
- •Глава 1. Теоретичні основи менеджменту зовнішньоекономічної діяльності
- •Глава 2. Організаційна система управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •Глава 3. Управління персоналом
- •Глава 4. Основи маркетингової діяльності
- •Глава 5. Стратегічний менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
- •Глава 6. Фінансовий менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
- •Глава 7. Менеджмент у міжнародних корпораціях
- •Глава 12. Вирішення міжнародних комерційних спорів
- •Глава 13. Державне управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •Глава 14. Міжнародний розвиток торгових відносин
- •Глава 15. Зовнішньоекономічні відносини України
- •Глава 16. Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз і приєднання до гатт/сот
- •Глава 1 Теоретичні основи менеджменту зовнішньоекономічної діяльності
- •1.1. Зовнішньоекономічна діяльність в україні
- •1.1.1. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •1.2. Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності
- •1.2.1. Принципи зовнішньоекономічної діяльності
- •1.3. Еволюція поглядів на управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •1.3.1. Класичні концепції міжнародної торгівлі
- •1.3.2. Регулятивні теорії розвитку
- •1.3.3. Сучасні концепції міжнародної торгівлі
- •1.4. Функціональний та предметний підходи в менеджменті
- •1.5. Предмет і завдання курсу
- •Глава 2 Організаційна система управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •2.1. Основні види зовнішньоекономічної діяльності
- •2.1.1. Міжнародна торгівля
- •2.1.2. Міжнародний лізинг
- •2.1.3. Використання активів із-за кордону
- •2.1.4. Контрактні форми зовнішньоекономічної діяльності
- •2.1.5. Міжнародні інвестиції
- •2.2. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •2.3. Чинники управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •2.4. Організаційна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •2.5. Здійснення зовнішньоекономічної діяльності через посередників
- •2.6. Контрактні форми зовнішньоекономічної діяльності
- •2.7. Ліцензування і франчайзинг
- •Глава 3 Управління персоналом
- •3.1. Сутність управління персоналом
- •3.1.1. Система управління персоналом
- •3.1.2. Стратегія управління персоналом
- •3.2. Структура управління персоналом
- •3.2.1. Планування персоналу
- •3.2.2. Підбір персоналу
- •3.2.3. Оцінювання персоналу
- •3.3. Навчання та підвищення кваліфікації
- •3.4. Атестація і ротація кадрів
- •3.5. Мотивація персоналу
- •3.6. Соціальне партнерство
- •Глава 4 Основи маркетингової діяльності
- •4.1. Маркетингова діяльність
- •4.1.1. Сутність маркетингу
- •4.1.2. План маркетингу
- •4.2. Особливості міжнародного маркетингу
- •4.3. Інструментарій маркетингу
- •4.4. Організаційна структура маркетингової діяльності
- •4.5. Технологія маркетингової діяльності
- •Глава 5 Стратегічний менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
- •5.1. Стратегія у зовнішньоекономічній діяльності
- •5.2. Вибір стратегічного профілю зовнішньоекономічної діяльності
- •5.3. Стратегічне планування
- •5.3.1. Зміст і послідовність стратегічного планування
- •5.3.2. Розробка стратегії поведінки підприємства на зовнішньому ринку
- •5.3.3. Процес стратегічного планування
- •5.3.4. Місія і цілі організації
- •5.3.5. Аналіз зовнішнього середовища
- •5.3.6. Аналіз сильних і слабких сторін організації
- •5.4. Розробка базової стратегії
- •5.4.1. Антидемпінгові розслідування
- •5.5. Стратегія експорту
- •5.6. Стратегія імпорту
- •5.7. Глобальна стратегія
- •5.8. Стратегічний контроль
