Відокремлені обставини, виражені іменниками

Відокремлення обставин цього типу залежить від смислової ваги їх у реченні, ступеня обтяженості пояснюючими словами, синтаксичних зв'язків з дієсловом-присудком, а також від потреб виділити їх серед інших членів речення і тим самим надати їм більшої самостійності. Обставини, виражені іменником з прийменником або без прийменника, можуть стояти на початку, в середині й у кінці речення. В усній мові вони виділяються паузами та посиленим логічним наголосом, а на письмі – комами або (рідше) тире.

Найчастіше відокремлюються:

1. Обставини часу (інколи з відтінком причини, умови, допустовості): Здається, і сама пісня складалася саме десь тут, в темні угорські ночі, серед степу... (О.Гончар).

2. Обставини причини (іноді з такими додатковими відтінками, як підстава дії, привід до здійснення дії та ін.): Завдяки масовості, кольоровій кінематографії судилося зіграти незрівнянну роль в задоволенні складних естетичних потреб (О. Довженко); В цю ніч партизанський загін, згідно з ухвалою підпільного райкому, покинув територію свого району (М.Стельмах).

3. Обставини допустовості: Незважаючи на малесенький вітерець, парило і робилося душно (Г.Тютюнник).

4. Обставини мети: Він, розваги ради, порівнює повноводу Віру на Амурі з мізерним Збручем (Кос).

У мові художньої літератури зрідка відокремлюються обставини з просторовим значенням та способу дії. Такі обста­вини, як правило, поширені або однорідні, або уточнюють одна одну. Відокремлення їх часто є факультативним, авторським:

а) обставини з просторовим значенням: Стіни, від підлоги до стелі, завішані були безліччю картин, великих і малих, в рамах і без рам, почеплених тонкими дротинками до карнизів, як це бував в ательє художника (О.Дмитерко); Українська пісня... Який трудівник – ой у лузі та ще й при березі, чи у полі на роздоллі, чи серед степу широкого, чи на морі глибокому, чи у шахті під землею, чи на заводі за верстатом – не почував легкості і бадьорості її геніального ритму? (О.Довженко); Вітрове скло – дуплекс в двох місцях, саме проти шофера, було пробите кулями (В.Кучер);

б) обставини способу дії: На вулиці, верхи на паличках, дітвора гралась у кінський загін (П.Панч).

в) словосполучення, еквівалентні за значенням прийменниковим: В Карпатах це було, весняною порою, не скоро люд гірський забуде ту весну, коли лунав частіш трембіти плач горою... (М. Марфієвич). Пор.: У весняну пору, в літню пору ти все вгору зводишся та вгору, та гілки вбираєш молоді у тугі смугасті жолуді (П.Дорошко), в якому обставини часу у весняну пору, в літню пору не відокремлені.

Відокремлюються також обставини мети, виражені інфінітивом із залежними словами: Я заховався сюди вдвох з друкарською машинкою – кінчати в затишку роман про щасливе життя та нещасливу любов (Ю.Смолич). Пор. із реченням Пішла вона до сусіда поради просити (Т.Шевченко), де обставина мети поради просити не відокремлюється.

Відокремлені додатки

Відокремлюватись можуть додатки, виражені відмінковими формами іменників або займенників з прийменниками крім, окрім, опріч, замість, включаючи, починаючи з... і кінчаючи, не рахуючи, поряд з, на відміну від, за винятком та інші з обмежувальним або розширювальним значенням: Один-однісінький серед морської рівнини бовванів крейсер вдалині і, крім нього, ніде ні паруса, ні катерка (О.Гончар); Вони всі, в тому числі й Марта, немовби пройшли близько-близько біля смерті, пройшли і не озирнувшись, ніби так і треба (В.Собко); Самі того не помічаючи, на цій планеті все ми любимо, від крихти ґрунту починаючи і до картин Михайла Врубеля (П.Ребро).

Такі конструкції додатками вважаються умовно, оскільки вони не мають смислових зв'язків із дією, вираженою дієсловом присудком, і не виражають об'єктних відношень. Підставою для віднесення цих зворотів до додатків є лише зовнішні показники – зв'язок керування і можливість поставити до них відмінкове питання.