4. Правова політика сучасної України

Як своєрідний суспільний феномен, правова політика виникає в суспільстві лише за умови розвитку суспільства демократичним, правовим шляхом.

В умовах незалежної України правова політика є сучасним і важливим компонентом процесів демократичної трансформації суспільних відносин узагалі та формування і функціонування ефективної правової системи суспільства зокрема.

Поняття «правова політика» може бути визначено у двох аспектах – об’єктивному й суб’єктивному. В об’єктивному аспекті правову політику розглядають як сферу суспільних відносин, котрі не залежать від волі конкретних суб’єктів. У суб’єктивному – правова політика є сукупністю вольових установ та чинників поведінки, які зумовлюють справедливість і результативність конкретних суб’єктів політико-правових відносин влади і підпорядкування. Стосовно філософсько-правового змісту політики права, вбачають дві протилежні концепції правової політики. Щодо першої концепції, то правову політику розглядають як своєрідну технологію соціального управління, або форму соціальної інженерії, і в цьому сенсі вона втілює сутність влади. Друга модель правової політики узгоджується з вимогами сучасного постіндустріального суспільства, розглядає діалог між суб’єктами правовідносин, насамперед між інститутами влади і громадянського суспільства.

Як суспільний феномен, правову політику розглядають і в широкому і в вузькому розумінні. У вузькому розумінні – це вироблення й реалізація політики та стратегії в галузі створення та застосування права на загальних засадах гуманізму. У широкому – це діяльність насамперед державних і муніципальних органів, громадських об’єднань, окремих громадян, що охоплює систему ідей, цілей, заходів та способів, які забезпечують функціонування й відтворення правового механізму, спрямована на реалізацію інтересів, прав і свобод особи у взаємодії з її обов’язками.

За сутністю й соціальними цілями правова політика є особливим і необхідним компонентом державної політики, засобом юридичної легітимації, закріплення й забезпечення політичного курсу країни, санкціонованого волею народу і його політичних лідерів, що відбувається у діяльності владних структур.

Структура правової політики доволі широка та різноманітна, її компонентами є: стратегія законотворчості; принципи правового регулювання, конституційне будівництво; судово-правова й адміністративна реформи; пошук оптимальної реформи парламентаризму; вдосконалення виборчого права і кодифікованих галузей права; зміцнення законності, правопорядку, дисципліни, і, в решті самої державності.

Можна виділити два напрями правової політики: зовнішній і внутрішній. Правова політика у зовнішньому напрямі спрямована на забезпечення суверенітету, незалежності й територіальної цілісності держави. Внутрішній напрям пов’язаний із демократичними засадами розвитку держави, пріоритетом гарантування людині прав і свобод.

Найважливішими властивостями правової політики є її державно-вольовий характер і владно-імперативний зміст. Правова політика грунтується на праві й пов’язана з правом; здійснюється правовими методами; охоплює, здебільшого, правову сферу діяльності; спирається, коли це потрібно, на примус; є публічною, офіційною; відрізняється нормативно-організаційними началами.

Основними завданнями правової політики сучасної України є розв’язання юридичними засобами соціальних проблем; підтримання правопорядку; забезпечення функціонування гілок державної влади і місцевого самоврядування, зв’язку індивіда, суспільства, держави; забезпечення миру й стабільності в середині країни та на міжнародній арені.