- •Глава 6 Фінансовий менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
- •6.1. Сутність фінансового менеджменту
- •6.2. Міжнародні розрахунки
- •6.2.1. Банківський переказ
- •6.2.2. Чеки у зовнішній торгівлі
- •6.2.3. Вексель
- •6.3. Міжнародні валютні ринки
- •6.4. Фінансування зовнішньої торгівлі
- •6.5. Ризики у міжнародних розрахунках
- •Глава 7 Менеджмент у міжнародних корпораціях
- •7.1. Транснаціональні корпорації
- •7.2. Особливості функцій менеджменту і планування в міжнародних корпораціях
- •7.2.1. Планування в тнк
- •7.3. Прийняття управлінських рішень у транснаціональних компаніях
- •7.4. Організаційна структура міжнародних корпорацій і культура їх діяльності
- •7.5. Управління персоналом у міжнародних компаніях
- •7.6. Керівництво, комунікації і контроль у транснаціональних корпораціях
- •Глава 8 Міжнародна логістика
- •8.1. Поняття логістики: сутність і значення
- •8.2. Концепція і структура логістики
- •8.3. Логістична система як складова менеджменту
- •8.4. Створення міжнародних логістичних систем
- •Глава 9. Юридичний характер менеджменту. Право і менеджмент
- •Глава 10 Види підприємництва в зовнішньоекономічній діяльності
- •10.1. Форма і організація підприємств
- •10.2. Фізичні особи
- •10.3. Юридичні особи
- •10.3.1. Товариства
- •10.3.2. Товариства з обмеженою відповідальністю. Акціонерні товариства
- •10.3.3. Інші об'єднання
- •10.4. Державні торгові підприємства
- •10.5. Представництва і агентства підприємств
- •Глава 11 Види міжнародних угод торгового характеру
- •11.. Купівля-продаж товару
- •11.1.1. Укладання договору
- •11.1.2. Виконання зобов'язань за договором
- •11.1.3. Наслідки невиконання договору
- •11.1.4. Неможливість виконання
- •11.2. Міжнародні транспортні перевезення
- •11.3. Страхування
- •11.4. Платіж. Правові основи здійснення платежу
- •11.5. Гарантії і фінансування купівлі-продажу
- •11.6. Зберігання товару на складі
- •11.7. Товарообмін. Бартер
- •11.8. Передача технології. Захист інтелектуальної власності
- •11.9. Торгівля послугами
- •11.9.1. Фінансові і банківські відносини
- •11.9.2. Страхові підприємства
- •11.9.3. Юридичні й бухгалтерські послуги
- •11.9.4. Транспортні послуги
- •11.9.5. Телекомунікації
- •11.9.6. Будівництво
- •11.9.7. Гірнича справа
- •11.10. Інвестиції
- •Глава 12 Вирішення міжнародних комерційних спорів
- •12.1. Переговори
- •12.3. Третейський суд
- •12.4. Виконання іноземних судових рішень
- •Глава 13 Державне управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •13.1. Роль права і держави. Обмеження влади держави
- •13.2. Регулювання імпорту
- •13.2.1. Цілі обмеження імпорту
- •13.2.2. Засоби обмеження імпорту
- •1) Кількісні обмеження, квоти і ліцензування імпорту;
- •4) Митні процедури;
- •13.2.3. Міжнародні зусилля щодо зменшення нетарифних обмежень імпорту
- •13.2.4. Кількісні обмеження, квоти і ліцензування імпорту
- •13.2.5. Державні закупки
- •13.2.6. Стандарти на товари
- •13.2.7. Митні процедури
- •13.2.8. Захист вітчизняних виробників від імпорту
- •13.2.9. Обмеження імпорту. Фінансовий контроль
- •13.3. Регулювання експорту
- •13.3.1. Ситуація у світі
- •13.3.2. Регулювання експорту в україні
- •13.4. Регулювання інвестування. Передача технологій
- •13.5. Створення закордонних підприємств і представництв
- •13.6. Регулювання торгівлі послугами
- •Глава 14 Міжнародний розвиток торгових відносин
- •14.1. Найважливіші міжнародні угоди
- •14.1.1. Конвенція юнсітрал про договори міжнародної купівлі-продажу товарів
- •14.1.2. Міжнародні правила перевезення товарів
- •14.1.3. Конвенції про платежі
- •14.2. Головні міжнародні організації
- •14.2.1. Світова організація торгівлі
