114. Поняття, мета та види покарання.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за виро­ком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбачено­му законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України).

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання чиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Покарання має особистий характер, спеціальну мету і тягне за собою судимість.

Метою покарання є:

кара;

виправлення засудженого;

запобігання вчиненню засудженим нових злочинів (спеціальна превенція):

запобігання вчиненню злочинів іншими особами (загальна превенція).

Під карою як метою покарання розуміється застосування до засудженого тако­го комплексу обмежень його прав та свобод, який буде відчутним і водночас до­статнім для досягнення основних цілей покарання — виправлення засудженого, а також спеціальної і загальної превенції.

До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосо­вані такі види покарань (ст. 51 КК України):

штраф;

позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфіка­ційного класу;

позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяль­ністю;

громадські роботи;

виправні роботи;

службові обмеження для військовослужбовців;

конфіскація майна;

арешт;

обмеження волі;

тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

позбавлення волі на певний строк;

довічне позбавлення волі.

Отже, КК України закріплює систему покарань, тобто встановлений криміна­льним законом обов'язковий для суду перелік покарань, що розташовані за сту­пенем їх тяжкості — від менш суворих до більш суворих. Наведений перелік видів покарань є вичерпним, розширене його тлумачення не допускається.

За характером заходів, що можуть застосовуватись до засуджених, та спе­цифікою обмежень прав і свобод система включає п'ять груп покарань:

а) покарання майнового характеру (штраф, виправні роботи, службові обме­ження для військовослужбовців, конфіскація майна);

б) покарання, пов'язані з моральним впливом на засудженого та можливими матеріальними втратами для нього (позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу);

в) покарання, пов'язані з трудовим впливом на засудженого та можливими матеріальними втратами для нього (громадські роботи, виправні роботи);

г) покарання, пов'язані з обмеженнями у сфері діяльності засудженого (поз­бавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю);

ґ) покарання, пов'язані з обмеженням пересування і спілкування з іншими членами суспільства (арешт, обмеження та позбавлення волі, тримання у дис­циплінарному батальйоні військовослужбовців).

Основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обме­ження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання у дис­циплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.

За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, перед­бачене в санкції статті Особливої частини КК України. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань