Тема 7. Податковий облік у суб’єктів малого підприємництва, що застосовують спрощену систему оподаткування

План:

1. Поняття суб’єктів малого підприємництва та умови переходу на спрощену систему оподаткування.

2. Облік єдиного податку.

3. Використання даних податкового обліку для складання податкової звітності суб’єктів малого підприємництва.

1. Поняття суб’єктів малого підприємництва та умови переходу на спрощену систему оподаткування

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Спрощена система оподаткування може бути обрана юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу ХIV Податкового кодексу України.

Єдиний податок належить до місцевих податків

Платники єдиного податку поділяються на чотири групи за максимальним обсягом річних доходів.

Максимальний річний обсяг доходу платників єдиного податку:

- першої групи складає 150 тисяч гривень;

- другої групи складає 1 мільйон гривень;

- третьої групи складає 3 мільйони гривен;.

- четвертої групи - юридичних осіб - платників єдиного податку складає 5 мільйонів гривень.

Платники єдиного податку першої групи не мають право використовувати працю найманих осіб. Платники єдиного податку першої групи можуть здійснювати такі види діяльності виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або надання побутових послуг населенню.

Платники єдиного податку:

- другої групи мають право використовувати працю найманих осіб кількість яких не перевищує десяти осіб.

- третьої групи мають право використовувати працю найманих осіб кількість яких не перевищує двадцяти осіб.

Середньооблікова кількість найманих працівників юридичних осіб – платників єдиного податку протягом календарного року не повинна перевищувати п’ятдесяти осіб.

Платниками єдиного податку не можуть бути:

- суб’єкти господарювання, які здійснюють виробництво підакцизних товарів;

- фізичні особи - підприємці, які надають в оренду житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів;

- фізичні особи - підприємці, які надають в оренду нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

Платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Порядок визначення доходів та їх склад

Доходом для фізичної особи - підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі.

Доходом для юридичної особи – платника єдиного податку є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі.

При продажу юридичними особами - платниками єдиного податку основних засобів дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.

У разі надання платником єдиного податку послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

До складу доходу платника єдиного податку не включаються суми податку на додану вартість

Дохід визначається на підставі даних обліку.

Право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.

Ставки єдиного податку

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відсоткові ставки єдиного податку встановлюються у відсотках до доходу.

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами.

Для платників єдиного податку:

- першої групи ставки податку встановлюються у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

- другої групи ставки єдиного встановлюються у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

У разі сплати податку на додану вартість відсоткова ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у розмірі 3 відсотки доходу.

У разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку відсоткова ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у розмірі 5 відсотків доходу.

Платникам єдиного податку першої, другої і третьої груп до суми перевищення обсягу доходу застосовується ставка у розмірі 15 відсотків.

Податковий (звітний) період

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку:

- першої групи є календарний рік;

- другої и третьої груп є календарний квартал.

Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок авансовим внеском.

Платники єдиного податку першої і другої груп можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Платники єдиного податку третьої і четвертої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.

Ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку

Платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість ведуть книгу обліку доходів.

Платники єдиного податку ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат використовують платники єдиного податку четвертої групи.

Платники єдиного податку першої групи подають податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.

Платники єдиного податку другої - четвертої груп подають податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для квартального податкового (звітного) періоду.

Реєстратори розрахункових операцій не застосовують платники єдиного податку першої – третьої груп.

Особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків податку на прибуток підприємств.

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких зборів збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Які платники єдиного податку не звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість платники єдиного податку, які обрали ставку єдиного податку у розмірі 3 відсотки.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву за формою, встановленою Міністерством фінансів України.

Суб'єкт господарювання може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

У заяві зазначаються такі обов'язкові відомості обрані суб'єктами господарювання ставки єдиного податку.

Порядок видачі, отримання та анулювання свідоцтва платника єдиного податку

Свідоцтво платника єдиного податку видається безстроково.

При поданні суб’єктом господарювання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування свідоцтво платника єдиного податку видається податковим органом протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.

У разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати письмову вмотивовану відмову.

Підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є невідповідність суб'єкта господарювання вимогам статті 291 глави 1 розділу XIV.

У разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування свідоцтво платника єдиного податку анулюється органом державної податкової служби.

Відповідальність платника єдиного податку

Платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Платники єдиного податку відповідно до Податкового кодексу України не несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Розмір штрафу передбачений за несплату фізичною особою - платником єдиного податку авансових внесків єдиного податку складає 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку.

