуть бути розглянуті до початку проведення аукціону, зміст заявок не підлягає розголошенню;

— критерії задоволення заявок, числові значення яких установ­люються під час проведення аукціону.

Є два типи аукціонного продажу:

1) на підставі введення цінових умов продажу облігацій внутрішньої державної позики;

2) на підставі введення рівня дохідності за облігаціями.

Міністерство фінансів до терміну, який встановлений у повідомленні про проведення аукціонів, надає Національному банку інформацію щодо попередньої ціни продажу облігацій (попереднього рівня дохідності). Ця інформація засобами телекомунікаційного зв’язку передається учасникам аукціону, і на її підставі учасникам аукціону надається право на коригування (модифікації) конкурентних заявок на придбання облігацій.

В процесі коригування допускається:

• збільшення кількості придбання облігацій;

• підвищення ціни придбання облігацій у разі проведення аук­ціону за критерієм цінових умов;

• зниження рівня дохідності, якщо аукціон проводиться за критерієм дохідності.

За умовами придбання облігацій заявки можуть бути двох видів: конкурентні та неконкурентні. Слід звернути увагу на те, що у разі проведення аукціону за ціновим критерієм заявки задоволь­няються для:

• конкурентних заявок за цінами, які вищі або дорівнюють ціні відсікання;

• неконкурентних заявок за середньозваженою ціною аукціону.

Натомість у разі проведення аукціону за критерієм дохідності, заявки задовольняються для:

1) кон­курентних заявок за дохідністю, яка нижча встановленого рівня дохідності або дорівнює йому;

2) неконкурентних заявок за серед­ньозваженим рівнем дохідності.

До облігацій купонної форми випуску коректною є наступна формула розрахункової ставки дохідності:

,

де Д — дохідність купонної облігації, визначена у відсотках у розрахунку на рік;

Ц_н — номінальна ціна, або ціна, за якою буде погашено облігацію;

Ц_к — розмір купонної виплати;

п — кількість купонних виплат;

Ц_пр — ціна придбання облігації;

К_об — кількість днів в обігу;

365 — кількість днів у календарному році (базовий рік).

Міністерство фінансів України після отримання остаточних результатів щодо кількості заявок учасників аукціону дає доручення Національному банку, в якому визначаються ціна відсікання та середньозважена ціна аукціону у разі його проведення за ціновими критеріями або встановлені рівень дохідності та середньозважений рівень дохідності аукціону, за умови його проведення за критерієм рівня дохідності. Відповідно до цього доручення в автоматизованому режимі формується зведена відомість розподілу облігацій, а всі подальші розрахунки за результатами аукціону здійснюються в порядку, визначеному чинними нормативними актами з питань проведення аукціонів із розміщення облігацій, а також депозитарного обліку цих державних боргових зобов’язань.

Національний банк України, обслуговуючи обіг державних цінних паперів, виконує обов’язки депозитарію щодо цих паперів. Особливості ведення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком України.

Національний банк України бере участь у затвердженні вимог до розрахункового банку, правил та операційних стандартів грошового клірингу та розрахунків за операціями з цінними паперами, норм та правил обліку цінних паперів, а також спільно з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку надає дозвіл на здійснення депозитарної діяль­ності комерційним банкам.

Обов’язки НБУ як агента уряду з обслуговування зовнішнього державного боргу стосуються організації розміщення позик на міжнародному ринку. Механізм цього обслуговування ідентичний обслуговуванню внутрішнього боргу. Безпосереднє технічне виконання запозичення делеговане уповноваженим банкам, які регулярно звітують Національному банку про стан справ із розміщенням позики, а НБУ систематизує цю оперативну інформацію та доводить до Міністерства фінансів. Важливим обов’язком НБУ є забезпечення виплат за боргами.

