Питання 4. Установи, на базі яких можуть працювати дитячо-молодіжні організації

Вирішення завдання розширення мережі та залучення кількості дітей та молоді, що працює в дитячо-молодіжних організаціях, пов’язано з розвитком системи установ та організацій, які б займалися створенням та налагодженням цієї системи.

Формальні дитячо-юнацькі та молодіжні організації можуть бути створені на базі різних установ, які класифікують передусім за відомчою належністю [5; 274]:

1. Навчальні заклади: загальноосвітні і спеціалізовані школи різного типу, школи-інтернати, дитячі будинки, будинки для дітей-інвалідів, школи санаторного типу.

2. Позанавчальні установи: будинки і центри дитячої освіти та виховання, культурологічні центри, соціально-виховні служби і клуби за інтересами, за місцем проживання, центри технічної та екологічної освіти.

3. Соціальні служби молоді: центри соціальних служб для дітей та молоді; обласні, міські й районні центри молодої сім’ї; соціальні притулки для дітей та підлітків, соціально-реабілітаційні центри для неповнолітніх.

Взаємодія ГДМО з установами обумовлена цілою низкою причин:

• дитячі й молодіжні органі­зації не завжди мають належне приміщення для здійснення своєї діяльності, тому в рамках співпраці з державними організаціями вони можуть розгортати свою діяльність на їх території;

• досить часто в громадських організаціях є кошти для реалізації певних програм чи окремих заходів, але не завжди вони мають належний досвід в ство­ренні окремих напрямів соціально-педагогічної діяльності, тому звер­таються за допомогою до фахівців соціальної сфери;

• оскільки громадські організації орієнтовані на те, щоб надавати свої послуги достатній кількості клієнтів, вони зацікавлені розвивати свою активність у тих державних установах, в яких, переважно, пе­ребувають діти та учнівська молодь.

Співпраця з громадськими організаціями є також досить значу­щою для загальноосвітніх закладів і центрів соціальних служб, оскільки:

• надає можливість підвищувати рівень професійної компетентності викладачів ЗОШ та фахівців соціальної сфери шляхом участі в акціях, тренінгах, навчальних семінарах, круглих столах, що проводять громадські організації;

• впро­ваджувати в практику роботи з дітьми та молоддю нові технології соці­ально-педагогічної роботи, ініційовані громадськими організаціями;

• акумулювати ресурси державних і неурядових організацій з метою поліпшення соціального ефекту від різноманітних соціальних про­грам, які реалізують соціальні служби;

• апробовувати нові моделі на­дання соціальних послуг різним групам клієнтів.

Співпрацю державних і громадських організацій за часовою оз­накою можна охарактеризувати як довгострокову та короткостроко­ву.

Довгострокова співпраця здійснюється в рамках реалізації спільних проектів і програм, які тривають від кількох місяців до одного-двох років.

Прикладом такої співпраці може бути реаліза­ція соціальними службами для сім'ї дітей та молоді Києва, Кривого Рогу, Одеси програми по створенню Центрів денного перебування для ВІЛ-позитивних дітей у партнерстві з такими громадськими організаціями Всеукраїнська мережа людей, що живуть із ВІЛ, Міжнародний Альянс із ВІЛ/СНІД в Україні.

Короткострокова взаємодія державних і громадських організацій відбувається під час підготовки та проведення спільних разових акцій, благодійних заходів тощо.

Наприклад, у квітні 2005 року Херсонсь­кий обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ра­зом із Херсонським благодійним фондом «Молодь – майбутнє Ук­раїни», міською громадською організацією «Християнський молодіжний рух «АНАСТАС» провели благодійну акцію «Громада міста — дітям вулиць». Під час акції було зібрано одяг для дітей, розміщені скриньки для добровільних пожертвувань в аптеках міста. Всього за час акції було зібрано 4 тис. гривень для адресної допомо­ги 130 дітям, які позбавлені батьківського піклування.

В психолого-педагогічних центрах, педагогічно-реабілітаційних центрах, організаційно-методичних службах, приймальниках-розподільниках для дітей і підлітків, спецінтернатах, спецПТУ тощо дитячо-молодіжні організації не можуть мати статус формальних через відсутність сталого колективу дітей та юридично-правові обмеження в їх утриманні. Тут пропонується проведення виховних заходів чіткої спрямованості, що базується на типі установи та психолого-педагогічних особливостях утримуваних дітей та підлітків.

Таким чином, установи в яких можуть працювати дитячо-молодіжні організації можуть мати державний, громадський чи громадсько-державний характер.