2. Облік єдиного податку

Об'єкт оподаткування розраховується на підставі даних книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Єдиний податок визначається шляхом множення оподатковуваного прибутку на 3% (5%) і відображається в синтетичному обліку по Д-ту 84 "Інші операційні витрати" або 949 "Інші витрати операційної діяльності" із К-та 641 "Розрахунки по податках", аналітичний рахунок "Єдиний податок". Уся сума єдиного податку перераховується на рахунок відповідного відділення державного казначейства України, що знаходить відображення в обліку по Д-ту 641 "Розрахунки по податках", аналітичний рахунок "Єдиний податок" із К-та 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

Якщо підприємство вибрало ставку єдиного податку 5%, залишившись платником ПДВ відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", то воно під час реалізації своїх товарів (робіт, послуг) виписує податкову накладну й зазначає в ній суму ПДВ і має право на податковий кредит по сумах податку, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг) на митній території України та при їхньому ввезенні в Україну. Операції з продажу товарів (робіт, послуг) як куплених, так і власного виробництва, здійснюються з нарахуванням ПДВ.

Юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку й звітності, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва (Наказ ДПАУ від 13.10.1998 p. № 477), в якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді

Книга обліку доходів і витрат повинна бути прошнурована та мати пронумеровані сторінки. На останній сторінці вказується кількість сторінок, що є в Книзі, запис про це завіряється підписом керівника, печаткою суб'єкта малого підприємництва та печаткою органу державної податкової служби, де зареєстрований суб'єкт малого підприємництва.

Якщо сторінки в Книзі обліку доходів і витрат закінчилися, то суб'єкт малого підприємництва повинен завести нову Книгу обліку доходів і витрат, при цьому дата першого запису в новій Книзі повинна припадати на день, наступний за останнім днем запису, зробленим у Книзі, яка велась раніше.

Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. За результатами господарської діяльності наростаючим підсумком з початку року до 20 числа місяця, що йде за звітним кварталом, у податкову інспекцію подається розрахунок про сплату єдиного податку за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 12.10.99 p. № 553., а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з зазначенням банку про зарахування коштів.

Сума нарахованого за рік єдиного податку відображається у рядку 170 форми № 2-м "Звіт про фінансові результати" фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, а заборгованість перед бюджетом у складі інших податкових зобов'язань показується у формі № 1-м "Баланс" цього ж звіту.

3. Використання даних податкового обліку для складання податкової звітності суб’єктів малого підприємництва

Відповідно до ст. 4 Указу Президента України від 3 липня 1998 p. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (із змінами, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 p. № 746/99) за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва — юридичні особи до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом подають до органу державної податкової служби розрахунок про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва — юридичною особою, порядок складання якого затверджено наказом ДПАУ від 28.02.2003 p. № 98.

Податкова звітність може бути надана податковому орга¬ну за добровільним рішенням платника податків в електронній формі за умови дотримання чинного законодавства, що регулює ці питання.

Показники, відображені у рядках 1—9, заповнюються в графах 3—6 поквартальне із збереженням даних за минулі звітні періоди (квартали). У графі 7 відображається сума показників, зазначених у графах 3—6.

Якщо платником самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданому ним Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва — юридичною особою, такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва — юридичною особою за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Якщо після подачі розрахунку за звітний період платник податків подає новий звітний розрахунок з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва — юридичною особою за такий самий звітний період, то штрафи не застосовуються.

При самостійному виявленні помилки у Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва — юридичною особою йдеться у п. 5.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 p. № 2181/ІІІ (зі змінами та доповненнями) та п. 13 Порядку складання розрахунку. З них випливає, що виправити неточності можна трьома способами:

1) скласти Звітний новий розрахунок єдиного податку;

2) заповнити Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок;

3) включити помилку до Розрахунку єдиного податку за будь-який наступний квартал.

Що обрати — залежить від конкретної ситуації. Головне — зробити виправлення правильно, вчасно і встигнути до перевірки податковим органом.

Строк давності, встановлений у пп. 15.1.1 Закону №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" — 1095 днів, протягом якого податківці можуть самостійно визначати суму податкових зобов'язань. Помилки, допущені раніше цього строку, виправляти немає сенсу, адже відповідальності за них підприємство вже не несе.

Звітний новий розрахунок підходить усім тим, хто виявив неточності в Розрахунку єдиного податку одразу після його здачі за звітний квартал і до закінчення граничного строку подання звіту, тобто до 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня або 20 січня.

Потрібно повторно заповнити Розрахунок єдиного податку, хибні показники замінити на правильні, зробити позначку "звітний новий".

