10

Тема 1. Громадський рух як чинник соціалізації дітей в реаліях сьогодення

(2 години)

План:

1. Загальна характеристика сучасного дитячого громадського об’єднання: визначення поняття, особливості та умови його становлення.

2. Основні фактори, що обумовлюють прагнення дітей до об’єднання.

3. Типологія дитячих громадських формувань.

4. Установи, на базі яких можуть працювати дитячо-молодіжні організації.

Література:

1. Волкова Н. П. Педагогіка : посібник / Н. П. Волкова. – К. : Вид. центр «Академія», 2001. – С. 196–200.

2. Дитячі громадські організації. – Х. : Вид. гр. «Основа», 2004.

3. Коваль Л. Г. Соціальна педагогіка / Соціальна робота : навчальний посібник / Л. Г. Коваль, І. Д. Звєрєва, С. Р. Хлєбнік. – К., 1997. – Тема 5.: Соціально-педагогічний захист дитинства, дитячого та юнацького руху. – С. 184–200.

4. Лісовець О. В. Теорія і методика роботи з дитячими і молодіжними організаціями України : навч. посіб. / О. В. Лісовець. – К. : ВЦ «Академія», 2011. – 256 с. – Розділ 1.: Громадські дитячі та молодіжні організації як суб’єкт і об’єкт соціально-педагогічної діяльності. – С. 7–20.

5. Марченко Л. І. Партнерство у взаємодії класних керівників з дитячими громадськими організаціями / Л. І. Марченко // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2008. – № 2. – С. 32–40.

6. Микитина Н. И. Методика и технология работы социального педагога : Глава 6: Технология социально-педагогической поддержки детских и молодежных организаций / Н. И. Микитина, М. Ф. Глухова. – М. : Владос, 2005. – С.310.

7. Про молодіжні та дитячі громадські організації : Закон // Голос України. – 1999. – 12 січня. – С.10; Урядовий кур’єр. – 1999. – 12 січня. – С.10.

8. Соціальна педагогіка : мала енциклопедія / за заг. ред. проф. І. Д. Звєрєвої. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – С. 67–68.

9. Соціальна педагогіка: теорія і технології : підручник / за заг. ред. І. Д. Звєрєвої. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – Розділ 2.5.: Роль неурядових організацій у вирішенні соціальних проблем сімей, дітей та молоді. – С. 120–130.

10. Технології соціально-педагогічної роботи : навчальний посібник / за заг. ред. проф. А. Й. Капської. – К., 2000. – С. 273–291.

Питання 1. Загальна характеристика сучасного дитячого громадського об’єднання: визначення поняття, особливості та умови його становлення

Нині в усіх регіонах нашої держави функціонують різноманітні громадські дитячі організації, які з кожним роком збільшують вплив на виховання та соціальне становлення дітей і підлітків. Це дає підстави розглядати їх як суб’єкта соціально-педагогічної діяльності. Будучи окремим соціально-виховним інститутом і потенційно потужним соціалізуючим фактором, громадські дитячі організації є об’єктом соціально-педагогічної науки та практичної діяльності. Зростання їхнього впливу на процес формування підростаючої особистості зумовлює дослідницький інтерес до сутності, ознак та структурних характеристик цього соціального інституту.

Дитячий рух сьогодні – це досить закономірне явище. Дитячі формування сьогодні – різні за своєю ідеологією, програмними орієнтирами, структурними особливостями. Право дітей об’єднуватися зі своїми ровесниками закріплено Конвенцією про права дитини та Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації», Законом України «Про освіту» (Ст.8, п.4). Зокрема, в останньому говориться: «Учні, студенти, працівники освіти можуть створювати у закладах освіти первинні осередки об’єднань громадян, членами яких вони є».

В низці міжнародних документів, зокрема в Конвенції ООН про права дитини, в Європейській хартії про участь молоді в громадсь­кому житті на місцевому та регіональному рівнях, у резолюції міжу­рядової конференції «Зробимо Європу та центральну Азію регіоном, придатним для життя дитини» (13-15 травня 2004 року, Сараєво) значна увага приділяється створенню умов для реалізації права дітей на свободу асоціацій та мирних зборів, розвитку структур, що спри­яють участі дітей у всіх сферах діяльності, які торкаються їх життя. Нині в Україні згідно з концептуальними положеннями базових міжнародних документів створюються і розвиваються дитячі та мо­лодіжні громадські організації, які розглядаються як ефективний фактор соціалізації особистості, своєрідний інститут громадянського суспільства.

За роки незалежності в Україні створені та активно функціону­ють сотні дитячих громадських об'єднань. Своєрідним каталізатором цього процесу стало прийняття у 1998 році Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації», в якому визначено, що діти мають право здійснювати діяльність, спрямовану на реалізацію та за­хист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, брати участь у соціально­му становленні як повноправні члени суспільства.

Такі організації використовують соціально-психолого-педагогічний потенціал вільного часу дитини і відрізняються від інших фор­мальних й неформальних дитячих об'єднань низкою специфічних особливостей. Кардинальна відмінність сучасних дитячих і молодіж­них організацій України полягає в тому, що вони подолали стерео­типи радянського періоду, коли такі організації були невід'ємною складовою навчально-виховного процесу освітнього закладу.