Ефективне управління зовнішнім боргом неможливе без визначення чітких цілей та створення механізму для їх реалізації. Це можна вважати одним з пріоритетних завдань економічної політики України, розв’язання якого дало б можливість зменшити навантаження на бюджет з обслуговування зовнішньої заборгованості та оптимізувати політику залучення нових позик.

Специфічні ознаки управ­ління внутрішнім та зовнішнім боргами:

- платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел,

- платоспроможність за зовнішнім боргом залежить насамперед від валютних надходжень, а можливості у погашенні цього боргу визначаються в сальдо торговельного балансу.

Методи управління державним боргом: конверсія, консолідація, уніфікація, обмін за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення, анулювання.

Суть касового виконання Державного бюджету полягає у прийнятті розрахункових документів на виплату пода­тків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету, зарахуванні до­ходів на рахунки відповідних бюджетів, зберіганні грошових коштів бю­джету, видачі цих коштів на заходи, передбачені бюджетом, та веденні відповідного обліку і звітності. Отже, касове виконання бюджету - це здійснення розрахунково-касових операцій.

У світовій практиці використовуються різні системи касового ви­конання бюджету: банківська, казначейська, змішана. Історичні аспекти касового виконання Державного бюджету України наступні:

- до 1997 року - банківська система;

- з 1997 до 2002 - змішана система;

- з 2002 року - казначейська система.

Запровадження казначейської системи касового виконання держав­ного бюджету в Україні пройшло ряд етапів:

I етап - здійснювалось поступове запровадження касового вико­нання Держбюджету через територіальні органи Державного казначейства за видатками:

II етап - впроваджувалось поступове здійснення касового виконан­ня Державного бюджету за доходами паралельно через органи Державно­го казначейства України;

III етап - полягає у наданні органам казначейства статусу учасни­ків системи електронних платежів НБУ та права здійснювати через цю си­стему платежі та міжбанківські розрахунки.

Учасниками касового виконання Державно­го бюджету України є: Державне казначейство, НБУ, уповноважені банки.

Функції НБУ при касовому виконанні Державного бюджету такі:

- акумуляція коштів Державного бюджету на єдиному казначейському рахунку, здійснення їх зберігання та перерахування за дорученням каз­начейства;

- здійснення прийому, зберігання та видачі готівки уповноваженими ба­нками та ОПЕРУ НБУ бюджетним установам;

- підготовка звітності щодо касового виконання Державного бюджету за видами доходів бюджету.

Зовнішній борг - це сукуп­ність всіх отриманих і невиконаних зобов'язань резидентів на користь не­резидентів по сплаті основної суми боргу та відсотків по ньому.

До складу державного зовнішнього боргу входять:

1) прямий державний зовнішній борг, що формується через залучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником за якими є держава, та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик. Обслуговування цієї частини зовнішнього державного боргу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету;

2) умовний державний зовнішній борг, який формується за рахунок іно­земних кредитів, залучених іншими позичальниками під державні га­рантії (гарантований державний борг). Фінансові зобов'язання держави щодо погашення таких кредитів мають умовний характер.

Державний зовнішній борг разом з приватним негарантованим державою зовнішнім боргом створюють валовий зовнішній борг держави.

Обслуговування державного боргу включає два аспекти:

- перший будується на бюджетному підході, тобто з погляду забезпечення своєчасності виплат за зовнішніми борговими зобов'язаннями держави. Основу цього підходу становлять облік і контроль усіх державних зов­нішніх зобов'язань, як прямих, так і умовних, та операцій щодо обслу­говування зовнішнього боргу;

- другий пов'язаний з тим, що державний зовнішній борг розглядається як невід'ємна частина валового зовнішнього боргу країни, управління яким є одним з найважливіших елементів економічної політики держави.

Згідно з чинним законодавством України управління зовнішнім державним боргом здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство, НБУ.