Штрафів за складання звітних нових розрахунків не існує. Не передбачено санкцій і за заниження чи завищення показників у Розрахунку.

Згідно з п. 9 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат Розрахунок єдиного податку подається в податкові органи разом із платіжними дорученнями, які підтверджують сплату єдиного податку за кожен з місяців кварталу. Тобто на момент подачі першого Розрахунку єдиного податку повинно бути вже сплачено попередньо розраховану суму. Якщо ж треба показати більший об'єкт оподаткування, то разом із Звітним новим розрахунком треба подати ще одне платіжне доручення, яке б підтверджувало доплату єдиного податку до наново визначеної суми.

Складання уточнюючого розрахунку — це спосіб виправлень за будь-який період.

В одному уточнюючому розрахунку можна відкоригувати помилки лише одного звітного періоду:

• одного кварталу за звітні періоди, починаючи з П кварталу звітного року. Для цього в Уточнюючому розрахунку вказують звітний рік і ставлять відмітку біля номера кварталу;

• звітних попередніх років у цілому (якщо строк давності помилки не минув). У цьому випадку у заголовній частині Уточнюючого розрахунку наводять номер року, показники якого коригують, і ставлять галочку у полі "Наростаючим підсумком".

Далі при виправленні помилки порядок такий:

1) визначається сума заниження чи завищення єдиного податку;

2) з'ясовується, чи призвела помилка до недоплати — заниження податкового зобов'язання;

3) якщо податок занижено — нараховується штраф у розмірі 5% від суми недоплати (п. 17.2 Закону № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"). Його нарахування не залежить від стану розрахунків підприємства з бюджетом. Навіть якщо на дату знаходження помилки є переплата з єдиного податку, але занижено зобов'язання у рядку 8 Розрахунку єдиного податку, сплатити 5-відсотковий штраф все-таки доведеться. Якщо попередньо податок завищено — штрафу за його неправильне нарахування не буде взагалі;

4) у разі недоплати єдиного податку — сплачується в бюджет донарахована сума і штрафна санкція. Якщо єдиний податок завищено, ніяких перерахувань не буде;

5) оформляється Уточнюючий розрахунок і надається до податкового органу.

Разом із розрахунком слід принести платіжні доручення, що свідчать про сплату єдиного податку за місяці звітного кварталу (п. 9 "Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва — юридичної особи, яка застосовує спрощену систему обліку та звітності", затвердженого наказом ДПАУ від 13.11.1998 p. № 477 ). Строк сплати єдиного податку за кожний третій місяць кварталу штучно зменшується. Припустимо, якщо підприємство звітує за І квартал поточного року 10 квітня, то платіжне доручення про сплату єдиного податку за березень уже має бути подано.

Проте у п. З Указу № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (із змінами, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99) зазначено, що сплачувати єдиний податок треба щомісяця не пізніше 20 числа.

Якщо останній день сплати (надання звітності) припадає на свято або вихідний, тоді його переносять на наступний робочий день. На це є дозвіл ДПАУ (ст. 5.3 наказу ДПАУ від 09.02.1006 p. № 62 і Лист ДПАУ від 27.03.2001 p. № 4016 / 7 15-1317). ТЕМА 8. ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК ІНШИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ

План:

1. Облік збору за першу реєстрацію транспортного засобу.

2. Облік податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

3. Облік плати за землю.

1. Облік збору за першу реєстрацію транспортного засобу

Платниками збору є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що є об’єктами оподаткування.

Транспортні засоби, які є об’єктами оподаткування збором:

1. колісні транспортні засоби, крім:

а) транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що закріплені на праві оперативного управління за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, які повністю утримуються за рахунок бюджету, крім тих, що віднесені до транспортної групи, в порядку, визначеному головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва;

б) транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що закріплені на праві оперативного управління за військовими формуваннями головного органу в системі центральних органів виконавчої влади у сфері охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, які повністю утримуються за рахунок бюджету, крім тих, що віднесені до транспортної групи, в порядку, визначеному таким головним органом;

в) транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що закріплені на праві оперативного управління за підрозділами служби цивільного захисту, які повністю утримуються за рахунок бюджету, крім тих, що віднесені до транспортної групи, в порядку, визначеному головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення;

г) транспортних засобів вантажних, самохідних, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані,  товарна позиція 8709 згідно з УКТ ЗЕД;

ґ) транспортних засобів швидкої медичної допомоги;

д) машин і механізмів для сільськогосподарських робіт  товарні позиції 8432 і 8433 згідно з УКТ ЗЕД;

е) причепів (напівпричепів);

є) мопедів;

ж) велосипедів;

2. судна, зареєстровані у Державному судновому реєстрі України або у Судновій книзі України;

3. літаки і вертольоти, зареєстровані у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України або у Реєстрі державних повітряних суден України, крім:

а) літаків і вертольотів Збройних Сил України;

б) літаків і вертольотів головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення, а також органів управління та сил цивільного захисту, що виконують завдання цивільного захисту.

