- •1. Сутність та основні принципи діяльності комерційного банку
- •Види комерційних банків
- •4.Організаційна структура комерційного банку
- •6. Стратегія комерційного банку та складові успіху його діяльності
- •1. Ресурси комерційного банку, їх склад та структура
- •2. Власний капітал комерційного банку та його формування
- •3. Залучений капітал комерційного банку та його характеристика
- •4. Порядок та умови здійснення депозитних операцій комерційного банку
- •5. Управління ресурсами комерційного банку
- •1. Банківський кредит та його класифікація
- •Умови та порядок укладення кредитної угоди
- •3. Засоби захисту від кредитного ризику
- •Етапи процесу кредитування
- •5. Способи нарахування відсотків за кредитами
- •6. Формування та використання резерву на покриття можливих втрат за позиками комерційних банків
- •1. Методи кредитування клієнтів банку
- •2. Форми позичкового рахунку
- •Окремі види кредитних операцій
- •Кредити, пов’язані з вексельним обігом
- •3.2. Кредити під заставу цінних паперів
- •3.3. Іпотечний кредит
- •3.4. Лізинговий кредит
- •3.5. Сільськогосподарський кредит
- •3.6. Споживчий кредит
- •3.7. Консорціумний кредит
- •1. Поняття та види банківських інвестицій
- •2. Довгострокове кредитування як форма участі банку в інвестиційному
- •3. Діяльність комерційного банку на ринку цінних паперів
- •4. Емісійні операції комерційного банку
- •5. Формування банківського портфеля цінних паперів та управління ним
- •6. Посередницькі операції комерційного банку на фондовому ринку
- •1. Здійснення розрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічних угодах
- •Фінансування експортно-імпортних угод
- •1. Основи організації грошових розрахунків
- •2. Порядок оформлення розрахункових документів та їх приймання установами банків
- •3. Форми безготівкових розрахунків та їх характеристика
- •4. Порядок відкриття і режим функціонування рахунків у банках
- •5. Міжбанківські кореспондентські відносини
- •6. Організація готівкових грошових розрахунків
- •1. Послуги комерційного банку та їх види
- •2. Лізингові послуги
- •3. Факторингові послуги
- •4. Трастові (довірчі) послуги
- •5. Посередницькі, консультаційні, гарантійні та інші види послуг
- •1. Основні аспекти економічного аналізу діяльності банку
- •Балансовий звіт банку та його аналіз
- •3. Аналіз прибутків та збитків банку
- •5. Економічні нормативи регулювання діяльності комерційного банку
- •6. Формування та дотримання комерційним банком обов’язкових резервів
3.2. Кредити під заставу цінних паперів
В умовах ринкової економіки більшість підприємств володіють значною кількістю цінних паперів , які можуть бути використані для забезпечення банківських кредитів. Кредити під заставу цінних паперів - зручна форма кредитних відносин , оскільки вони грунтуються на досить нескладній операції прийому у заставу і визначенні вартості цінних паперів. Витрати на зберігання такої застави незначні. Також досить простою є оцінка їх заставної вартості, яка, як правило, визначається на фондовій біржі. Приймаючи в забезпечення кредиту цінні папери, банки повинні враховувати:
якість цінних паперів, на яку впливає безліч факторів, котрі не завжди можна врахувати в момент прийняття цих паперів у заставу;
ліквідність цінних паперів;
характеристику емітента і вид цінних паперів, що ним емітовані;
ризики, характерні для цінних паперів.
Для одержання кредиту позичальник подає до банку заяву разом з реєстром цінних паперів, які передаються в заставу. Якщо банк прийняв рішення про надання кредиту, то укладається кредитний договір і договір застави. Розмір кредиту встановлюється у процентах до вартості застави на момент укладання кредитної угоди. Цей процент визначається по кожному виду цінних паперів. Його розмір прямо пропорційно залежить від ліквідності цінних паперів: чим ліквідність вища, тим і процент кредиту від вартості застави вищий. Дивіденди, які надходять від акцій, що передані в заставу, повинні перераховуватися на рахунок клієнта. Позичкові кошти не повинні використовуватися на покупку нових цінних паперів. Погашення кредиту під цінні папери здійснюється з регресією платежів: за бажанням позичальника - достроково; за вимогою кредитора - з попереднім повідомленням позичальника.
3.3. Іпотечний кредит
Іпотека - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.
Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, у власності яких є об'єкти нерухомості або які мають поручителів, що надають під заставу об'єкти нерухомості на користь позичальника. Предметом іпотеки при наданні кредиту можуть бути: жилі будинки, квартири, виробничі споруди, магазини , земельні ділянки тощо, що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою.
Характерною ознакою іпотечного кредиту є залишення заставного майна у боржника. Боржник може експлуатувати об'єкти, що передані у заставу. Іпотека дає право кредитору переважного задоволення своїх вимог до боржника в межах суми зареєстрованої застави . Також у процесі дії кредитної угоди кредитор має право і повинен перевіряти наявність, розмір, умови експлуатації об'єкта застави і т. д.
До іпотеки банки вдаються, як правило, при великих розмірах кредиту, але частіше іпотечний кредит надається спеціалізованими іпотечними банками, фінансовими компаніями, земельними банками і т. д. Ресурси для надання іпотечного кредиту можуть надходити з двох джерел: залучені ресурси комерційних банків та кошти, отримані за рахунок реалізації іпотечних облігацій (заставні листи).
Іпотечні облігації - це довгострокові цінні папери, які емітуються фінансовими і нефінансовими інститутами під забезпечення нерухомістю, і приносять твердий процент. У багатьох країнах іпотечні облігації є значною частиною ринку цінних паперів.
Механізм надання іпотечного кредиту такий: позичальник звертається до банку за кредитом під забезпечення нерухомості, землі. Банк вимагає від клієнта виписку з реєстру для того, щоб дізнатись про вартість застави і наявність чи відсутність інших заставних прав на неї. Такий реєстр, в якому фіксується інформація про власників майна, землі, зміни у власності, про видані та погашені іпотечні кредити, ведеться державними органами. Задоволення вимог кредиторів відбувається у порядку черговості запису їх номерів у реєстрі. Тому банки зацікавлені бути першими в списку кредиторів. Також важливо правильно оцінити вартість застави, щоб за рахунок реалізації майна можна було б погасити заборгованість.
Проблемами розвитку іпотечного кредитування українськими банками є: недостатня ресурсна база банків, що має в основі низький платоспроможний попит на нерухомість, відсутність у банків досвіду розміщення коштів на строки понад один рік, а також високий рівень інфляції. За оцінками спеціалістів банків , що займаються іпотечним кредитуванням, переважним кредитним періодом для клієнтів є термін до трьох років. Для банків великою проблемою ліквідності є розрив між строками залучення короткострокових ресурсів і довгими строками розміщення ресурсів при іпотечному кредитуванні.