34.Охарактеризуйте розвиток української культури в діаспорі у післявоєнний період.

Тривало адміністративне втручання у сферу художньої творчості. У 1946—1948 pp. приймаються постанови ЦК ВКП (б) «Про журнали «Звезда» і «Ленинград», «Про кінофільм «Велике життя», «Про оперу «Велика дружба» В. Мураделі» та інші, що грубо і некомпетентно втручалися в творчий процес, не залишали місця свободі творчості митця. У перші повоєнні роки було безпідставно розкритиковано і звинувачено в буржуазному націоналізмові наукові праці «Короткий курс історії України», «Нарис історії України», твори М. Рильського, В. Сосюри, М. Бажана, Ю. Смолича, К. Данькевича.

У повоєнні роки відбуваються значні деформації в національно-мовній сфері. Навчальні заклади масово переводяться на російську мову викладання. Негативну роль відігравало те, що партійні і радянські органи, державні установи дедалі більше в практичній діяльності користувалися російською мовою. У повоєнні роки в західноукраїнських областях було взято курс на заміну місцевих кадрів приїжджими, що погано володіли українською мовою і не вважали за необхідне користуватися нею. Представники партійного керівництва часто вимагали відмовитися від застосування в засобах масової інформації багатьох українських слів і заміни їх російськими.

Через матеріальні труднощі, особливо в перші роки незалежності, скорочувалася кількість закладів культури (перш за все в сільській місцевості), а багато талановитих митців виїжджали за кордон у пошуках достойного заробітку. Загальмувався розвиток кінематографії, за останні роки українські фільми практично не знімаються, а технічні потужності вітчизняних кіностудій використовуються для зйомок реклами та відеокліпів. Не кращі часи переживає книговидавництво — більшість видань на полицях книгарень російськомовні, до того ж видрукувані за межами України.

36.Розвиток Укр.Культури 1917-21 рр

Національно-визвольна ( і громадянська) війна, збройні інтервенції інших держав руйнівно позначилися на нагромаджувані віками культурні цінності.

Коротка доба відновлення української державності (1917-1920 pp.), коли було створено нові умови для розвитку української національної культури, але поступ культури відбувався в період гострого військово-політичного протистояння, громадянської війни та іноземної військової інтервенції.

Напочатку ХХ ст. укр. культура зазнала значних втрат: пішли з життя корифеї укр. літератури: І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, І. Нечуй-Левицький. У першiпореволюцiйнi роки багато митцiв загинуло вiд рук бандитiв. Чимало відомих діячів науки, літератури, мистецтва, освіти, які не сприйняли радянсько-більшовицького режиму,опинилися за межами України, на еміграції.В українській культурі 1917—1920 рр. було, чимало проблем і труднощів.Мабуть, найбільшої шкоди розвиткові національного відродження завдали російськібілогвардійці та більшовики.Зносилися пам'ятки минулого. Натомість повсюдно встановлювалися монументи Маркса, Енгельса,Леніна.

Однак відразу після лютневої революції 1917 р. набувають повсюдного поширення національні культурно-освітні організації — «Просвіти», які створювали бібліотеки, різноманітні гуртки й курси, видавали українські книги та журнали. В їхній роботі активну участь брали відомі діячі української культури, науки й освіти. Багато корисного у сфері культури було зроблено за часів гетьманської влади П. Скоропадського. Бурхливо розвивалося театральне мистецтво.

Можна зробити такий висновок: хоча українська культура зазнала значних втрат пыд час нац-визвольноївiйни, проте це пiдштовхнуло українську громаду до рiшучiхдiйвiдностовiдновлення та становлення нової культурної спадщини.