База оподаткування визначається:

1. для колісних транспортних засобів:

а) для мотоциклів, легкових автомобілів (крім легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном), автобусів (у тому числі мікроавтобусів), тракторів, вантажних автомобілів (у тому числі сідельних тягачів, інших спеціалізованих та спеціальних вантажних транспортних засобів)  за об’ємом циліндрів двигуна в куб. сантиметрах;

б) для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном,  за потужністю двигуна в кВт;

2. для суден:

а) для суден, обладнаних двигуном,  за потужністю двигуна в кВт;

б) для суден, які не обладнані двигуном,  за довжиною корпусу судна в сантиметрах;

3. для літаків, вертольотів  за максимальною злітною масою.

База оподаткування визначається окремо для кожного транспортного засобу.

Ставки збору застосовуються:

1. для нових транспортних засобів  з коефіцієнтом 1;

2. для транспортних засобів (крім транспортних засобів, зазначених у підпунктах 3 і 5 цієї статті), які використовувалися до 8 років,  з коефіцієнтом 2;

3. для транспортних засобів (крім транспортних засобів, зазначених у пунктах 3 і 5), які використовувалися понад 8 років,  з коефіцієнтом 40.

. Від сплати збору звільняються легкові автомобілі для інвалідів з об’ємом циліндрів двигуна до 1500 куб. сантиметрів, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та/або безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України, транспортні засоби будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, дитячих будинків-інтернатів, пансіонатів для ветеранів війни і праці, геріатричних пансіонатів, реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів.

У разі відчуження транспортних засобів, особи, які отримали такі транспортні засоби у власність, зобов’язані сплатити збір за ставками у порядку та на умовах, передбачених цим розділом.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Збір сплачується фізичними та юридичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів.

Сума збору обчислюється щодо кожного транспортного засобу як добуток відповідної бази оподаткування, ставки збору та відповідного коефіцієнта.

Збір сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати.

Юридичні особи в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подають відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби. До розрахунку обов’язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.

Платники збору зобов’язані при першій реєстрації в Україні пред’являти квитанції або платіжні доручення про сплату збору з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення, а платники, звільнені від сплати збору,  відповідний документ, що дає право на користування такими пільгами.

Облік збору за першу реєстрацію транспортного засобуведеться на субрахунку 641 "Розрахунки по податках", на якому для зазначеного податку відкривається окремий субрахунок другого порядку або аналітичний рахунок "Розрахунки по збору за першу реєстрацію транспортного засобу".

Нарахування й оплата збору за першу реєстрацію транспортного засобу відображаються такою кореспонденцією рахунків:

1) Нарахований збір за першу реєстрацію транспортного засобу:

Дт 92 "Адміністративні витрати"; 84 "Інші операційні витрати" - Кт 641 "Розрахунки по податках" субрахунок другого порядку або аналітичний рахунок "Розрахунки по збору за першу реєстрацію транспортного засобу»

2) Перерахований податок до бюджету:

Дт 641 "Розрахунки по податках" субрахунок другого порядку або аналітичний рахунок "Розрахунки по збору за першу реєстрацію транспортного засобу" - Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

3) Наприкінці місяця віднесені витрати по збору за першу реєстрацію транспортного засобу на фінансові результати від звичайної діяльності:

Дт 791 "Результат основної діяльності" - Кт 92 "Адміністративні витрати"; 84 "Інші операційні витрати".

2. Облік податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об’єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової нерухомості.

Не є об’єктом оподаткування:

а) об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);

б) об’єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об’єкта на одного платника податку;

ґ) об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім’ям та прийомним сім’ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю;

д) гуртожитки.

Базою оподаткування є житлова площа об’єкта житлової нерухомості.

База оподаткування об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

База оподаткування об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з житлової площі об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

У разі наявності у платника податку кількох об’єктів оподаткування база оподаткування обчислюється окремо за кожним з таких об’єктів.

База оподаткування об’єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи  платника податку, зменшується:

а) для квартири  на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку  на 250 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об’єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа  платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об’єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об’єкта житлової нерухомості:

- для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставка податку становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об’єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності фізичних осіб, проводиться органом державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості.

