Лабораторна робота № 2 Іспит масляних насосів холодильних установок на стенді

Мета роботи: освоїти роботу на стенді для іспиту масляних насосів.

Матеріальне забезпечення: стенд для перевірки продуктивності роботи масляного насосу, масляний насос компресора установки кондиціювання повітря пасажирського вагону.

Теоретичні відомості

Масляний насос компресора цілком розбирають для очищення й обмірювання деталей. Зазор між корпусом і торцями зубів шестірні повинні бути 0,05–0,1 мм. Технічний стан насоса і якість його ремонту, як правило, визначаються на спеціальному стенді (рисунок 2), що складається з ванни 1 з термометром 7 електронагрівачем 8, мірного бачка 5 з вимірювальним склом 6 і електропривода 2. Триходовий вентиль 4 дозволяє створювати протитиск на стороні нагнітання і перепускати мастило у ванну, минаючи мірний бачок. Цим користуються під час обробки деталей знову зібраного масляного насоса.

Іспит виконується на олії ХФ12-18, підігрівом до температури 605^оС, при висоті усмоктування 20050 мм, внутрішньому діаметрі усмоктувального трубопроводу 10 мм, частоті обертання вала 960 об./хв. і вільній від мастила внутрішній порожнині насоса. Після вмикання насос повинний засмоктувати олію не пізніше чим через 30–45 с. Після цього він повинний подавати не менш 3,8 л/хв, маючи протитиск близько 0,3 МПа. У випадку заміни шестірні деталі насоса попередньо обкатують протягом 3 годин при протитиску мастила не менш 0,3 МПа.

Результати вимірювань зводимо в таблицю 1.

Таблиця 1 – Результати вимірювань

Назва вимірювання	Одиниця вимірювання	Величина
Тиск у випробувальному стенді	МПа
Час наповнення вимірювального бака	хвилин

Рисунок 2 – Схема стенду для іспиту масляних насосів

Висновки:

Лабораторна робота № 3 Вивчення, регулювання термостатів на стенді

Мета роботи: вивчити конструкцію та освоїти прийоми регулювання термостатів

Матеріальне забезпечення: стенд для перевірки і регулювання термостатів. термостати пасажирського вагону RT 8.

Теоретичні відомості

Для приклада розглянемо регулювання термостата RT8, установленого на холодильній машині автономного рефрижераторного вагона. Термостат 4 (рисунок 3) установлюють на стенд, кріплячи на щиті. Термобалончик 3 термостату опускають у бак 1 з холодильною рідиною, обладнаний мішалкою 6. Через сигнальну лампочку 5 підключають мікроперемикач пресостату. Охолодження рідини до –20^оС здійснюється спеціальною холодильною машиною, випарник 2 якої знаходиться в бачку. Спостереження, за температурою в баці ведеться по контрольному термометру. При досягненні заданої температури сигнальна лампа повинна згаснути. У разі потреби настроювання виконується обертанням регулювального гвинта термостата.

При регулювання термостата на включення температуру рідини підвищують до –15^оС включенням електронагрівальних елементів 7. Коли температура досягає –15^оС, загорається лампа 5. Температуру включення при необхідності регулюють диференціальною гайкою термостата. Іспит виконується шляхом трьох кратного включення і вимкнення при заданих режимах роботи.

Одна з трудомістких і відповідальних робіт технологічного процесу по ремонту приладів автоматики – юстировка, перевірка і настроювання на визначену температуру спрацьовування, проводиться в порожньому вагоні. У вантажному приміщенні встановлюється спеціальний пристрій що дозволяє змінити температуру середовища, у яку поміщають термобалони регульованих термостатів.

Термобалончики випробувальних приладів поміщають у гнізда спеціальної касети, яку опускають у ванночку пристрою, оточену змійовиком випарника. Для рівномірного розподілу температури ванночку заповнюють гасом або зимовим дизельним паливом. Після цих підготовчих операцій починають прохолоджувати ванночку і розташовані в ній термобалончики. При цьому перемикач режимів у вагоні встановлюється в положення "Охолодження й опалення на автоматиці". В міру охолодження гасу у ванночці фіксують температури переключень термостатів, що повинні відповідати +11, +4, –2 і –20^оС.

Висновки:

Рисунок 3 - Схема стенду для перевірки та регулювання термостатів

Лабораторна робота № 4

Визначення і контроль несправностей шатунів дизелів і компресорів

Мета роботи: ознайомитися з основними несправностями шатунів дизелів і компресорів та методами їхнього виявлення

Матеріальне забезпечення: шатуни компресорів вагонних холодильних машин, індикатори часового типу та стенд для вимірювання шатунів

Порядок виконання лабораторної роботи

1 Провести зовнішній огляд шатунів компресора.

2 Вставити в шатун фальшивий палець і вал та провести перевірку його на зкручування і згин.

3 Результати перевірки занести в таблицю 2.

Теоретичні відомості

До основних несправностей шатуна і його деталей відносяться: виробіток або ослаблення посадки верхнього підшипника; зкривлення або зкручування в стрижні шатуна; дефекти верхнього головного шатунного підшипника; несправність шатунних болтів.

Після очищення шатуна у ванні з розчином того ж составу, що і для очищення поршнів, виявляють ступінь зносу верхнього головного підшипника. Величину зносу визначають по зазору між пальцем і втулкою. Якщо, наприклад, для дизеля 4NVD-21 зазор виявиться вище 0,15 мм, то втулку випресовувують. При цьому використовується пристосування для випресовки пальця з поршня. Сталева втулка головного підшипника залита олов’яно-фосфористою бронзою марки Бр. ОФ10-1. У випадку заміни підшипника новим остаточне розточення його внутрішнього діаметра роблять після запресовування в головку шатуна.

При заводському ремонті стрижень шатуна перевіряють на зкручування і зкривлення. Для виявлення зкручування в отвір верхнього підшипника шатуна 3 (рисунок 4, а) вставляють фальшивий палець 5, а в отвір нижньої головки – фальшивий вал 2, що укладається на призми 1, установлені на плиті 7. Перевірка виконується за допомогою індикатора 4, укріпленого на спеціальній стійці 6 (на рисунку напрямок переміщення індикатора показано стрілками).

Для визначення ступеня вигину шатун 3 (рисунок 4, б) установлюють у вертикальне положення фальшивим валом 2 на дві призми 1. По показанню індикатора 4, що пересувається уздовж осі фальшивого пальця 5, визначають несправність - не паралельність осей фальшивого пальця і фальшивого вала. Допускається вигин шатуна не більш 0,03 мм на кожні 100 мм його довжини. Зкручування не повинне перевищувати 0,08 мм. Шатуни з тріщинами і волосовинами незалежно від місця їхнього розташування заміняють. Виправлення шатунів, що мають зкривлення стрижня більш 0,1 мм, виконується під пресом у холодному стані. Зварювально-наплавлювальні роботи на шатунах, щоб уникнути утворення місцевих термічних концентрацій напруг не роблять.

У випадку заміни хоча б одного шатуна перевіряється маса всього комплекту на один дизель. Зважуються шатуни в зборі з втулками головних підшипників, але без шатунних болтів і підшипників. Різниця маси шатунів, що входять в один комплект для одного дизеля, не повинна перевищувати 1%.

Таблиця 2 – Результати перевірки шатунів

№ шатуна	Перевірка паралельності осей валу та пальця		Примітки
	При перевірки на зкручування	При перевірки на згин
1
2
3
5
6

Рисунок 4 - Методи перевірки деформації шатуна

Висновки: