- •1. Теорії походження держави і права.
- •2. Поняття та ознаки держави.
- •3. Форма держави
- •4. Поняття та структура механізму держави
- •5. Правова держава: поняття та ознаки.
- •6. Поняття та ознаки права.
- •7) Поняття та ознаки правової норми.
- •8) Поняття та структура системи права.
- •9. Джерела (форми) права.
- •10. Поняття та структура правовідносин.
- •11. Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин.
- •12.Поняття та види правопорушень.
- •13.Склад правопорушення та його ознаки.
- •14.Поняття та підстави юридичної відповідальності.
- •15.Види юридичної відповідальності
- •16.Поняття та загальна характеристика Конституції України.
- •17.Загальні засади конституційного ладу України.
- •Конституційні права і свободи людини і громадянина.
- •Конституційні обов’язки людини і громадянина
- •Міжнародне закріплення прав та свобод людини.
- •Громадянство України: порядок набуття та підстави припинення.
- •Форми здійснення народовладдя в Україні.
- •Форми безпосередньої демократії.
- •Референдум: поняття та види.
- •Виборча система України.
- •Система державних органів України.
- •27.Верховна Рада України: склад та порядок формування.
- •28. Повноваження Верховної Ради України.
- •29.Конституційний статус Президента України.
- •30. Кабінет Міністрів України: склад та порядок формування.
- •31. Повноваження Кабінету Міністрів України.
- •33. Судова система України.
- •34. Правовий статус Конституційного Суду України.
- •35.Суди загальної юрисдикції.
- •36 .Система та повноваження господарських судів України
- •38Поняття та види органів виконавчої влади в Україні.
- •41,Поняття та ознаки адміністративного правопорушення
- •42,Права особи, затриманої працівниками міліції
- •43.Склад адміністративного правопорушення(ап).
- •44.Адміністративна відповідальність(ав): поняття та підстави.
- •51. Система оподаткування в Україні.
- •52. Поняття та види податків і зборів.
- •53.Права та обов’язки платників податків.
- •54.Відповідальність за порушення податкового законодавства.
- •55.Банківська система України.
- •56.Поняття банку. Види банків в Україні.
- •57.Правовий статус Національного банку України.
- •58.Правове положення банків в Україні.
- •59.Поняття та структура цивільних правовідносин.
- •60.Суб’єкти цивільних правовідносин.
- •61.Цивільна правоздатність та цивільна дієздатність громадян України.
- •62.Порядок укладання шлюбу.
- •63.Порядок розірвання шлюбу.
- •64.Визнання шлюбу недійсним.
- •65.Поняття та ознаки юридичної особи, її правосуб’єктність.
- •66.Види юридичних осіб.
- •67. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних прав та обов‘язків.
- •68. Захист цивільних прав.
- •69. Загальна характеристика прав споживачів.
- •70. Поняття, види та форми правочинів у цивільному праві.
- •71. Поняття та види представництва. Довіреність.
- •72. Строки позовної давності.
- •73. Поняття права власності та форми власності в Україні.
- •74. Захист права власності в Україні.
- •75.Право інтелектуальної власності: поняття, об‘єкти та суб‘єкти.
- •76. Поняття зобов’язання та підстави його виникнення.
- •77. Підстави припинення зобов’язань за цивільним законодавством.
- •78.Способи забезпечення виконання зобов’язань.
- •79.Поняття цивільно-правового догов-у та його види.
- •80.Порядок укладення, зміни та розірвання договору.
- •81.Поняття та зміст договору купівлі-продажу.
- •82.Загальна характеристика договору найму (оренди).
- •83.Загальна характеристика договору позики.
- •84.Загальна характеристика договорів міни і дарування.
- •85.Поняття, підстави та види цивільно-правової відповідальності.
- •86.Спадкування за законом в Україні.
- •87.Спадкування за заповітом в Україні.
- •88.Поняття та система трудового права України.
- •89.Джерела трудового права України.
- •90.Поняття та порядок укладення колективного договору.
- •91.Поняття, сторони та зміст трудового договору.
- •Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника.
- •Порядок припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
- •Поняття робочого часу та його види за трудовим законодавством.
- •Поняття та види часу відпочинку за трудовим законодавством.
- •Види відпусток та порядок їх надання.
- •Поняття і види заробітної плати.
- •Дисциплінарна відповідальність працівників.
- •Дисциплінарні стягнення: види та порядок застосування.
