1.1.2.Ґрунтові умови

Для ґрунтів, які знаходяться в межах господарства, характерне слабке вилуговування низхідними потоками вологи, які в сухі періоди року часто змінюються висхідними. У ґрунтах дернового типу немає розчинених кислих речовин, у їхніх материнських породах багато вуглекислого кальцію та поглинутого мулистою частиною колоїдного кальцію. Саме тому вони вилугувані значно менше, ніж інші ґрунти.

Чорноземні ґрунти майже оптимально насичені ввібраним кальцієм і частково магнієм; увібраного водню і натрію в них немає. Реакція ґрунтового розчину ґрунтів слабо-кисла або близька до нейтральної.

Чорноземи опідзолені ґрунти мають вторинне походження; вони утворилися з колишніх чорноземів у результаті опідзолення останніх під пологом лісу. Вони поєднують у собі ознаки чорноземів і підзолистих ґрунтів. Від перших ці ґрунти успадкували значну гумусованість та кротовинність профілю — релікт життєдіяльності степових землерийних тварин, переважно ховрахів. Наступний підзолистий процес ґрунтоутворення, який розвивався під впливом лісу, зумовив вилуженість цих грунтів від карбонатів, їхню кислотність і значну диференціацію профілю на горизонти вимивання і вмивання колоїдів.

Чорноземи опідзолені характерні інтенсивнішою і глибшою гумусованістю і менш виявленими ознаками опідзолення. Їхній однорідний гумусовий горизонт (Не) здебільшого сягає глибини 40 см, а перехідний (Нрі) — 60-70 см.

Ці грунти найбільш глибокі, добре гумусовані і вилужені від карбонатів (200 см і більше). Тут вони часто поверхнево слабо оглеєні.

За механічним складом грунти цієї групи є грубопилувато-легкосуглинковими, але дещо важчими, ніж сірі опідзолені. Серед чорноземів опідзолених трапляються зрідка пилувато-середньосуглинкові різновиди; їхні фізичні властивості, зокрема структурність, кращі, ніж у сірих опідзолених.

Порівняно з останніми вони багатші на гумус, особливо чорноземи опідзолені. У них більша ємність вбирання, здебільшого вищий ступінь насиченості основами.

Сприятливі для сільськогосподарських рослин властивості чорноземів (значна вологомісткість і водопроникність, близька до нейтральної реакції кислотність) зумовлюють їх досить високу природну родючість. Основними способами підвищення їхньої продуктивності є високоякісний обробіток і внесення добрив, зокрема фосфорних.

Вміст гумусу від 2 до 8%. Реакція ґрунтового розчину кисла та слабокисла. Сольове рН в середньому становить 5,5. Гідролітична кислотність досить висока — 4,5 мг-екв. на 100 г ґрунту, насичення основами становить 74,4%. Рухомих форм фосфору в орному шарі в середньому є 7,0, калію — 7,25 мг на 100 г ґрунту.

Розглянемо вихідні дані про грунт, які занесені до таблиці 3.

Таблиця 3

Характеристика ґрунту, на якому вирощується кукурудза

Показник	Величина показника
Назва ґрунту	Чорнозем опідзолений
Вміст гумусу, %	4,38
рН сольове	6,6
Гідролітична кислотність, мг-екв/100 г	4,5
Обємна маса, г/см3	1,21
Вміст (мг/100 г), група забезпечення
легкогідролізованого азоту(N)	6,3
рухомого фосфору (Р2О5)	8,9
обмінного калію (К2О5)	9,4
Глибина орного шару, см	20-40
Рельєф	Рівнистий, ґрунтоутворюючою породою є воднольодовикові відклади
Заходи корінного поліпшення	Достатнє внесення органічних добрив. Користуючись даними проведення діагностик (ґрунтова, листкова), враховуючи вимоги культур до тих чи інших елементів живлення, їх нестачу необхідно доповнити за рахунок мінеральних добрив .В першу чергу провести вапнування кислих ґрунтів, тому що проведення послідуючих заходів буде неефективним.
Забур’яненість	Забур’яненість слабка, в основному однорічними дводольними бур’янами
Основні бур’яни	Редька дика, лобода біла, підмаренник чіпкий, гірчаки, щириця