86. Декларація про державний суверенітет України та її роль у зміні статусу України на міжнародній арені

Здобуття Україною незалежності кардинально змінило геополітичну мапу світу. Поява в центрі Європи країни, що територіально та за кількістю населення ставала в один ряд з провідними державами континенту, звісно, не могла не позначитися на особливостях глобальних процесів. Суверенна Україна, відкриваючи себе світові, змушена була творити й власну, самостійну зовнішню політику. Впровадження її в життя супроводжувалося дією об'єктивних чинників, які визначали тенденції сучасного суспільного розвитку.

Датою формування зовнішньої політики України доцільно вважати 16 липня 1990 p., коли Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет.

У Декларації про державний суверенітет було наголошено: Україна "як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для забезпечення національних інтересів у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, технічній і спортивній сферах. Україна є рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, бере участь у загальноєвропейському процесі та в європейських структурах".

Декларація про суверенітет стала не лише основою для подальшої розробки концепції зовнішньої політики молодої Української держави, а й визначила її принципові засади. Зокрема, проголошено, що Україна активно сприятиме зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, братиме безпосередню участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах, а також у майбутньому прагне стати постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Принципове значення має і визнання Україною переваги загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритету загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права. Все це засвідчує чіткий намір молодої республіки увійти в коло авторитетних, цивілізованих держав світу.

Щодо відносин із республіками СРСР, то, згідно з Декларацією, вони будуватимуться на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи.

87. Проголошення незалежності України та його міжнародне значення

Початок 90-х років, коли український народ заявив про своє бажання будувати суверенну державу, посідає особливе місце в історії України. Основою державотворчих процесів стала прийнята Верховною Радою України 16 липня 1990р. "Декларація про державний суверенітет України". У ній зазначалося, що джерелом влади є народ. Влада має здійснюватися на основі права на самовизначення на всій території. Було визнано верховенство законів республіки над загальносоюзними. Проголошувалися незалежність і рівноправність України у зовнішніх відносинах, а сама вона мала стати без'ядерною та позаблоковою державою.

Як у СРСР, так і в Україні тоді велася гостра політична боротьба навколо результатів референдуму 17 березня 1991 р. про оновлення Союзу РСР. Одним із її проявів стало запровадження в СРСР 19 серпня 1991 р. надзвичайного стану. Події у Москві стали сигналом для рішучих дій національно-демократичних сил у Верховній Раді УРСР та за її межами. Під їх тиском Верховна Рада УРСР 24 серпня 1991 р. прийняла "Акт проголошення незалежності України".

Цією історичною постановою проголошувалася незалежність України як самостійної держави територія оголошувалася неподільною і недоторканною. В Україні віднині стали чинними тільки її закони. Було також прийнято рішення провести 1 грудня 1991 р. референдум з приводу підтримки постанови Верховної Ради від 24 серпня та про обрання президента України. Понад 90% тих, хто взяв участь у голосуванні, підтримали "Акт проголошення незалежності України". Тоді ж першим Президентом України було обрано голову Верховної Ради УРСР Леоніда Кравчука.

7-8 грудня 1991р. Б.Єльцин, Л.Кравчук і С.Шушкевич у Біловезькій пущі підписали угоду про денонсацію Союзного договору від 30 грудня 1922 р. Була підписана угода про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД), до якої 21 грудня 1991 р. в Алма-Аті приєдналися Казахстан, Азербайджан, Молдова, Узбекистан, Киргизія, Таджикистан та Туркменія, дещо пізніше - Грузія та Вірменія.

Україна не була новачком на міжнародній арені. Вона - одна з країн - співзасновниць ООН, брала активну участь у її роботі та діяльності ЮНЕСКО, МАГАТЕ, МОП, ВООЗ тощо. Дуже сприятливим фактором для проголошення незалежності була цілісність території УРСР, забезпечена в попередні роки. Нарешті, слід врахувати також наявність реальної багатопартійності суспільства, зародження і утвердження нових підходів і розуміння плюралізму форм власності. Названі фактори робили природним і зрозумілим проголошення незалежності України.