На разі діяльність дитячих громадських об'єднань спрямована, переважно, на:

• залучення дітей до суспільно корисних справ;

• форму­вання активної життєвої позиції особистості;

• виховання гуманного, свідомого громадянина України;

• збереження природного середови­ща, історико-культурної спадщини;

• забезпечення гармонії фізично­го, духовного, інтелектуального розвитку підростаючого покоління;

• захист прав і свобод дітей;

• створення умов для їх самореалізації;

• організація змістовного дозвілля;

• формування здорового способу життя дітей;

• профілактика негативних явищ у дитячому середовищі.

Участь дітей у роботі громадських об'єднаннях – це форма ак­тивного вираження дитинства, спроба заявити дорослим про свої потреби, проблеми та можливості, реалізувати права дітей, закріп­лені в різних державних і міжурядових документах, своєрідна школа соціальної активності дитини.

У соціальному плані дитячі об'єднання як відкрита соціально-педагогічна система виконують низку завдань:

• орієнтованих на особистість: забезпечують для підростаючого покоління, що перебуває на етапі соціального становлення, входження в дорослий світ та адаптацію до його умов, мож­ливість освоєння нових соціальних ролей, прискорення про­цесів соціальної ідентифікації;

• орієнтованих на групу учасників: є певним каналом необхідної інформації, яку діти та молоді люди не завжди можуть отри­мати іншим способом, сприяють набуттю в процесі міжособистісних стосунків і спільної діяльності досвіду соціальної взає­модії, формуванню вміння узгоджувати особистісні інтереси з інтересами групи;

• орієнтованих на громаду: стимулюють дітей та учнівську мо­лодь до соціальних ініціатив, доброчинної та суспільно корис­ної діяльності в інтересах своєї громади, посилюють усвідом­лення приналежності підростаючого покоління до певної спільноти.

Отже, дитячі об’єднання (Д.О.) – добровільні формування грома­дян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів. Д.О. утворюються та діють на засадах добровільності, рівноправності членів, самовря­дування і гласності.

Виникнення Д.О. зумовлено тим, що в про­цесі соціалізації діти мають потребу відчуття групової солідарно­сті й усвідомлення своєї спільності з ровесниками. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності.

Д.О. можуть бути як формальні, так і неформальні.

У неформальних Д.О. статус, структура та функції формально не оформлені. Вони мають нечітко окреслену мету групової дія­льності та неформальний контроль, побудований на традиції та залежний від рівня усвідомленості групового членства. Вони ба­зуються на психологічних взаємозалежностях учасників за майже повної відсутності інституційно організованих стосунків всере­дині об'єднання; мотивацією спільної діяльності членів.

Досить часто неформальні Д.О. вважають асоціальними та со­ціально небезпечними для суспільства. Але такий підхід є непра­вомірним, оскільки багато любительських об'єднань за інтереса­ми часто не мають чітко організованого оформлення; у той же час деякі неформальні Д.О., мілітаристично чи шовіністично спрямовані, мають правильне організаційне оформлення. Соціа­льними передумовами виникнення неформальних Д.О. є: кризові стани суспільства, неблагополуччя й нерозуміння в сім'ї та дитя­чому формальному колективі, погана організація дозвілля в ра­йоні тощо.

Мілітаризм – (військовий) – напрям політики спрямований на

збільшення військового потенціалу країни.

Шовінізм – реакційна політика переслідування, пригнічення

(підкорення) інших народів.

Формальні Д.О. мають юридично визначений статус, структу­ру, тип завдань, права та обов'язки членів, що закріплені у стату­ті. Такі Д.О. легальні або законні. Легалізація (офіційне визнан­ня) Д.О. обов'язкова та здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. У разі реєстрації Д.О. набуває ста­тус юридичної особи.

Д.О. можуть мати місцевий, всеукраїнський та міжнародний статус залежно від території поширення їхньої діяльності. Також вони мають право на добровільних засадах засновувати або всту­пати між собою в спілки (союзи, асоціації тощо). Засновниками Д.О. можуть бути особи, які досягли 15-річного віку. Вступ не­повнолітніх віком до 10 років до Д.О. здійснюється за письмовою згодою батьків, усиновителів, опікунів або піклувальників.

Основні завдання Д.О.: розвивати здібності дітей, задовольня­ти їхні творчі та пізнавальні потреби, а також потреби в самороз­витку, самовираженні, самореалізації, організовувати їхнє до­звілля та відпочинок.

Будь-яке Д.О. з’являється за виконання двох умов:

• бажання, прагнення дітей (потенційних членів) об’єднатися навколо корисної, цікавої справи, ідеї, програми з метою вирішення своїх потреб у спілкуванні, отриманні корисної інформації, додаткових знань, вмінь, навичок, у захисті своїх прав, в активній участі в соціально-громадянських процесах сучасного суспільства;

• наявність групи дорослих, які розуміються на проблемах дітей, яким не байдуже майбутнє дітей, які мають бажання, можливості добровільно брати участь у виховному процесі підростаючого покоління через роботу у дитячих громадських формуваннях.