
- •Лабораторна робота № 1 Вакуумування холодильної установки пасажирського вагона
- •Теоретичні відомості
- •Порядок проведення вакуумування холодильної установки маб-іі
- •Лабораторна робота № 2 Іспит масляних насосів холодильних установок на стенді
- •Теоретичні відомості
- •Лабораторна робота № 3 Вивчення, регулювання термостатів на стенді
- •Теоретичні відомості
- •Лабораторна робота №5 Визначення зносу деталей компресора
- •Визначення зносу шийок колінчатого вала компресора
- •Порядок проведення перевірки колінчатого валу
- •Визначення зносу циліндрів компресора
- •Порядок виконання перевірки зносів циліндрів
- •Визначення зносу поршневих кілець компресора
- •Порядок виконання вимірювань поршневих кілець
- •Журнал спостережень
- •Лабораторна робота № 6 Технічне обслуговування холодильного обладнання вагонів
- •Виявлення та усунення міст витоку хладона
- •Порядок пуску холодильної установки вагона
- •Ознаки нормальної роботи холодильної установки
- •Заправлення холодильною установки
- •Підготовка установки кондиціювання повітря до експлуатації
- •Технічна ревізія
- •Заправлення компресора мастилом
Порядок пуску холодильної установки вагона
Перед пуском установки необхідно впевнитися у відкритому положенні кутових запірних вентилів бо нормальна циркуляція холодоагенту буде неможлива. Якщо будь-який вентиль виявиться зачиненим, необхідно відгвинтити захисний ковпачок, на ¼ оберту послабити затяжку гранбукси і відвернути до упору шпиндель вентиля. Після цього гранбуксу затягують до упору обертом за годинниковою стрілкою і ставлять на місто ковпачок. Усмоктувальний і нагнітальний вентилі мають сильфону конструкцію без гран-букси. При цьому роз’єднувальні вентилі при регулярній експлуатації установки кондиціювання повітря повинні залишатися весь час у відкритому положенні. Зачиняють їх тільки на випадок тривалого відстою вагона або на зимній період, коли усі його обладнання будуть находиться в законсервованому стані.
Потім за допомогою тумблера на розподільному щиті в купе провідників умикають попередній підігрів мастила в картері компресора. При цьому повинна загорітися відповідна сигнальна лампа компресора й вентилятора компресора. Було б помилкою вважати, що підігрів мастила в картері робиться для зниження його в’язкості і кращій циркуляції по системі компресора, поки він не підігріється сам. Умикати холодильну установку системи кондиціювання повітря при низький зовнішній температурі, коли компресор може настільки остигнути, що замерзне в ньому мастило, немає необхідності. Ця міра запобігає спіненю і віднесенню мастила при пуску агрегату, а отже, роботу підшипникового вузла компресора в умовах напівсухого тертя. В умовах експлуатації підігрівати мастило на вагонах 47 К по інструкції заводу–виробника необхідно за 5 годин до пуску компресора. Після пуску агрегату підігрів мастила автоматично відключається.
Підготовивши таким чином до роботи компресор, режимний перемикач установлюють у положення “Охлаждение”, багатопозиційний – на будь-який потрібний режим. Включення компресора дублюється сигнальною лампою. Якщо установку кондиціювання повітря перевіряють при температурі навколишнього повітря нижче 120 С, необхідно натиснути кнопку на щиті, блокуючи термостати відключення.