- •14.2.2. Міжнародний валютний фонд і світовий банк
- •14.2.3. Організація економічного співробітництва і розвитку
- •14.2.4. Європейський союз
- •14.2.5. Меркосур
- •14.2.6. Андський пакт
- •14.2.7. Асоціація країн південно-східної азії (асеан)
- •14.2.8. Карибський спільний ринок (каріком)
- •14.2.9. Європейський банк реконструкції та розвитку
- •14.2.10. Північноамериканська угода про вільну торгівлю (нафта)
- •14.2.11. Конференція оон з торгівлі і розвитку (юнктад)
- •14.2.12. Гууам
- •14.2.13. Організація чорноморського економічного співробітництва
- •14.2.14. Співдружність незалежних держав
- •Глава 15 Зовнішньоекономічні відносини України
- •15.1. Формування відкритої економіки
- •15.2. Тенденції і суперечності розвитку зовнішньої торгівлі
- •15.3. Концептуальні основи зовнішньоекономічної стратегії
- •15.4. Механізм реалізації зовнішньоекономічної політики
- •Глава 16 Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз і приєднання до гатт/сот
- •16.1. Лібералізація міжнародної торгівлі в рамках гатт і сот
- •16.2. Процес інтеграції україни в єс
- •16.3. Митний союз і зони вільної торгівлі
10.5. Представництва і агентства підприємств
У міжнародній економічній діяльності дуже велика кількість угод здійснюється не прямо, а за допомогою посередників, представників. За оцінками спеціалістів, більше половини світової торгівлі здійснюється за допомогою представників або посередників, без яких неможливо було б вирішити багато питань у підприємництві.
Допомога посередників може використовуватися для:
- пошуку закордонного контрагента;
- підготовки і укладення угоди;
- супроводження товару в дорозі (транспортно-експедиційні послуги);
- страхування товарів при транспортуванні;
- виконання митних формальностей;
- проведення рекламних і інших заходів для просування товару на ринки інших країн;
- технічного обслуговування.
Право представництва - дуже складне. Особливо багато питань виникає про права представника і наслідки його дій (наприклад, коли його дії створюють права або обов'язки для довірителя). Для того, щоб звести ці труднощі до мінімуму, потрібно якомога детальніше передбачити всі питання в угоді про представництво. Багато країн навіть встановили в законодавстві умови договору представництва, що будуть діяти, якщо тільки сторони не домовляться про інше.
Так складається, що довіритель знаходиться в більш сильному економічному положенні, порівняно з представником, і нерідко може диктувати представнику умови угоди, які можуть бути невигідними для представника. Багато держав, намагаючись захистити представників, обмежують свободу договору про представництво. До таких обмежень належать, наприклад:
- обмеження права сторін вибирати право, застосовуване до угоди. Такі обмеження існують у Бельгії і у державах Латинської Америки;
- встановлення обов'язкових правил припинення відносин представництва, від яких сторони договору не можуть відійти.
В міжнародній практиці є багато видів представників. Найбільш типові - це незалежні агенти та незалежні дистриб'ютори.
Незалежні агенти. Агент, як правило, може своїми діями створювати права й обов'язки для довірителя. До незалежного агента, зазвичай, не переходить право власності на товар довірителя.
Агенту виплачують комісійні, як правило, у відсотках від сум угод, здійснених з його допомогою. Якщо агент продає товар довірителя, то відсотки він одержує вже після того, як покупець заплатить за товар. Довіритель може також гарантувати агенту регулярну виплату мінімальних комісійних, а також відшкодовувати витрати агента на виконання доручень довірителя.
