- •1. Теорії походження держави і права.
- •2. Поняття та ознаки держави.
- •3. Форма держави
- •4. Поняття та структура механізму держави
- •5. Правова держава: поняття та ознаки.
- •6. Поняття та ознаки права.
- •7) Поняття та ознаки правової норми.
- •8) Поняття та структура системи права.
- •9. Джерела (форми) права.
- •10. Поняття та структура правовідносин.
- •11. Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин.
- •12.Поняття та види правопорушень.
- •13.Склад правопорушення та його ознаки.
- •14.Поняття та підстави юридичної відповідальності.
- •15.Види юридичної відповідальності
- •16.Поняття та загальна характеристика Конституції України.
- •17.Загальні засади конституційного ладу України.
- •Конституційні права і свободи людини і громадянина.
- •Конституційні обов’язки людини і громадянина
- •Міжнародне закріплення прав та свобод людини.
- •Громадянство України: порядок набуття та підстави припинення.
- •Форми здійснення народовладдя в Україні.
- •Форми безпосередньої демократії.
- •Референдум: поняття та види.
- •Виборча система України.
- •Система державних органів України.
- •27.Верховна Рада України: склад та порядок формування.
- •28. Повноваження Верховної Ради України.
- •29.Конституційний статус Президента України.
- •30. Кабінет Міністрів України: склад та порядок формування.
- •31. Повноваження Кабінету Міністрів України.
- •33. Судова система України.
- •34. Правовий статус Конституційного Суду України.
- •35.Суди загальної юрисдикції.
- •36 .Система та повноваження господарських судів України
- •38Поняття та види органів виконавчої влади в Україні.
- •41,Поняття та ознаки адміністративного правопорушення
- •42,Права особи, затриманої працівниками міліції
- •43.Склад адміністративного правопорушення(ап).
- •44.Адміністративна відповідальність(ав): поняття та підстави.
- •51. Система оподаткування в Україні.
- •52. Поняття та види податків і зборів.
- •53.Права та обов’язки платників податків.
- •54.Відповідальність за порушення податкового законодавства.
- •55.Банківська система України.
- •56.Поняття банку. Види банків в Україні.
- •57.Правовий статус Національного банку України.
- •58.Правове положення банків в Україні.
- •59.Поняття та структура цивільних правовідносин.
- •60.Суб’єкти цивільних правовідносин.
- •61.Цивільна правоздатність та цивільна дієздатність громадян України.
- •62.Порядок укладання шлюбу.
- •63.Порядок розірвання шлюбу.
- •64.Визнання шлюбу недійсним.
- •65.Поняття та ознаки юридичної особи, її правосуб’єктність.
- •66.Види юридичних осіб.
- •67. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних прав та обов‘язків.
- •68. Захист цивільних прав.
- •69. Загальна характеристика прав споживачів.
- •70. Поняття, види та форми правочинів у цивільному праві.
- •71. Поняття та види представництва. Довіреність.
- •72. Строки позовної давності.
- •73. Поняття права власності та форми власності в Україні.
- •74. Захист права власності в Україні.
- •75.Право інтелектуальної власності: поняття, об‘єкти та суб‘єкти.
- •76. Поняття зобов’язання та підстави його виникнення.
- •77. Підстави припинення зобов’язань за цивільним законодавством.
- •78.Способи забезпечення виконання зобов’язань.
- •79.Поняття цивільно-правового догов-у та його види.
- •80.Порядок укладення, зміни та розірвання договору.
- •81.Поняття та зміст договору купівлі-продажу.
- •82.Загальна характеристика договору найму (оренди).
- •83.Загальна характеристика договору позики.
- •84.Загальна характеристика договорів міни і дарування.
- •85.Поняття, підстави та види цивільно-правової відповідальності.
- •86.Спадкування за законом в Україні.
- •87.Спадкування за заповітом в Україні.
- •88.Поняття та система трудового права України.
- •89.Джерела трудового права України.
- •90.Поняття та порядок укладення колективного договору.
- •91.Поняття, сторони та зміст трудового договору.
- •Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника.
- •Порядок припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
- •Поняття робочого часу та його види за трудовим законодавством.
- •Поняття та види часу відпочинку за трудовим законодавством.
- •Види відпусток та порядок їх надання.
- •Поняття і види заробітної плати.
- •Дисциплінарна відповідальність працівників.
- •Дисциплінарні стягнення: види та порядок застосування.
- •Матеріальна відповідальність та умови її застосування за трудовим законодавством.