- •Матеріальна відповідальність та умови її застосування за трудовим законодавством.
- •Види матеріальної відповідальності.
- •Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів.
- •Поняття колективних трудових спорів і порядок їх вирішення.
- •Суб’єкти права власності на землю.
- •Правовий режим земель різних категорій.
- •Правове становище сільськогосподарських підприємств.
- •Екологічні права та обов‘язки громадян.
- •109. Склад злочину як підстава кримінальної відповідальності.
- •110. Обставини, що виключають злочинність діяння.
- •111. Звільнення від кримінальної відповідальності.
- •112. Обставини, що пом’якшують кримінальну відповідальність.
- •113. Обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність.
- •114. Поняття, мета та види покарання.
- •115. Злочини проти власності.
- •116. Злочини у сфері господарської діяльності.
- •117. Злочини у сфері службової діяльності.
- •118. Злочини проти особи.
- •119. Поняття, система та джерела міжнародного права.
- •120. Суб'єкти міжнародного права.
- •121. Порядок розгляду цивільних справ у суді.
- •122. Порядок розгляду кримінальних справ у суді.
- •123. Порядок вирішення господарських спорів.
71. Поняття та види представництва. Довіреність.
Представництвом у цивільному праві вважається правовідношення, в якому одна особа (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені іншої особи, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, яка лише уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів (посередник). У відносинах представництва беруть участь три суб’єкти. По-перше, представник — особа, що вчиняє правочини та інші юридичні дії від імені іншої та в її інтересах. Представником може виступати тільки дієздатний громадянин або юридична особа. Фізичні особи, які працюють, з досягненням трудового повноліття (з 16 років) можуть виступати представниками в межах повноважень, наданих трудовим договором.
По-друге, особа, яку представляють, тобто та, в інтересах і від імені якої виступає представник. Такою може бути будь-який правоздатний учасник правовідносин, незалежно від обсягу дієздатності.
По-третє, третя особа, з якою представник укладає правочини від імені іншої особи (яку представляє). Третьою особою може бути будь-який учасник правовідносин. Якщо особа представника та його повноваження встановлені в нормативному чи адміністративному акті, то йдеться про законне (обов’язкове) представництво. Воно має на меті передусім забезпечення охорони прав та інтересів осіб з неповною дієздатністю чи недієздатних (малолітніх, неповнолітніх, обмежених у дієздатності). Так, законними представниками малолітніх, неповнолітніх дітей є їхні батьки (усиновлювачі). Якщо особа і повноваження представника визначаються безпосередньо особою, яку представляють, то має місце добровільне представництво. Воно ґрунтується найчастіше на довіреності або договорі доручення.
Різновидом добровільного (договірного) є комерційне представництво. Комерційний представник — це особа, яка постійно та самостійно виступає представником від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.
Різновидом добровільного (договірного) є представництво за довіреністю.Довіреність — це письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину, який потребує нотаріального посвідчення, має бути також посвідчена нотаріально. Відповідно до змісту та обсягу повноважень представника розрізняють три види довіреностей. Генеральні (загальні) — довіреності на вчинення широкого кола різноманітних правочинів та інших юридичних дій, наприклад довіреність на управління майном довірителя. Спеціальні — довіреності на вчинення однорідних правочинів чи інших юридичних дій у певній сфері (ведення судових справ, закупка сировини і т. ін.). Разові — довіреності на вчинення чітко визначеного правочину чи іншої дії, наприклад разове отримання матеріальних цінностей, одержання кореспонденції тощо.
72. Строки позовної давності.
Строк у цивільному праві — це певний період, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, що має юридичне значення. Одним з видів строків у цивільному праві є позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Розрізняють загальну та спеціальну позовну давність.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Спеціальна позовна давність, тобто скорочена або триваліша порівняно із загальною позовною давністю, застосовується для окремих видів вимог, а саме: стягнення неустойки (штрафу, пені); спростування розміщених у засобах масової інформації відомостей, що ганьблять честь, гідність, ділову репутацію, який обчислюється від дня розміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про ці відомості; у зв’язку з недоліками проданого товару; скасування договору дарування; у зв’язку з перевезенням вантажу; оскарження дій виконавця заповіту. Крім того, позовна давність у п’ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, обману, а позовна давність у десять років — до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін у формі відповідного письмового договору. В той же час вона не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка порушила право.