Національний банк України щоквартально одержує дані про стан заборгованості за іноземними кредитами з трьох джерел:

- у частині державного боргу за іноземними кредитами, залученими безпосередньо урядом України, - від міністерства фінансів України;

- у частині державного боргу за іноземними кредитами, залученими ре­зидентами України під державні гарантії, - від Укрексімбанку та кіль­кох уповноважених банків, які виконують функції банків-агентів щодо обслуговування гарантованих державою іноземних кредитів;

- у частині приватного негарантованого державою боргу за іноземними кредитами, залученими без урядових гарантій, - від уповноважених банків України, які обслуговують позичальників.

Національний банк України як фінансовий агент уряду здійснює обслуговування внутрішнього державного боргу.

До складу державного внутрішнього боргу входять позики уряду України і позики, здійснені за безумовної гарантії уряду, для забезпечення фінансування загальнодержа­вних програм.

Державний внутрішній борг України складаєть­ся із заборгованості, що виникає за новими борговими зобов'язаннями уряду України. До цих зобов'язань належать випущені державні цінні па­пери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані урядом України, одержані ним кредити, а також частина боргових зобов'язань СРСР, які взяла на себе Україна.

За чинним законодавством України боргові зобов'язання уряду, що оформлені державними цінними паперами, виступають у вигляді обліга­цій і казначейських зобов'язань України. Такі цінні папери можуть мати короткостроковий - до 1 року, середньостроковий - від 1 до 5 років і дов­гостроковий - понад 5 років терміни погашення.

Фінансування дефіциту державного бюджету України значною мі­рою здійснюється через емісію облігацій внутрішньої державної позики у документарній і недокументарній формах.

Учас­никами ринку облігацій є: НБУ, комерційні банки, юридичні та фізичні особи, що є клієнтами комерційних банків, організаційно оформлені тор­говельні системи.

Функції НБУ при обслугову­ванні внутрішнього державного боргу:

- розміщення державних цінних паперів на первинному ринку через механізм закритого аукціону;

- облік державних цінних паперів через ДЕПО-рахунки (НБУ ви­ступає в ролі депозитарію державних цінних паперів);

- платіжний агент по державних цінних паперах від імені казначейства та Міністерства фінан­сів;

- оператор на вторинному (позабіржовому) ринку, що здійснює операції ДЕПО з державними цінними паперами.

До обов'язків НБУ як учасника ринку облігацій до яких належать:

- генеральний агент Міністерства фінансів України з обслуговування, розміщення облігацій та проведення платежів з ними;

- депозитарій за облігаціями, випущеними у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів;

- дилер на вторинному ринку.

Механізм розміщення державних цінних паперів реалізується шляхом:

- аукціону (для короткострокових цінних паперів);

- відкри­того продажу (для середньо- та довгострокових цінних паперів);

- індивідуа­льного розміщення (для середньо- та довгострокових цінних паперів).

Довідка

Державний і гарантований державою борг України на 30 квітня 2011 року склав 463 млрд 323 млн 225,96 тис. грн, або майже 58,167 млрд доларів, що на 3% більше показника на кінець березня 2011 року.

За даними відомства, державний і гарантований державою зовнішній борг на 30 квітня 2011 року склав 296 млрд 485 млн 365,10 тис. грн (63,99% від загальної суми державного і гарантованого державою боргу), або 37 млрд 221 млн 654,29 тыс. дол.; державний і гарантований державою внутрішній борг - 166 млрд 837 млн 860,86 тис. грн (36,01%), або 20 млрд 945 млн 321,17 тис. дол.

В той же час, держборг на кінець квітня склав 346 млрд 879 млн 808,52 тис. грн (74,87%), або 43 млрд 548 млн 322,6 тис. дол. Державний зовнішній борг склав 193 млрд 776 млн 624,89 тис. грн (41,82%), або 24 млрд 327 млн 293,66 тис. дол.

Державний внутрішній борг склав 153 млрд 103 млн 183,63 тис. грн (33,04%), або 19 млрд 221 млн 028,94 тис. дол.