Ризик того, що покупець не заплатить за товар, лежить на довірителі, а не на агенті.
Незалежні дистриб'ютори. Незалежний дистриб'ютор продає товари від свого імені і за свій рахунок. Як правило, за отриманий товар він виплачує довірителю оговорену суму. Після цього дистриб'ютор має право продати товар за будь-якою ціною. Якщо дистриб'ютор не зуміє продати товар, гроші експортер йому не повертає.
Ризик того, що покупець не заплатить за товар, лежить на дистриб'юторі, а не на експортерові.
Довіритель, як правило, надає дистриб'ютору виняткові або переважні права на розповсюдження своєї продукції на визначеній території.
Законодавство багатьох країн забороняє іноземним підприємствам або громадянам бути дистриб'юторами на своїй території.
Таким чином, агенти і дистриб'ютори - дві "крайні форми" представництва. Між ними існують проміжні види, у яких тією чи іншою мірою поєднуються ознаки агентів або дистриб'юторів.
Англо-американський і континентальний підхід до представництва. Історично склалися два основних підходи до тлумачення відносин представництва:
- англо-американський;
- континентальний.
Різниця в цих підходах полягає в тому, що:
- у країнах із континентальним підходом (насамперед, країни континентальної Європи) існує більше обмежень свободи договору про представництво, ніж у країнах з англо-американським підходом;
- ці обмеження в країнах із континентальним підходом встановлені в законодавстві, у той час як у країнах з англо-американським підходом вони розвинулися в судовій практиці.
Як вибрати представника. Приймаючи рішення про те, якому виду представництва віддати перевагу, необхідно враховувати:
- особливості ринку відповідного товару;
- той факт, що торгівля через представників на зовнішньому ринку дуже часто пов'язана з додатковими труднощами і перешкодами.
В багатьох країнах, наприклад у Бельгії і країнах Латинської Америки, свобода договору між довірителем і представником обмежена. Наприклад, якщо представник діє на їхній території, сторони не можуть самі обирати право, застосоване до договору. Таким правом у всіх випадках буде право Бельгії (або країн Латинської Америки, відповідно).
Дуже часто експортери укладають торгові угоди через представника або посередника, щоб уникнути податкових зобов'язань у країні імпорту.
Податкові зобов'язання виникають, як правило, тільки в таких випадках:
- коли експортер здійснює діяльність на території країни імпорту через дочірню компанію;
- якщо агент знаходиться в трудових відносинах із своїм довірителем;
- коли експортер діє на території країни імпорту через постійне представництво.
Визначення "постійного представництва" відрізняються в різних країнах. Це викликає додаткові труднощі.
Щоб уникнути плутанини і зайвих непорозумінь у процесі торгівлі, щоб торговці могли заздалегідь знати, які податки і де доведеться сплачувати, багато країн уклали спеціальні двосторонні угоди (угоди про уникнення подвійного оподаткування).
Наприклад, така угода між країною А і країною Б передбачає, що особи з країни А, які одержують прибутки в країні Б, сплачують податки тільки в країні А. Проте якщо особа з країни А одержує всі або частину прибутків у країні Б через постійне представництво, то ці прибутки або їхня відповідна частина оподатковуються тільки в країні Б.
При цьому багато міжнародних угод у цій галузі передбачають, що особа однієї країни (довіритель) "має постійне представництво" в іншій країні, навіть якщо діяльність довірителя здійснюється через представника, якщо особа, що діє від імені довірителя, має право своїми діями створювати договірні зобов'язання для свого довірителя. Така особа "не має постійного представництва", якщо вона діє через брокерів, комісіонерів та інших незалежних агентів у рамках звичайного процесу торгівлі.
Українському підприємству, перед тим як починати експортувати товар, бажано вивчити положення відповідної міжнародної угоди про уникнення подвійного оподаткування, якщо така угода існує і діє.