41. Й.Г. Песталоцці і його «Книга для матерів».

Мати, на думку Песталоцці, краще за всіх здатна осягнути, що відчуває її дитина, до чого він здатний, чого бажає. Знаючи це, вона може правильно, у відповідності з його природними особливостями, виховувати малюка з дитинства. "Час народження дитини є перша година його навчання", - говорив Песталоцці. Він визначив завдання, зміст, розробив методику первинного виховання в сім'ї. Песталоцці вважав, що мати повинна з раннього віку розвивати фізичні сили дитини, прививати йому трудові навички, виховувати в ньому любов до людей, вести його до пізнання навколишнього світу. Сімейне виховання має бути спрямоване на гармонійний розвиток всіх природних даних дитини.

Надаючи величезного значення сімейному вихованню, Песталоцці склав спільно з одним із співробітників Бургдорфского інституту спеціальний посібник "Книгу матерів, або Керівництво для матерів, як їм навчити своїх дітей спостерігати і говорити". Вважаючи, що першим об'єктом спостережень дитини повинне бути її власне тіло, Песталоцці в цій книзі показав, як за допомогою спеціальних вправ мати може навчити свою дитину спочатку показувати і називати частини тіла, їх кількість, властивості, функції і т. д., а потім перейти до ознайомлення його з предметами, які його оточують будинки, в природі, в суспільстві.

Дуже цінним було прагнення Песталоцці систематизувати коло первинних уявлень дитини, розташувати їх по зростаючій мірі труднощі і навчити матерів поступово і послідовно знайомити дитину з його оточенням, розвиваючи на цій основі її розумові сили і здібності. Проте "Книга матерів ... перевантажена зайвими подробицями, а рекомендовані Песталоцці вправи нудні і стомлюючі.

Бачачи в матері основного вихователя дитини, Песталоцці проте для дітей, які не можуть отримати в сім'ї належного виховання, пропонував організувати при школах спеціальні класи. Робота в них повинна будуватися по типу первинного родинного виховання і докорінно відрізнятися від того словесного навчання, яке панувало в звичайних "школах для малолітніх того часу. Організацією цих класів Песталоцці мав на увазі здійснити наступність між дошкільним і шкільним вихованням.

Песталоцці - чудовий педагог-ентузіаст, який присвятив себе вихованню дітей трудящих. Він глибоко співчував пригнобленому народу, але не міг знайти правильних шляхів для полегшення його лих. Прагнучи надати дієву допомогу селянам, він всі сили віддав справі виховання їхніх дітей.

Педагогічна діяльність Песталоцці, його теорія гармонійного, природосообразно розвитку сил і здібностей дітей, його теорія елементарної освіти, з'єднання навчання з продуктивною працею зробили величезний позитивний вплив на подальший розвиток теорії і практики суспільного і сімейного виховання.

42. Основні положення «Методу м. Монтессорі».

Історія розвитку гуманістичних педагогічних теорій сягає часів античності. Особливого розквіту гуманістична педагогічна тради­ція зазнала в епоху Відродження, коли був відновлений античний ідеал різнобічного гармонійного розвитку особистості. Своєрід­ною різновидністю ідей гуманістичного, вільного виховання ста­ла і концепція італійського педагога Марії Монтессорі. Першо-початково ця концепція була розроблена з метою розвитку орга­нів чуттів у розумово відсталих дітей. Поступово М.Монтессорі прийшла до висновку, що створена нею методика стане у нагоді і в роботі з нормальними дітьми. Як і всі представники реформа­торської педагогіки, вона піддала різкій критиці недоліки тради­ційної школи: відсутність дитячої рухливості на уроках, муштру, ігнорування природних запитів дитини. Вона закликала до на­дання дітям свободи для "самовиховання і самонавчання", ствер­джуючи, що "ми так само мало здатні створювати внутрішні яко­сті людини, як і зовнішні форми тіла" .

Початкова школа, за М.Монтессорі, повинна стати лаборато­рією, в якій вивчається психічне життя дитини. Внутрішні потре­би дитини не можна "відгадати", їх необхідно виявити, якщо за­лишити дитину вільною у природних умовах. Необхідні створити такі умови, які б відповідали потребам дитини у розвитку, і такі посібники, які б сприяли її "самовихованню і самонавчанню".

Свої педагогічні ідеї М.Монтессорі почала застосовувати у 1907 році у дошкільних закладах, створених '''Громадою дешевих квартир" для бідних. Однією з провідних ідей, що реалізовува­лась у цих закладах, була ідея єднання школи і сім'ї, що мало сприяти "відродженню людства" шляхом нового виховання, емансипації жінки, підвищенню культурного рівня населення.

У "будинках дитини", які працювали під керівництвом М.Монтессорі, дітям пропонувалась свобода вибору будь-якого матеріалу для занять, який би відповідав їх "внутрішнім потре­бам". Але кожне заняття повинно було бути педагогічне виправ­даним, тобто мати певну мету і відповідний напрям. У дошкіль­ному віці особливої уваги надавалося сенсорній культурі дитини. Для удосконалення слуху, зору, дотику була розроблена система дидактичних матеріалів. Робота з цим матеріалом повинна відбу­ватись самостійно. Основною ідеєю у "будинках дитини" була:

"Допоможи мені це зробити самому". Тобто педагог виступав спостерігачем, помічником. М.Монтессорі підкреслювала, що під час вправ з дидактичними матеріалами не стільки важливі самі знання, скільки внутрішні процеси психічного і фізичного розви­тку, набуття нового "бачення", яке допоможе розпізнати предме­ти та їх властивості.

Самостійне виправлення дитиною помилок у діях потребує зосередженої уваги, спостережливості, терпіння, волі. Тренуван­ня цих якостей сприяє, на думку авторки концепції, подоланню "хаотичності", властивої дошкільному віку, і є основою для "са­мовиховання та самодисципліни".

Система М.Монтессорі має і певні суперечності. Зокрема, концепція "спонтанного розвитку дитини", проголошена нею, практично спростовується зарегламентованим режимом "будин­ків дитини". Недостатня увага приділяється такому природному виду діяльності дітей, як гра. Недооцінюється у аналізованій сис­темі роль живого слова, отримання дітьми знань, праця з реаль­ними, а не штучними матеріалами. В сучасних умовах існує до­сить широка мережа дошкільних закладів та початкових шкіл, які працюють за системою М.Монтессорі, яка поступово удоскона­люється, приводиться у відповідність до потреб сучасного життя.