4.Сільськогосподарська кооперація

сільськогосподарський кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які є виробниками сільськогосподарської продукції, що добровільно об’єдналися на основі членства для провадження спільної господарської та іншої діяльності, пов’язаної з виробництвом, переробкою, зберіганням, збутом, продажем продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва чи рибництва, постачанням засобів виробництва і матеріально-технічних ресурсів членам цього кооперативу, наданням їм послуг з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; За цілями, завданнями і характером діяльності сільськогосподарські кооперативи поділяються на обслуговуючі (переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі ) та виробничі.

Обслуговуючі. Переробні – переробляють сільськогосподарську сировину, яка виробляється членами кооперативу. Заготівельно-збутові – здійснюють зберігання, заготівлю, передпродажну обробку і продаж продукції, яку виробили члени кооперативу. Постачальницькі – закуповують і постачають членам кооперативу виробничі інструменти, інші матеріально-технічні ресурси.

Фізичні або юридичні особи можуть бути членами кількох сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, різних за видами діяльності. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи здійснюють обслуговування своїх членів - виробників сільськогосподарської продукції, не маючи на меті одержання прибутку, і є неприбутковими організаціями. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи не є власниками сільськогосподарської продукції, що вироблена, вирощена, відгодована, виловлена або зібрана (заготовлена) його членами - виробниками сільськогосподарської продукції. 

Сільськогосподарські виробничі кооперативи провадять господарську діяльність, основною метою якої є отримання прибутку, та реалізують свою продукцію за цінами, що встановлюються самостійно на договірних засадах з покупцем, і є суб’єктами підприємницької діяльності. Право власності на землю може набуватися сільськогосподарським виробничим кооперативом шляхом внесення до пайового фонду земельних ділянок його членами, а також придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими правочинами.

5. Проблеми реалізації консервації земель

На перший погляд консервація земель може виглядати економічно невигідною. Але такі побоювання якщо і матимуть місце, то тільки в короткостроковій перспективі. В стратегічному плані консервація не має альтернатив, інакше на нашу країну та наших нащадків чекатиме тотальна деградація грунтів, опустелювання та непоправні втрати біологічного різноманіття й генетичного фонду. Отже, добре продумана консервація дозволить:

1. Уникнути деградації та загибелі українських грунтів, в першу чергу чорноземів.

2. Збільшити площу екстенсивних сг угідь (пасовищ), значно зменшити собівартість молочного тваринництва та стимулювати його розвиток. Адже звичайний довгостроковий випас значно дешевше польового кормовиробництва, оскільки знижує в рази витрати на техніку, її амортизацію, паливно-мастильні матеріали і т.п.

3. Забезпечити розвиток передового напрямку сільського господарства – органічного землеробства. Адже відсутність природних екосистем навколо полів не дозволяє отримати сертифікацію продукції як органічної.

4. Сконцентрувати сили та засоби на найбільш родючих грунтах та підняти їхню продуктивність. Це дозволить отримувати якісну продовольчу продукцію, а не дешеве фуражне зерно, як це має місце зараз. Відповідно, більш якісна продукція буде реалізовуватись за більш високу ціну, в тому числі й на міжнародному ринку.

5. Сконцентрувати сили та засоби лісівництва на найбільш придатних для росту лісів територіях (Полісся, Карпати), адже масштабне степове лісорозведення є дуже затратною та малоефективною справою.

6. Покращити стан питних вод, повітря та здоров΄я нації взагалі, завдяки збільшенню площі природного середовища. В принципі такі цінності взагалі не варто оцінювати грошима.