- •Види матеріальної відповідальності.
- •Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів.
- •Поняття колективних трудових спорів і порядок їх вирішення.
- •Суб’єкти права власності на землю.
- •Правовий режим земель різних категорій.
- •Правове становище сільськогосподарських підприємств.
- •Екологічні права та обов‘язки громадян.
- •109. Склад злочину як підстава кримінальної відповідальності.
- •110. Обставини, що виключають злочинність діяння.
- •111. Звільнення від кримінальної відповідальності.
- •112. Обставини, що пом’якшують кримінальну відповідальність.
- •113. Обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність.
- •114. Поняття, мета та види покарання.
- •115. Злочини проти власності.
- •116. Злочини у сфері господарської діяльності.
- •117. Злочини у сфері службової діяльності.
- •118. Злочини проти особи.
- •119. Поняття, система та джерела міжнародного права.
- •120. Суб'єкти міжнародного права.
- •121. Порядок розгляду цивільних справ у суді.
- •122. Порядок розгляду кримінальних справ у суді.
- •123. Порядок вирішення господарських спорів.
60.Суб’єкти цивільних правовідносин.
Суб’єктами цивільно-правових відносин є фізичні та юридичні особи, які вступають між собою в цивільно-правові відносини з приводу майна та особистих немайнових благ. В окремих випадках суб’єктом зазначених відносин може бути держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права. Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. До фізичних осіб належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.
У цивільних правовідносинах беруть участь як мінімум два суб'єкти. Суб'єктом права називається носій прав і обов'язків. Суб'єктом цивільного правовідношення є будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами цивільного права.
Можливість особи стати учасником цивільного правовідношення називається правосуб'єктністю. Складовими частинами правосуб'єктності є правоздатність та дієздатність. Якщо під правоздатністю розуміють здатність особи набувати цивільні права та обов'язки, то під дієздатністю - здатність особи своїми діями набувати для себе права та обов'язки. Деякі вчені включають у склад правосуб'єктності окрім правоздатності і дієздатності ще й такі елементи:
- деліктоздатність (здатність відповідати за заподіяну шкоду);
- трансдієздатність (можливість делегувати частину своїх повноважень представникові або виступити представником іншого суб'єкта);
- тестаментоздатність (можливість скласти заповіт).
61.Цивільна правоздатність та цивільна дієздатність громадян України.
Цивільною правоздатністю називається здатність особи мати цивільні права і нести цивільні обов’язки. Правоздатність у громадянина України виникає у момент його народження і припиняється з його смертю (або визнання громадянина померлим). Цивільна правоздатність закріплюється в цивільному законодавстві як рівна для всіх і для кожного незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, релігійних поглядів, роду і характеру занять, місця проживання тощо. Жоден громадянин за своє життя не може бути позбавлений цивільної правоздатності, але може бути обмежений у ній.
Цивільна дієздатність — це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності залежить від віку та психічного здоров’я фізичної особи.
Повна дієздатність настає з досягненням повноліття — 18 років. Згідно з чинним законодавством у разі одруження особи до досягнення повноліття повна дієздатність у неї настає з моменту реєстрації шлюбу.
Неповну цивільну дієздатність мають фізичні особи у віці від 14 до 18 років. Вони мають право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати авторські права на результати літературної, художньої, наукової і технічної творчості, що охороняються законом; бути учасником та засновником юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи. Крім того, неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Часткова цивільна дієздатність характерна для осіб віком до 14 років (малолітні), які мають право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; вкладати кошти у банківські (кредитні) установи та розпоряджатися ними; здійснювати особисті немайнові права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об’єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом. Якщо кошти внесені на ім’я дитини іншими особами, ними мають право розпоряджатися батьки або один з них, що проживає з дитиною, або опікун. Малолітні не несуть цивільно-правової відповідальності за заподіяну ними шкоду.
Обмежена цивільна дієздатність визначається судом щодо фізичних осіб, які страждають на психічний розлад здоров’я, що суттєво впливає на їх здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. Крім того, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. При цьому обмежена цивільна дієздатність фізичної особи настає з моменту набуття чинності відповідним рішенням суду.
Громадянин, який внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров’я не здатний усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним, у зв’язку з чим над ним встановлюється опіка, що призводить до втрати ним можливості вчиняти будь-який правочин. У разі одужання чи значного поліпшення психічного стану громадянина, якого визнано недієздатним, суд поновлює його у дієздатності.