Ознаки нормальної роботи холодильної установки
О роботі холодильної установки судять через деякий час після пуску компресора (після того як установка увійде в нормальний експлуатаційний режим) по приладам, які на вагоні, наприклад, типа 47 К установлені на спеціальному щиті в службовому приміщенні провідника, а на вагоні “Мікст” – в робочому тамбурі. Показання манометрів і термометрів характеризують режими роботи холодильної установки і дають можливість швидко знаходити причини несправностей. Однак тиск (температура) випаровування залежить від температури й вологості повітря, що протікає через повітроохолоджувач. Чим вище температура й вологість цього повітря, тим більше тиск, і навпаки. Крім того, на тиск випаровування впливає кількість повітря, продуваємого крізь випаровувач. Для вагона типа 47 К вона повинна складати 5000 м3/год, а для “Мікст” – 3200 м3/год. Зниження подачі повітря, наприклад, внаслідок забруднення повітряних фільтрів або поломки двигуна вентиляторів повітроохолоджувача викликає за собою падіння тиску всмоктування. Аналогічно тиск (температура) конденсації, що контролюється манометром, в першу чергу залежить від кількості повітря, від зовнішній температури. Чим вище перепад температур зовнішнього повітря й парів холодоагенту, тим легше йде процес конденсації, і навпаки. Крім того, тиск конденсації залежить від чистоти зовнішньої й внутрішньої поверхні змійовика. Зменшення подачі повітря й забруднення змійовика неминуче викличе підвищення тиску конденсації.
При оцінці режиму роботи холодильної установки, крім абсолютних показань манометра, користуються значенням температурних перепадів, які при нормальних умовах повинні бути в певних межах. Для зрівняння нормальних експлуатаційних режимів холодильних установок МАВ-II і “Стоун – Кэрриер” можна користуватися таблицею, в котрій указані тиски мастила в системі мащення компресора, що контролюється манометром.
О ефективності роботи системи кондиціювання повітря судять по тому, наскільки відповідає підтримуюча усередині вагона температура положенню перемикача на головному розподілювальному щиті. Підвищення температури повітря в пасажирських приміщеннях, або помітне збільшення часу безперервної роботи холодильної установки свідчить о наявності несправності, яку треба виявити й усунути. Причини тут можуть бути різні: недостатня кількість хладона у системі; несправності або неправильний підбір ртутно–контактних термометрів; робота компресора з пониженою частотою обертання колінчатого валу; неповне відкриття вентилів у фільтрів - осушувачів (установка “Стоун - Кэрриер”) або всмоктувального вентиля в компресора; засмічення терморегулюючого вентиля; забруднення охолоджуючих поверхонь повітроохолоджувача або фільтрів системи вентиляції; незадовільнена робота пристроїв регулювання холодопродуктивності установки.
Може трапитися зворотне явище – пониження температури в пасажирському приміщенні вагона до величини менш заданої границі. В цьому випадку, також може бути не задовільнена робота ртутно–контактного термометру, або розвантажувального механізму компресора.
Ознакою нормальної роботи самого компресора, крім перерахованих, є відсутність сторонніх шумів і стуків, які можуть виникнути в результаті несправності в підшипниковому або клапанному вузлі, а також в електродвигуні або еластичній муфті. Температура корпуса компресора, перевірена на дотик рукою, не повинно перевищувати 600 С (рука цю температуру здатна витримувати нетривалий час).
Технічний огляд, здійснюваний у пунктах формування поїзда або його обороті перед відправлення в черговий рейс, передбачає більш широкий обсяг роботи. При цьому виконується всі операції, передбачені для щоденного обслуговування. Перевіряється щільність системи циркуляції хладона–12 у тому ж порядку, що і при щоденному огляді. Однак для уточнення міста витоку (особливо у важкодоступному місті), виявленого по маслянистим плямам, користуються галоїдною лампою.
Витік холодоагенту із системи може виникнути за двома причинами (не ураховуючи можливість конструктивних недоліків вузлів); недоброякісна збірка після профілактичного огляду або ремонту і погане поточне утримання холодильної установки. Унаслідок цього в установку може попасти бруд, обривки ниток або ворс від обтирального матеріалу. Попавши в установку бруд, звичайно, приводить до просмоктування хладона–12 по площинам роз’єму деталей, крізь різьбове з’єднання трубопроводів і сальникове ущільнення колінчатого вала компресора. Тому всі деталі компресорів перед зборкою необхідно старанно промити бензином і протерти салфеткою з чистої безворсової тканини з підшитими краями. Застосовувати обтиранні кінці або рване шмаття не можна.