Тема 1. Загальна характеристика системи оподаткування в україні

План:

1. Місце податкового обліку в системі бухгалтерського обліку. Поняття, завдання та об’єкти податкового обліку.

2. Система оподаткування в Україні, її характерні особливості.

3. Загальна характеристика основних понять Податкового кодексу (ПК).

4. Права та обов’язки платників податків, податкових агентів та органів державної податкової служби.

5. Загальні положення про складання та подання податкової звітності.

6. Визначення суми податкових та/або грошових зобов’язань платника податків, порядок їх сплати та оскарження рішень контролюючих органів.

1. Місце податкового обліку в системі бухгалтерського обліку. Поняття, завдання, об’єкти та принципи податкового обліку.

Актуальна проблема бухгалтерського обліку полягає в тому, що суб’єкти господарювання змушені організовувати три підсистеми обліку: для оподаткування, для управління і для акціонерів (або інвесторів).

Перед підприємствами постала необхідність організовувати нову облікову підсистему з метою - правильно розраховувати суми податків. На практиці, бухгалтерський облік фактично є повністю забутим і не ведеться так, як це потрібно. Податкові органи "маніпулюють" своїми вимогами і правилами. Податковий (фіскальний) облік зовсім не цікавий підприємствам, і вони б ніколи його не вели, якби закони не зобов'язували їх це робити. Більше того, він спричиняє додаткові витрати, що не можуть бути компенсовані будь-яким доходом. В такому обліку зацікавлена тільки держава, в особі податкових органів, причому вона є єдиним користувачем інформації, що надається фіскальним обліком.

Найточніший облік там, де найвибагливіший користувач. В Україні такий користувач представлений в особі податкової служби, бухгалтер знає про відповідальність та можливі наслідки допущених помилок, а тому й приділяє особливу увагу веденню податкового обліку. Податковий облік "вийшов" за межі системи бухгалтерського обліку (в частині податку на прибуток), "не вписується" в неї, а тому й отримав власну назву. З прийняттям законів про ПДВ та оподаткування прибутку триває дискусія про місце податкового обліку: він в системі бухгалтерського обліку чи поза нею.

За винятком податкових органів, потенційні користувачі бухгалтерської звітності - інвестори, власники, менеджери і т.д. - не проявили до неї належного інтересу, а тому не перетворилися в реальних зацікавлених користувачів. Вони ще не встигли "дорости" для цього, оскільки термін виявися занадто коротким.

Проте поділ бухгалтерського обліку на підсистеми є досить умовним, оскільки фінансовий, управлінський і податковий обліки в переважній більшості випадків ведуться на підприємствах єдиним структурним підрозділом - бухгалтерією та базуються на одних і тих же первинних документах. Бухгалтерський облік необхідно розглядати як єдину інформаційну систему, що використовується для всіх функцій і завдань управління .

Управлінський облік — це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації про діяльність підприємства для задоволення потреб керівництва підприємства та його менеджерів під час прийняття управлінських рішень згідно з вимогами його внутрішніх нормативно-правових документів. Управлінці використовують дану інформацію для визначення перспективних напрямів діяльності підприємства, оцінки діяльності підрозділів та окремих працівників, тобто прийняття різних управлінських рішень. Управлінський облік виступає інформаційною системою, призначеною для управлінців усіх рівнів.

Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку і передання інформації про фінансовий стан, фінансові результати діяльності та потоки грошових коштів підприємства згідно з вимогами чинного законодавства для задоволення потреб зовнішніх та внутрішніх користувачів для прийняття ними економічних рішень. Інформація фінансового обліку призначена перш за все для прийняття інвесторами і кредиторами рішень щодо розміщення інвестиційних коштів, визначення підприємств, які працюють рентабельне.

До підсистем бухгалтерського обліку відносять і "податковий облік", який призначений для відображення інформації про зобов'язання підприємства з податків і зборів перед бюджетами різних рівнів та здійснення контролю за їх сплатою. Визначальним аспектом при цьому є, власне, не визначення сум податкових платежів, а податкове планування, що означає передбачення "податкових ефектів" від діяльності та мінімізацію податкового тиску. При цьому основна частина інформації інтерпретується та пристосовується так, щоб відповідати вимогам Декларації з податку на прибуток.

В Україні виділення податкового обліку з бухгалтерського має свою специфіку, пов'язану з переходом від командно-адміністративної економічної системи до ринкової. Якщо говорити точніше, то в 90-х pp. XX ст. в Україні спостерігалося не стільки виділення податкового обліку з бухгалтерського, скільки перетворення вітчизняного бухгалтерського обліку в податковий.

На сьогоднішній день і досі залишається невирішеним питання, чи потрібен податковий облік взагалі? Чи слід примушувати кожного бухгалтера вести три бухгалтерії, ускладнюючи його роботу? Адже практично це призвело до того, що на підприємстві бухгалтерський облік, крім податкових розрахунків, належним чином не ведеться.

Для вітчизняної практики оподаткування суб'єктів економічної діяльності характерна різноманітність видів і ставок податків, складність обчислення багатьох податкових позицій, в результаті чого значно зріс обсяг облікової роботи бухгалтерських служб щодо розрахунків податків і платежів. Це призвело до виникнення терміну "податковий облік". На сторінках вітчизняних наукових і практичних видань з бухгалтерського обліку визначення податкового обліку як системи не знайшло підтвердження, а на практиці до його змісту входить вся сукупність облікової роботи щодо розрахунків з бюджетом.