Податкове повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилаються органами державної податкової служби платникам за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості до 1 липня звітного року.

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення зазначеному власнику після отримання інформації про виникнення права власності на такий об’єкт.

Платники податку на підставі документів, що підтверджують їх право власності на об’єкт оподаткування та місце проживання (реєстрації), мають право звернутися до органів державної податкової служби для звірки даних щодо житлової площі житлової нерухомості, пільги зі сплати податку, ставки податку та нарахованої суми податку.

Орган державної податкової служби проводить перерахунок суми податку і надсилає податкове повідомлення-рішення зазначеному власнику відповідно до цього пункту.

Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов’язані до 15 квітня року, в якому набрала чинності ця стаття, а в наступні роки щоквартально, у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати органам державної податкової служби відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об’єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Платники податку  юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають органу державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової нерухомості декларація подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт.

У разі набуття права власності на об’єкт житлової нерухомості протягом року податок нараховується з дня виникнення права власності на такий об’єкт.

У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника — починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

Орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Податок сплачується за місцем розташування об’єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами  протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами  авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Облік податку на нерухоме майно ведеться на субрахунку 641 "Розрахунки по податках", на якому для зазначеного податку відкривається окремий субрахунок другого порядку або аналітичний рахунок "Розрахунки по податку на нерухоме майно ".

Нарахування й оплата податку на нерухоме майно відображаються такою кореспонденцією рахунків:

1) Нарахований податок на нерухоме майно:

Дт 92 "Адміністративні витрати"; 84 "Інші операційні витрати" - Кт 641 "Розрахунки по податках" субрахунок другого порядку або аналітичний рахунок "Розрахунки по податку на нерухоме майно»

2) Перерахований податок до бюджету:

Дт 641 "Розрахунки по податках" субрахунок другого порядку або аналітичний рахунок "Розрахунки по податку на нерухоме майно " - Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

3) Наприкінці місяця віднесені витрати по податку на нерухоме майно на фінансові результати від звичайної діяльності:

Дт 791 "Результат основної діяльності" - Кт 92 "Адміністративні витрати"; 84 "Інші операційні витрати".

3. Облік плати за землю

Платниками податку є:

1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

2. землекористувачі.

Об’єктами оподаткування є:

1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є:

1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;

2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

1. для ріллі, сіножатей та пасовищ  0,1;

2. для багаторічних насаджень  0,03.

Податок за лісові землі справляється як складова плати за спеціальне використання лісових ресурсів, що визначається податковим законодавством.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених вище, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням установлених коефіцієнтів.

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків від суми земельного податку.

У разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, іншим суб’єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря.

Ставка податку за один гектар несільськогосподарських угідь, зайнятих господарськими будівлями (спорудами), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Ставка податку за земельні ділянки, надані садівницьким товариствам, у тому числі зайняті садовими та/або дачними будинками фізичних осіб, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Від сплати податку звільняються:

1. інваліди першої і другої групи;

2. фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

3. пенсіонери (за віком);

4. ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

5. фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

1. для ведення особистого селянського господарства  у розмірі не більш як 2 гектари;

2. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах  не більш як 0,25 гектара, в селищах  не більш як 0,15 гектара, в містах  не більш як 0,10 гектара;

3. для індивідуального дачного будівництва  не більш як 0,10 гектара;

4. для будівництва індивідуальних гаражів  не більш як 0,01 гектара;

5. для ведення садівництва  не більш як 0,12 гектара.

Від сплати податку звільняються:

1. заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам’ятки природи, заповідні урочища та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва;

2. дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

.3. органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

4. дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій;

5. релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, за земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, а також благодійні організації, створені відповідно до закону, діяльність яких не передбачає одержання прибутків;

6. санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;

7. громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

8. дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

9. підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні України,  за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

10. на період дії фіксованого сільськогосподарського податку власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку;

11. новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах  протягом п’яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність.

Не сплачується податок за:

1. сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов’язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

2. землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

3. земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

4. землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування  землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв’язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об’їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з’їзди, захисні насадження, шумові екрани, очисні споруди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, склади, гаражі, резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів, комплекси для зважування великогабаритного транспорту, виробничі бази, штучні та інші споруди, що перебувають у державній власності, власності державних підприємств або власності господарських товариств, у статутному капіталі яких 100 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі;

5. земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;

6. земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб  платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов’язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кі = [І  10]:100,

де І  індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 110.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.