Питання 2. Основні фактори, що обумовлюють прагнення дітей до об’єднання.

Прагнення дітей до об’єднання обумовлено сукупністю соціальних, психологічних і педагогічних факторів.

Соціальна сутність виявляться перш за все в тому, що людина як істота соціальна поза спільноти собі подібних не може нормально розвиватися і самореалізуватися. Діти не є виключенням.

У демографічній структурі сучасного суспільства діти й підлітки складають значну частину. Віковий показник об’єднує їх всіх в єдину групу. Для того, щоб захистити свої специфічні інтереси і знайти «вихід» до сфери суспільних відносин, діти й підлітки за допомогою дорослих створюють союзи, об’єднання та організації, які можуть бути різноманітними за своїм характером і сферою діяльності, бути більш або менш стійкими. Багато з них виступають, як правило, багатофункціональними і торкаються всіх або основних сфер соціальних інтересів підростаючого покоління, впливають на інші форми дитячого та юнацького руху країни, стимулюючи або обмежуючи їх розвиток.

Об’єднуючись у різноманітні групи, компанії, команди та ін., діти тим самим об’єднують свої зусилля і можливості для досягнення конкретної мети у різноманітних видах діяльності. Дитина бачить в об’єднанні з іншими людьми засіб самозахисту, самовизначення як особистості, як члена спільноти собі подібних.

Отже, соціальна сутність дитячого громадського руху полягає у природному, самостійному, поступовому входженні дітей у світ дорослих завдяки різноманітним сферам дитячої діяльності: освітній, родинній, ігровій. Це щабель до вступу особистості, яка розвивається у доросле життя, один з шляхів соціалізації особистості.

Прагнення до об’єднання пояснюється і низкою психологічних закономірностей розвитку особистості дитини, її віковими особливостями. Основні з них такі:

• перетворення процесу спілкування підлітків у самостійний вид діяльності;

• бажання самоствердитися, бути визнаним іншими членами спільноти;

• виникнення почуття дорослості;

• здатність до наслідування поведінки ровесників та „зараження” позитивним взірцем значимого для підлітків конкретного дорослого;

• зростання самосвідомості, прагнення бути самим собою;

• пошук смислу життя.

Педагогічна сутність дитячих та юнацьких формувань виявляється перш за все у цілях, пов’язаних з вихованням і розвитком особистості дитини. Дитячим об’єднанням властиві такі основні функції:

• розвиваюча – забезпечує громадянське, моральне становлення особистості дитини, розвиток її соціальної творчості, вміння взаємодіяти з людьми, висувати і досягати значущі для всіх і для кожного цілі;

• орієнтаційна – забезпечує умови для орієнтації дітей у системі соціальних, моральних, культурних цінностей;

• компенсаторна – створення умов для реалізації потреб, інтересів, актуалізації можливостей дитини, що не були потрібним в інших об’єднаннях, членом яких вона була, для усунення дефіциту спілкування і співучасті.

Відмінною особливістю сучасного дитячого руху є його варіативність:

• організаційно-правових форм (об’єднання, організації, рухи, союзи, асоціації, ліги, співдружності, центри, клуби і т.д.);

• масштабів та рівнів;

• цілей та напрямку змісту діяльності (патріотичні, економічні, екологічні, піонерські, скаутські, політичні, пацифістські, релігійні і т.д.);

• організаційних структур, їх зовнішнього оформлення (патруль, бригада, команда, загін, дружина і т.д.);

• періодичного друку дитячих та молодіжних рухів (газети, журнали, альманахи, інформаційно-методичні бюлетені, вісники і т.д.);

• баз формування дитячих об’єднань (загальноосвітні заклади, заклади додаткової освіти, дитячі будинки, інтернати, за місцем проживання і т.д.);

• у назві організатора діяльності дитячого формування (керівник, лідер, інструктор, соціальний педагог, організатор дитячого руху і т.д.).

Ще однією принциповою відмінністю сучасних дитячих об’єднань є їх суспільний характер. Держава забезпечує правову захищеність, матеріальну, фінансову підтримку, але не є засновником і не регламентує їх діяльність. Дитячі громадські формування мають самостійний соціальний статус.