Однак необхідно вирішити питання інтеграції підсистем обліку. Лише єдина система бухгалтерського обліку, яка включає в себе фінансовий, управлінський і податковий обліки як підсистеми, дає змогу в своїх межах організовувати оперативний облік, слугує базою для визначення макроекономічних показників (узагальнення державними органами статистики або головною компанією), має майбутнє. Єдина система обліку -єдиний гарант довіри суспільства до обліку та звітності. А тому така система повинна мати теоретичне та методологічне обґрунтування. У даному випадку суттєвим доробком є праці наших попередників, які будували соціалістичний облік - найточніший, найсвоєчасніший, найдостовірніший інструмент управління економікою держави. Основним користувачем такого обліку була держава - власник і розпорядник майна суспільства. Напрацювання, які ми маємо, з урахуванням вимог сьогодення, можна застосувати до нового, недержавного власника.

Основною причиною виділення в окрему підсистему податкового обліку вчені називають різне спрямування інформації, пристосованої до користувачів:

одну - для потреб інвесторів, які приймають рішення щодо вкладення коштів у підприємство;

іншу - для податкових органів, на думку яких, визначений саме за їх правилами прибуток, що підлягає оподаткуванню, є найточнішим і найправильнішим. Таким чином, виходить ззовні цілісна система, що слугує одночасно протилежним цілям різних суб'єктів і залишається цілісною завдяки не внутрішній єдності, а зовнішнім силам (нормам права).

У вітчизняній господарській системі поки що практично незадіяною залишається бухгалтерська інформація при прийнятті економічних рішень. Ні інвестори, ні кредитори, ні профспілкові органи не відчувають реальної необхідності в проведенні детального фінансового аналізу діяльності підприємства, не бачать сфер застосування результатів цього аналізу і вигод, які можна отримати з його допомогою. Певні навички в цій області збереглися лише в банківській сфері та в статистичних органах.

У зарубіжній практиці господарювання за рівнем використання даних бухгалтерського обліку для формування показників про зобов'язання підприємства перед бюджетом виділяють три його види:

1) бухгалтерський податковий облік, показники якого формуються за даними бухгалтерського обліку;

2) змішаний податковий облік, показники якого формуються за даними бухгалтерського обліку, але з метою оподаткування застосовуються окремі методи;

3) відокремлений податковий облік, показники якого формуються без участі даних бухгалтерського обліку.

В Україні вихідна інформація про стан зобов'язань перед бюджетом формується за даними бухгалтерського обліку. Системою бухгалтерського обліку акумулюється та узагальнюється інформація про нарахування та сплату податків до бюджетів різних рівнів, позабюджетних фондів, місцевих податків і зборів, яка подається до податкових органів у вигляді податкової звітності.

З метою визначення характерних рис податкового обліку розглянемо основні особливості, що є спільними та відмінними між податковим й бухгалтерським фінансовим обліком, які наведені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Порівняльна характеристика податкового та бухгалтерського фінансового обліки

Взаємозв'язок:

1. Базуються на одних і тих же первинних документах.

2. Фіксують одні й ті ж факти господарського життя.

3. Ведуться одними спеціалістами -бухгалтерами.

4. Основна частина інформації, отримана як у системі фінансового, так і податкового обліку, призначена для зовнішніх користувачів

Відмінності:

1. Особливий підхід до визначення моменту виникнення доходів і витрат, розрахунку їх сум.

2. Сума витрат у податковому обліку не тотожна сумі витрат діяльності у фінансовому.

3. Різні підходи до визначення об'єкту оподаткування.

4. Теоретична база податкового обліку обмежується лише Податковим кодексом.

5. Різне призначення фінансової і податкової звітності (якщо за даними першої можна охарактеризувати фінансовий стан суб'єкта у сфері господарювання, то за даними другої - стан розрахунків з бюджетом за відповідними податками

Крім того, податковий облік взаємодіє також з управлінським з питань, які стосуються планування господарських операцій таким чином, щоб з урахуванням вимог законодавства зменшити податковий тиск на підприємство.

Податковий облік в Україні ведеться відповідно до Податкового Кодексу, що набув чинності з 01.01.2011 року. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Завдання податкового обліку - забезпечити формування повної та достовірної інформації з метою оподаткування господарських операцій та контролю за правильністю розрахунку, повнотою та своєчасністю сплати податків у бюджет.

Об'єктами податкового обліку в Україні є те, що саме оподатковується тим чи іншим податком:

• прибуток юридичних осіб;

• доходи фізичних осіб;

• поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

• ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту;

• вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України;

•обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини;

•обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів, за виключенням нафтопродуктів), а також для своїх працівників;

•вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою;

• ділянка землі;

• транспортні засоби;

• використання природних ресурсів;

• забруднення навколишнього середовища;

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах::

1. Загальність оподаткування  кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

2. Рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації  забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3. Невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4. Презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5. Фіскальна достатність  встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

6. Соціальна справедливість  установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7. Економічність оподаткування  установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8. Нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

9. Стабільність  зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

10. Рівномірність та зручність сплати  установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

11. Єдиний підхід до встановлення податків та зборів  визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.