У січні-квітні 2011 року сума державного і гарантованого державою боргу України збільшилася в гривневому еквіваленті на 31 млрд 028 млн 474,76 тис. грн (7,18%). Державний зовнішній борг збільшився на 11 млрд 963 млн 307,89 тис. грн (6,57%), в основному за рахунок росту курсу іноземних валют до гривні і дорозміщення облігацій зовнішньої державної позики (ОВДП) на суму 100 млн, розміщення облігацій зовнішньої держпозики на 1,5 млрд дол.

Державний внутрішній борг виріс на 11 млрд 441 млн 085,57 тис. грн (8,07%), в основному за рахунок випуску ОВГЗ для фінансування дефіциту Держбюджету, капіталізації НАК "Нафтогаз України" на суму 5 млрд грн і капіталізації ПАО "Родовід Банку" на суму 3,95 млрд грн.

Україна до кінця 2011 року повинна заплатити 84,3 мільярда гривень державного боргу, з яких 60 мільярдів гривень піде на погашення боргу і пере кредитування під нижчі відсотки.

У 2011 р. на обслуговування державного боргу піде 19 млрд 611,56 млн грн (внутрішнього - 13 млрд 256,02 млн грн; зовнішнього - 6 млрд 355,54 млн грн), а на погашення - 33 млрд 875,15 млн грн (внутрішнього - 25 млрд 802,99 млн грн, зовнішнього - 8 млрд 072,16 млн грн).

Україна у 2012 р. на обслуговування та погашення державного боргу витратить 47,399 млрд грн, у 2013 р. - 55 млрд 510 млн грн, у 2014 р. - 39 млрд 301 млн грн.

У 2013 р. Україна спрямує на погашення зовнішнього боргу 31 млрд грн, а на обслуговування - 5 млрд 596 млн грн.

Зазначимо, що прогнозні дані Мінфіну розраховані до 2060 р., коли Україна має сплатити 15 млрд 268,5 млн грн на погашення боргу Міжнародному валютному фонду.

Державний борг України станом на 1 липня 2011 року склав 364,3 млрд грн при встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» граничному обсязі державного боргу у сумі 375,6 млрд грн, що на 11,3 млрд грн менше граничного показника.

Гарантований державою борг України складає 115,4 млрд гривень.

Державне казначейство України у 2011 році надалі здійснює погашення державного боргу та сплату відсотків по ньому як зовнішнім, так і внутрішнім кредиторам, вчасно та згідно з графіком.

План семінарського заняття

6.1. Обслуговування внутрішнього державного боргу.

6.2. Обслуговування державного зовнішнього боргу.

6.3. Касове виконання державного бюджету.

Ключові терміни та поняття для вивчення

Виконання центральними банками функції фінансового агента уряду. Державний борг, його суть. Внутрішній та зовнішній державний борг, методи їх фінансування. Обслуговування державного боргу центральними банками. Управління державним боргом. Участь центральних банків у касовому обслуговуванні державного бюджету. Особливості касового виконання державного бюджету в Україні, роль НБУ.

Запитання для перевірки знань

1. Яка роль відводиться НБУ при обслуговуванні зовнішнього боргу?

2. Які методи фінансування внутрішнього державного боргу Ви знаєте?

3. Який критичний рівень зовнішнього державного боргу?

Теми наукових досліджень та доповідей

1. Виконання центральними банками функції фінансового агента уряду.

2. Обслуговування НБУ внутрішнього державного боргу.

3. Обслуговування НБУ зовнішнього державного боргу.

4. Управління державним боргом.

5. Участь центрального банку у касовому виконанні державного бюджету.

6. Особливості касового виконання державного бюджету в Україні, роль НБУ.

Теми рефератів

1. Управління державним боргом України.

2. Казначейська система касового виконання державного бюджету.

3. Внутрішній державний борг та методи його фінансування.