
- •Тема 1. Сучасні тенденції розвитку, тардиції та риси конституційного права
- •1. Поняття та значення конституційного права як галузі публічного права
- •2. Конституційно-правові відносини: поняття, специфічні риси та структура
- •3. Особливості суб’єктного складу та об’єктів на сучасному етапі
- •4.Метод конституційного регулювання суспільних відносин: особливості впливу в умовах становлення єдиного конституційного простору
- •Тема 2. Актуальні проблеми системи конституційного права України
- •1. Поняття та складові елементи системи конституційного права
- •2. Конституційно-правові інститути: проблеми теорії та практики
- •3. Правові презумпції
- •4. Система й структура конституційно-правових норм. Особливості санкцій конституційно-правової норми.
- •Тема 3. Актуальні проблеми джерел конституційного права
- •1. Поняття та система джерел конституційного права України. Джерело конституційного права: понятійна та правова характеристика
- •2. Договір в системі джерел конституційного права
- •3. Актуальні проблеми державної реєстрації нормативно-правових актів в контексті адаптації законодавства України до законодавства єс
- •4. Правова політика сучасної України
- •Тема 4. Актуальні проблеми конституційно-правової відповідальності
- •1. Поняття і особливості конституційно-правової відповідальності
- •2. Конституційні делікти як підстава конституційно-правової відповідальності
- •3. Конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади
- •4.Конституційно-правова відповідальність політичних партій та громадських об'єднань
- •Тема 5.Теоретичні та методологічні проблеми науки конституційного права
- •1.Фактори систематизації конституційно-правового знання
- •2.Основні характеристики та моделі системи науки конституційного права
- •3.Співвідношення науки конституційного права та системи конституційно-правових навчальних дисциплін
- •4.Методологія та методика викладання дисципліни в системі юридичної освіти
- •Тема 6.Актуальні проблеми загальної теорії прав людини
- •1.Методологічні підходи до вивчення феномена прав людини та з`ясування нових закономірних тенденцій його розвитку
- •2.Сутність, функції, структура, особливості формування, розвитку правової системи у зв’язку з розв’язанням проблем прав особи в умовах демократичної, соціально-правової держави
- •3.Актуальність проблеми забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина у контексті питань політико-правового реформування
- •4.Система принципів конституційно-правового статусу людини, їх взаємозв’язок та взаємозалежність
- •Тема 7. Актуальні питання правового регулювання сучасного громадянства та практики застосування норм про громадянство в Україні
- •1. Теоретичні основи інституту громадянства України
- •2. Основні підходи щодо визначення правової природи та поняття громадянства
- •3. Механізм реалізації законодавства про громадянство в Україні та практика його застосування
- •4. Правові способи запобігання подвійному громадянству та безгромадянства
- •Тема 8.Актуальні проблеми інституту безпосередньої демократії
- •1.Вибори як форма безпоседньої демократії
- •2.Значення виборів у демократичній державі
- •3.Поняття, види та предмет референдумів в Україні
- •4.Відповідальність за порушення виборчих прав громадян
- •Тема 9. Актуальні проблеми організації та діяльності вищих органів влади в Україні
- •1.Проблеми реалізації представницької функції Верховної Ради України
- •2.Становлення і розвиток конституційних засад виконавчої влади в Україні
- •3.Інститут Президента України в системі органів державної влади
- •4.Конституційний конфлікт як феномен та процес в Україні
- •Тема 10. Демократизація судової системи України: проблеми та перспективи
- •1.Концептуальні проблеми демократизації судової системи України
- •2.Гарантії суддівської діяльності. Інститут народних, присяжних засідателів
- •3.Конституційно-правовий статус Вищої Ради юстиції
- •4.Поняття та види конституційного контролю
- •Тема 11.Сутність та особливості державного устрою як форми організації політичної влади
- •1.Поняття, принципи та форми територіального устрою
- •2.Адміністративно-територіальний поділ України: становлення, сучасний стан та перспективи реформування
- •3.Конституційно-правові засади (принципи) розмежування компетенції України та Автономної Республіки Крим
- •4.Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим
- •Тема 12. Актуальні проблеми інституту місцевого самоврядування в Україні
- •1.Загальнотеоретична характеристика поняття і співвідношення повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування
- •2.Конституційно-правова регламентація об’єктного складу місцевого самоврядування в Україні
- •3.Поняття та юридична природа місцевого самоврядування
- •4.Конституційно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- •Тестові завдання
- •12. Право на свободу об’єднання у політичні партії належить:
- •16.Обов’язок щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку встановленому законом це:
- •Які з перерахованих категорій громадян України мають право за законом брати участь у Всеукраїнському референдумі:
- •Контрольні питання
- •Використані джерела
1.Проблеми реалізації представницької функції Верховної Ради України
Функції Верховної Ради України – це основні напрями та види її діяльності, що відображають сутність, зміст і призначення Верховної Ради України в державі та суспільстві як органу законодавчої державної влади; пов’язані з реалізацією компетенції, закріпленої Конституцією України та іншими конституційно-правовими актами, відповідно до її місця та ролі в механізмі Української держави для досягнення завдань та мети.
