Розраховуємо:

У=Р*К*П*З*А:10²=0,06*1*1,8*945*350:10²=102,1 ц/га

Урожайність може зростати, якщо з допомогою агротехніки збільшувати значення складових компонентів формули.

3.4. Розрахунок фітометричних показників листкового апарату, що забезпечує заплановану врожайність

Для характеристики тривалості фотосинтетичної діяльності посіву запроваджений показник – фотосинтетичний потенціал. Його визначають як суму площ листків за кожний день вегетації, або як добуток середньої площі листків на кількість днів активної вегетації:

ФП=S*T_В,

де ФП – фотосинтетичний потенціал, млн.м² /га*днів;

Т_В – тривалість вегетаційного періоду, днів;

За узагальненими даними виявлено, що 1 тис. одиниць ФП забезпечує збір кукурудзи на зерно 3,0 кг.

Знаючи масу продукції на 1 тис. одиниць ФП і величину запрограмованого врожаю можна розрахувати величину ФП за формулою:

ФП=1000*(У:М),

де У – запрограмований врожай, ц/га;

М – маса основної продукції на 1 тис. одиниць ФП, кг.

При програмуванні врожаю кукурудзи 70,8 ц/га за період вегетації його у 119 днів сумарний фотосинтетичний потенціал посіву повинен становити:

ФП=1000 м²/га*днів*(70,8 ц/га:3 кг)= 2,4 млн.м²/га*днів

Знаючи тривалість вегетаційного періоду і величину фотосинтетичного потенціалу, відповідно перебудовою формули ФП=S*T_В на S_СР=ФП:Т_В, визначаємо середню площу листків:

S_СР=ФП:Т_В=2,4 млн.м²/га*днів:119 днів=20168,1 м²/га

Розраховуємо максимальну площу листків (S_MAX) за формулою:

S_MAX = S_СР*С,

де S_MAX - максимальна листкова поверхня посіву, м²/га;

S_СР – середня за вегетацію площа листків, м²/га;

С – коефіцієнт оптимізації графіка наростання листкової поверхні (в середньому 1,83).

S_MAX = S_СР*С=20168,1*1,83=36907,6 м²/га

Така площа листків має сформуватися до фази колосіння.

Основними лімітуючими факторами в підвищенні врожайності є забезпеченість вологою, надходження ФАР, біогідротермічний потенціал місцевості. Враховуючи ці показники, вважаю доцільною величину програмованої урожайності 70,8 ц/га.

Розділ 4. Обґрунтування технології одержання запланованої врожайності

4.1. Розміщення культури у сівозміні

У Лісостепу кукурудза найкраще росте після озимини, зернобобових, цукрового і кормового буряка, гречки, картоплі. В зоні Полісся кукурудзу розміщують після люпину, багаторічних трав, льону, зернобобових, озимих, картоплі. Кукурудза не належить до культур, дуже вимогливих до попередників.

Кукурудзу можна вирощувати як монокультуру. На чорноземах беззмінне вирощування, за умови щорічного внесення органічних добрив, можливе впродовж 6-10 років, а на менш родючих ґрунтах - 3-5 років.

У районах недостатнього зволоження не рекомендується висівати кукурудзу після культур, які висушують ґрунт на значну глибину, зокрема після цукрового буряку, суданської трави, соняшнику. Не варто сіяти після проса, щоб запобігти поширенню спільного шкідника - кукурудзяного метелика.

В господарстві існує така сівозміна: 1 – однорічні трави; 2 – озимі зернові; 3 –просапні (кукурудза); 4 – овес, ячмінь