Уточнюючі члени речення

Слова і словосполучення, які уточнюють або роз'яснюють зміст головного або другорядного члена, називаються уточнюючими членами речення.

Уточнюючий член, як правило, виражає вужче поняття, ніж уточнюваний, і рідше – ширше. На карпатській верховині, під смерекою густою, поховали ковпаківці партизана після бою (М.Нагнибіда); На Володимирській гірці, в Києві, над Дніпром, граються мирно діти, бризкає сміх сріблом (І. Нехода).

Уточнюючі члени завжди відокремлюються. Вони стоять безпосередньо після того однойменного члена речення, зміст якого вони уточнюють або роз'яснюють: Десь за селом, на гонах далеких, гасло сонце (А. Головко); В'ючи, за кілька годин до відходу поїзда, Іскров пішов у депо (О. Бойченко).

Члени речення (виражені іменником або субстантивованою частиною мови), уточнюючи підмет або додаток, суміщають дві синтаксичні функції – вони виступають у ролі відокремленої прикладки і уточнюючих членів речення.

Випадки вживання уточнюючих слів різноманітні.

Наприклад:

1. Уточнення до підмета: Зачувши тупіт, з глинища вискочив Карно, сторож із школи, і подався в поле (П.Панч); Лунає він над рідним краєм, твій сміх добра і чистоти, розважний сміх твій помагає по світлому шляху іти (С.Воскресенко).

2. Уточнення до додатка: Так, олень добував з-під снігу мох та лишайники – свій харч (М.Трублаїні).

3. Уточнення до обставин:

а) місця: За хатою, на північному причілку, росте розлога вишня (І.Цюпа);

б) часу: Українці почали емігрувати за океан давно, ще в середині минулого століття (Ю.Смолич); Молодь трупи складалася з талантів і бездар. Сьогодні, через багато років, чимало з них забули про театр (Ю.Смолич);

в) способу дії: Рівно, на повні груди, дихає степ (І.Кириленко); Лампочки по черзі, з рівними інтервалами, то гасли, то знову запалювалися (Г.Епік);

г) причини: 3 найменшого приводу – за поламані граблі, за порвану косу чи за розтовчений кимось валок сіна – Гаркуша рвав і метав (О.Гончар).

4. Уточнюючі означення до різних членів речення: Було чудове – київське – весняне надвечір'я (Ю.Смолич); Надійшли жнива, достигла Василева пшениця – така гарна, колос у колос (М. Вовчок).

5. Уточнення до присудка: Діти бавились під урочистим мармуром – ладнали прапорці на самохідних паровозах і майстрували кораблики... (С.Журахович); Вовки гострими іклами та пазурами дерли стіни кошари – добиралися до овець (А. Дімаров).

Уточнення до уточнення: Над Волгою, на рівнім лівім березі, напроти величавих Жигулів, стоїть курган (І.Нехода); Село зникло десь позаду, вдалині, у вечірнім тумані (І.Рябокляч); І от тепер театр їхав до Харкова, до столиці, в своє майбутнє (Ю.Смолич); У вихідний день, в неділю зранку, Іван подався в зелений ліс (М.Годованець).

Однорідні члени речення та розділові знаки при них

Члени речення, які в одному плані стосуються того самого слова в реченні, відповідають на те саме питання і вимовляються з інтонацією переліку або протиставлення, називаються однорідними. Однорідні члени речення одного ряду є тими самими членами речення:

Є в коханні і будні, і свята. (В. Симоненко). Однорідні члени речення на письмі розділяються комою. Кома ставиться між однорідними членами речення, з'єднаними протиставними сполучниками а, але, зате, проте: Дівчина була невелика, але рівна, гнучка, довгообраза. (І.Нечуй-Левицький).

Кома ставиться між; однорідними членами речення перед повторюваними сполучниками:

Спить озеро, і ліс, і очерет. (Леся Українка). Кома ставиться між парами однорідних членів речення, коли вони з'єднані єднальними сполучниками і, та:

Дихнуло з півночі і півдня, з заходу і сходу. (П.Тичина). Кома ставиться між однорідними членами речення, що з'єднані парними сполучниками як... так, не так... як, хоч... але, не стільки... скільки, якщо не... то:

Усі говорили про вчорашню війну як про щось давно минуле, сповнене не стільки жахів, як героїчних подвигів. (П. Панч).

Кома не ставиться, якщо сполучник і, або, чи, та вжитий один раз:

Запахла осінь в'ялим тютюном та яблуками. (М.Рильський). Кома не ставиться, якщо два однорідні члени речення, з'єднані повторюваними сполучниками і, ні становлять стійкий вираз:

І так і сяк. Ні пуху ні пера.

Кома не ставиться, якщо між двома однаковими чи близькими за значенням словами стоїть частка не: Літо не літо. Зловив не зловив.

Кома не ставиться між двома дієсловами, що вказують на рух та його мету:

Ходи виспись. Піду подивлюсь.

Крапка з комою ставиться тільки тоді, коли між поширеними однорідними членами речення є свої розділові знаки: На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана-сина годувать. (Т.Г.Шевченко).