Наукова класифікація функцій Верховної Ради України здійснюється за такими критеріями як: об’єкти (сфери), суб’єкти, способи (форми), засоби, термін реалізації, механізм реалізації діяльності Верховної Ради України. За об’єктами (сферами) внутрішньої діяльності Верховної Ради України можна розрізняти політичну, економічну, соціальну, культурну функції та в зовнішній сфері – зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну та ін. За суб’єктами Верховної Ради України – загальнопарламентські, функції народних депутатів, функції комітетів, функції тимчасових спеціальних та слідчих комісій, функції фракцій, функції парламентської більшості, функції опозиції. За способами (формами) діяльності Верховної Ради України – законодавчу, представницьку, державотворчу, організаційну, контрольну функції. За засобами діяльності Верховної Ради України – конституційну, бюджетно-фінансову, інформаційну, територіальну, програмну та інші функції. За терміном діяльності Верховної Ради України – постійні та тимчасові функції. За механізмом реалізації функцій Верховної Ради України – складні (комплексні) та прості функції.
Про наявність представницької функції Верховної Ради України свідчать наступні аргументи: 1) згідно із положеннями Декларації про державний суверенітет України, тільки Верховна Рада України має право виступати від імені народу України; 2) Верховна Рада України має ознаки органу народного представництва; 3) Верховна Рада України є єдиним органом державної влади, що представляє Український народ – громадян всіх національностей, що проживають на всій території України та за її межами; 4) представництво народу України є виключною компетенцією Верховної Ради України.
Аналіз положень Конституції України дозволяє виявити характерні ознаки Верховної Ради України як представницького органу, а саме: виборність; періодичність формування; колегіальність (має свій вираз у кількісному та якісному складі парламенту); вільний мандат народних депутатів.
Представницька функція Верховної Ради України – це напрям і вид діяльності парламенту України, що полягає в представництві Українського народу – громадян України всіх національностей у здійсненні законодавчої влади шляхом виявлення, узагальнення, узгодження, формування, реалізації та захисту його інтересів. Сутність представницької функції полягає в тому, що Верховна Рада України здійснює функції народу України від його імені, реалізує народовладдя. Змістом представницької функції Верховної Ради України є виявлення, узагальнення, узгодження, формування, реалізація та захист інтересів Українського народу.
Верховна Рада України здійснює представницьку функцію з таких основних напрямів: внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбаченому розділом ХIII Конституції; призначення та сприяння в організації всеукраїнського референдуму з питань визначених ст. 73 Конституції, виборів та інших форм безпосереднього народовладдя; прийняття законів, інших актів Верховної Ради України та внесення до них змін; визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики та їх обговорення і подальша реалізація парламентом; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України до народу про внутрішнє і зовнішнє становище України; повноваження в сфері державотворення; повноваження в сфері здійснення контролю Верховною Радою України. Про це свідчать повноваження Верховної Ради України в представницькій сфері, що закріплені Конституцією України.
Форми здійснення представницької функції Верховної Ради України поділяють на організаційні та правотворчі.
До організаційних форм здійснення представницької функції Верховної Ради України належать наступні: сесії, пленарні засідання, парламентські дебати, парламентські слухання з окремих питань, проведення Днів Уряду у Верховній Раді України, заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України до народу про внутрішнє і зовнішнє становище України.
До правотворчих форм здійснення представницької функції належать прийняття законів, постанов, декларацій, заяв, звернень Верховної Ради України. Вони поділяються на нормативні та ненормативні форми.
Верховна Рада України реалізує представницьку функцію завдяки створенню певного механізму. Механізм реалізації представницької функції парламенту України – це цілісна, структурована сукупність елементів, якими є суб’єкти – народні депутати України, органи Верховної Ради України та об’єднання народних депутатів, конституційно-правові відносини між цими суб’єктами та конституційно-правові норми, що регулюють дані відносини. Отже, елементами механізму реалізації представницької функції Верховної Ради України є народні депутати України, комітети Верховної Ради України, тимчасові спеціальні та слідчі комісії, фракції, парламентська більшість та опозиція; конституційно-правові відносини, що виникають між зазначеними суб’єктами в процесі реалізації ними представницької функції парламенту України; конституційно-правові норми, які регулюють дані відносини.
Провідну роль у реалізації представницької функції Верховної Ради України відіграють народні депутати України, фракції. Процес реалізації представницької функції народними депутатами умовно можна поділити на три основних стадії. Отже, перша стадія – ознайомлення, виявлення, об’єктивне узагальнення та формування інтересів громадян України; друга – реалізація інтересів; третя – захист інтересів громадян України. Роль фракцій у здійсненні представницької функції Верховної Ради України є в тому, що вони безпосередньо впливають на ефективність діяльності парламенту України, своєчасне виявлення, узгодження, формування та реалізацію інтересів громадян України; подальше врегулювання на законодавчому рівні тих суспільних відносин, які виникають з розвитку всіх сфер життєдіяльності суспільства. І той факт, що фракції визначаються конституційними нормами та на їх основі утворюється парламентська більшість, свідчить про суттєвий внесок фракцій у політичну стабільність позицій членів парламенту України, а звідси, у вдосконалення представницької функції Верховної Ради України.